04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" лютого 2016 р. Справа№ 910/25411/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів: Алданової С.О.
Дикунської С.Я.
за участю представників:
Від позивача: представник не з'явився,
Від відповідача: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства
на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2015 року
у справі № 910/25411/15 (суддя Усатенко І.В.)
позовом Кузнецовського міського комунального підприємства
до Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит"
про стягнення 525 105,26 грн.
У вересні 2015 року Кузнецовського міського комунального підприємства звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит" про стягнення 525 105,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на підставі договору на розрахунково-касове обслуговування № 2039 від 21.08.2007 року ним було надано банку до виконання платіжне доручення № 140 від 30.01.2015 року на суму 220 000,00 грн., кошти за яким не були перераховані, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про перерахування залишку коштів з його рахунку у розмірі 525 105,26 грн. на інший рахунок.
09.11.2015 року позивачем до Господарського суду м. Києва було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій останній просить зобов'язати відповідача перерахувати залишок коштів на рахунку у розмірі 532 571,98 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.11.2015 року у справі № 910/25411/15 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на ті самі підстави, що й позовній заяві.
Позивачем подано заяву про припинення апеляційного провадження по даній справі у зв'язку з ліквідацією Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит".
Судова колегія, дослідивши зазначену вище заяву, відмовляє у її задоволенні, оскільки позивачем не надано доказів ліквідації Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит".
Сторонами не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями про вручення їм поштового відправлення.
Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.08.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Банк "Фінанси та Кредит") та Кузнецовським міським комунальним підприємством було укладено договір № 2039 на розрахунково-касове обслуговування, за умовами якого (в редакції додаткової угоди від 21.08.2007 та тарифами банку, що є додатком № 1 до договору) банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті № 26001012039980. Банк за заявою клієнта відкриває клієнту картковий рахунок та надає йому корпоративні платіжні картки, а також здійснює обслуговування карткового рахунку клієнта в порядку та на умовах, що визначаються окремим договором, укладеним між банком і клієнтом.
Встановлено, що листом від 20.09.2013 року № 1838/59 відповідач повідомив позивача про відкриття йому нових рахунків: № 26008005664501, № 26042005664501, № 26007005664502 та закриття старих в зв'язку з реорганізацією філії.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору банк здійснює розрахунково-касове обслуговування рахунку в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами. Списання банком грошових коштів з рахунку здійснюється за дорученням клієнта або без такого доручення у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Згідно з п 3.2.1 Договору клієнт має право самостійно розпоряджатись грошовими коштами на рахунку, окрім випадків обмеження такого права, встановлених чинним законодавством України.
У п.п. 3.3.2, 3.3.3 сторонами передбачено, що банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунку та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові та інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування, здійснюються на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом. Здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунку у визначений час з 09-00 до 16-00 крім суботи, неділі, святкових та неробочих днів.
Пунктом 8.1. Договору сторони узгодили, що Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом невизначеного строку.
Відповідно до п. 8.2, 8.3 Договору договір може бути розірваний за заявою будь-якої зі сторін, а також в інших випадках та з підстав, передбачених договором та чинним законодавством України. При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк, документи, що передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку. Закриття рахунку здійснюється виключно за умови повного розрахунку Клієнта перед банком по сплаті послуг за розрахунково-касове обслуговування рахунку.
Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч.ч. 1,3 статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
В силу п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Ст.30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Як вбачається з виписки по особовому рахунку позивача, за період з 30.10.2015 року по 04.11.2015 року вихідний залишок коштів на рахунку № 26008005664501, відкритого позивачу, становить 532 571,98 грн.
Відповідно до довідки від 04.11.2015 року № 2139 на поточному рахунку позивача № 26008005664501, відкритому в Публічному акціонерному товаристві Банк "Фінанси та кредит", відповідно до договору на розрахунково-касове обслуговування № 2039 від 21.08.2007 року знаходяться кошти у розмірі 532 571,98 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що 12.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою № 905, яку відповідач отримав 15.05.2015 року, про що свідчить вхідний номер банку на копії позивача, в якій останій повідомив про розірвання договору № 2039 від 21.08.2007 року з 15.05.2015 року та просив при закритті рахунку перерахувати залишок коштів на інший рахунок.
Однак, відповідач на зазначену вище заяву не відреагував.
Встановлено, що позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 02.07.2015 року № 1349, в якому просив перерахувати залишок коштів, який відповідач отримав 03.07.2015 року, про що свідчить вхідний номер банку на копії позивача.
Проте, доказів перерахування відповідачем залишку коштів позивачу в матеріалах справи не міститься.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Правління НБУ від 17.09.2015 року № 512 було віднесено АТ "Банк "Фінанси та кредит" до категорії неплатоспроможних, в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду було прийнято рішення від 17.09.2015 року № 171 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Згідно з вказаним рішенням з 18.09.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно, призначено уповноважену особу та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора АТ "Банк "Фінанси і кредит", визначені ст.ст.37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Чернявській Олені Степанівні строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно.
Зазначена інформація відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та НБУ (http://www.bank.gov.ua/control/uk/index).
Станом на момент розгляду справи у відповідача запроваджена тимчасова адміністрація.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.
Спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими законодавчими актами під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, є Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452 від 23.02.2012.
Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України.
Отже, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пріоритетними є норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
За приписами ч. 5 ст. 36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів встановленого цим Законом.
Як вірно враховано судом першої інстанції, що п. 1 ч. 6 ст. 36 Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.
Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".
Тобто, враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Вказаний вище Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
У п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" встановлено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.
Отже, зобов'язання щодо виконання платіжних доручень про перерахування коштів та списання коштів з рахунку позивача, відкритого у відповідача є майновими зобов'язаннями.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 25.03.2015 року по справі № 3-24гс15.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що, оскільки позивач є кредитором банку, на якого поширюються обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і тому не можуть бути задоволені його вимоги (у т.ч. спірні) до відповідача від часу запровадження у останнього тимчасової адміністрації, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати залишок коштів не підлягають задоволенню.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апелянтом належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким у позові відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Кузнецовського міського комунального підприємства на рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2015 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.11.2015 року у справі № 910/25411/15 - без змін.
3. Матеріали справи № 910/25411/15 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Н.М. Коршун
Судді С.О. Алданова
С.Я. Дикунська