Справа №484/3375/15-ц 03.02.2016 03022016 03.02.2016
Провадження №22-ц/784/238/16
Справа № 484/3375/15ц
Провадження №22ц/784/238/16 Головуючий у 1-ї інстанції Паньков Д.А.
Категорія 20 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1
Іменем України
3 лютого 2016 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючої: Ямкової О.О.,
суддів: Локтіонової О.В., Колосовського С.Ю.,
із секретарем: Горенко Ю.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 грудня 2015 року
за його позовом
до ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Первомайського нотаріального округу Миколаївської області (ПН ПНО МО) ОСОБА_6,
про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ПН ПНО МО ОСОБА_6, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного 27 квітня 2015 року між відповідачами з підстав, які передбачені статтею 234 ЦК України у зв'язку з його фіктивністю.
В обґрунтування позову зазначав, що відповідачка ОСОБА_5, яка його усиновила і є його матір'ю, фіктивно продала належну їй квартиру своєму племіннику ОСОБА_4 з метою позбавлення позивача можливості вселитися до спірної квартири.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове про задоволення його позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першій інстанції виходив з того, що відсутні підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсними за ознаками фіктивності, так як відсутні докази щодо умислу сторін договору, а також те, що сторони договору уклали угоду за власним волевиявленням, яке відповідало їх внутрішньої волі, і здійснили усі дії щодо укладення та виконання вказаного договору.
З такими висновками суду слід погодитися, оскільки вони відповідають нормам матеріального права.
Так, згідно з частиною 1 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
За положеннями частин 1 та 4 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
При вирішенні справи судом установлено, що між відповідачкою ОСОБА_5, яка є матір'ю (усиновлювачем) позивача ОСОБА_3, і відповідачем по справі -ОСОБА_4 27 квітня 2015 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, за яким відповідачка передала у власність відповідача належне їй майно за ціною в сумі 51 000 грн. 00 коп.. Договір посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у відповідному державному реєстрі.
В пункті 5.1 договору купівлі-продажу зазначено, що продавець передала покупцю технічну документацію і ключі від квартири, та сторони своїми підписами на договорі підтвердили факт передачі нерухомості від колишнього власника новому.
При з'ясуванні та встановлені зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апелянта ОСОБА_3 щодо підтвердження обставин фіктивності договору шляхом продажу квартири не за ринковою ціною не мають правового значення для вирішення цього спору, так як ціна угоди формується за домовленістю між сторонами, та перевищує ціну встановлену в акті оцінки майна, яке відчужено.
Посилання на зміст пункту 4.1 договору купівлі-продажу не відноситься до підстав фіктивності правочину, так як не вказує на вчинення правочину без наміру створення правових наслідків.
Окрім цього, ОСОБА_3, заявляючи вимоги про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та вважаючи його фіктивним, зазначав, що ОСОБА_5 уклала договір з метою позбавити його права користування квартирою.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 та його представника не довели суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки та наявність в них умислу щодо цих обставин.
За заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 вересня 2015 року, яке на час апеляційного перегляду набрало законної сили, ухвалено про задоволення позову ОСОБА_4 та визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право на користування спірною квартирою.
Теж саме стосується і недоведеності підстав для визнання правочину недійсним у зв'язку з проживанням ОСОБА_5 у спірній квартирі та припущення щодо порядку сплати комунальних послуг.
За таких обставин рішення суду першій інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права. В зв'язку з чим, апеляційна скарга в силу ч. 1 ст. 308 ЦПК підлягає відхиленню.
Керуючись статтями 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 грудня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуюча
Судді