10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.
Суддя-доповідач:Мацький Є.М.
іменем України
"01" лютого 2016 р. Справа № 806/5134/15
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Мацького Є.М.
суддів: Євпак В.В.
Шидловського В.Б.,
при секретарі Шведюк М.М. ,
за участю сторін:
представника апелянта- Клинчук І.В.;
представника відповідача- Розвадовського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Біокоре Україна" на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2015 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Біокоре Україна" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкового повідомлення - рішення ,
У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Біокоре Україна" (далі - ТОВ "Біокоре Україна") звернулось до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000292202 від 30.10.2015 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 365400,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ "Біокоре Україна", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.10.2015 посадовими особами Житомирської ОДПІ проведено невиїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Біокоре Україна" щодо своєчасності подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.
За результатами даної перевірки складено акт № 1537/06-25-22-02/36389513 від 16.10.2015 (а.с. 10-14).
Актом зафіксовано порушення ТОВ "Біокоре Україна" пп. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2014 рік.
На підставі зазначеного порушення Житомирською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000292202 від 30.10.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Біокоре Україна" за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 365400,00 грн ( а.с.9).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновків, що податкове повідомлення-рішення № 0000292202 від 30.10.2015 відповідає критеріям правомірності, прийняте з встановленої законом процедури, обґрунтовано, з урахування фактичних обставин справи.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.
Підпунктом 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контрольованими операціями є: господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - нерезидентами; господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року.
Разом з тим, відповідно до підпункту 39.2.1.4 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, господарські операції, передбачені у підпунктах 39.2.1.1 і 39.2.1.2 цієї статті, визнаються контрольованими за умови, що загальна сума таких операцій платника податків з кожним контрагентом дорівнює або перевищує 50 мільйонів гривень (без урахування податку на додану вартість) за відповідний звітний календарний рік.
За змістом підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.
При визнанні осіб пов'язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов'язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.
Пов'язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються: юридичні особи - у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; фізична та юридична особа - у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків; юридичні особи - у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків; юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради; юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу); юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи; юридична особа та фізична особа - у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи; юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа; фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, малолітні/неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та Biocore Ukraine B.V., в розумінні Податкового кодексу України, є пов'язаними особами.
Встановлено, що у 2014 році мали місце господарські операції між ТОВ "Біокоре Україна" та Biocore Ukraine B.V., згідно укладених контрактів на придбання сільськогосподарської продукції на загальну суму без ПДВ 51403309,00 грн.
Таким чином, господарські операції між ТОВ "Біокоре Україна" та Biocore Ukraine B.V. в 2014 році є контрольованими, відповідно до положень статті 39 Податкового кодексу України. Що не заперечується позивачем.
Таким чином, звіт про контрольовані операції за 2014 рік позивач був зобов'язаний подати до 01 травня 2015 р.
Дані правовідносини врегульовані підпунктом 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, звіт про контрольовані операції за 2014 рік був поданий позивачем до контролюючого органу 07.09.2015 (а.с. 15-24).
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням" від 28.12.2014 N 72-VIII, який набирав чинності 1 січня 2015 року, пункт 120.3 статті 120 викладено в такій редакції:
"120.3. Неподання платником податків звіту та/або обов'язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
п'ять відсотків суми контрольованих операцій, що не задекларовані у звіті;
три відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.8 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати за всі незадекларовані контрольовані операції".
Прикінцевими положеннями указаного Закону установлено, що звіт про контрольовані операції за 2014 рік подається до 1 травня 2015 року і формується з урахуванням норм статті 39 Податкового кодексу України, у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року.
Таким чином, з січня 2015 року законом передбачено відповідальність платників податку за неподання звіту та/або обов'язкової документації про здійснені ним протягом року контрольовані операції або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції.
Відповідно до пункту 120.3 статті 120 Податкового кодексу України, у редакції, що діє з 13.08.2015, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі:
300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції;
1 відсоток суми контрольованих операцій, незадекларованих у поданому звіті про контрольовані операції, але не більше 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі незадекларовані контрольовані операції;
3 відсотки суми контрольованих операцій, щодо яких не була подана документація, визначена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, але не більше 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за всі контрольовані операції, здійснені у відповідному звітному році.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податку від обов'язку подання звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення.
Також суд першої інстанції вірно зазначив, щодо доводів представника позивача про те, що при прийнятті оспорюваного рішення відповідачем залишено поза увагою приписи статті 58 Конституції України, зазначивши наступне.
Відповідно до 1 першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає із Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 р. N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У вказаному Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
Разом з цим у свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
аким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій.
Відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу 20 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій.
Враховуючи вищезазначене суд першої інстанції прийшов до вірно зазначив, що станом на 01.05.2015 - дати, до якої ТОВ "Біокоре Україна" зобов'язано було подати звіт про контрольовані операції за 2014 рік, Податковим кодексом України була передбачена відповідальність та встановлений відповідний розмір санкцій за неподання такого звіту.
Як вбачається з матеріалів справи, факт несвоєчасного подання позивачем звіту був виявлений відповідачем 08.10.2015 і станом на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, Податковим кодексом України було встановлено більший розмір санкції за вчинене порушення.
Таким чином у даному випадку не має місця зворотна дія закону у часі, оскільки не змінився склад порушення - неподання (несвоєчасне подання) звіту про контрольовані операції.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що ТОВ "Біокоре Україна" несвоєчасно подано звіт про контрольовані операції за 2014 рік, на що Житомирською ОДПІ правомірно застосовано до останнього штраф у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, підстави для скасування якого відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законними та обґрунтованими і підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, за приписами вищевказаної статті, правильне застосування норм матеріального та процесуального права необхідне для гарантування справедливого результату судочинства та справедливого процесу його здійснення, що забезпечує такий результат. Для ухвалення обґрунтованого рішення суду необхідно правильно оцінити докази, оцінка яких здійснюється на основі внутрішнього переконання, що має бути засноване на повному, безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні доказів.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю " Біокоре Україна" залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2015 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Є.М. Мацький
судді: В.В. Євпак
В.Б. Шидловський
Повний текст cудового рішення виготовлено "02" лютого 2016 р.
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю " Біокоре Україна" вул. Котовського, буд.61,м.Житомир,10029
3- відповідачу/відповідачам: Житомирська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014
- ,