Справа № 487/9073/15-а
Провадження №2-а/487/13/16
Іменем України
28.01.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді - Щербини С.В., при секретарі - Шевиряєвої К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданнів приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання рішень неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва (далі - УПФУ), ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірними рішення відповідачів про відмову в зарахування до страхового стажу періодів з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року та зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва зарахувати до страхового стажу вищевказаних періодів. Вважає, що вказані рішення відповідачів необґрунтовані та прийняті з порушенням встановлених вимог чинного законодавства.
В позовній заяві позивач зазначила, що вона 28.04.2015 року звернулась з заявою до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про внесення до її страхового стажу періодів з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року з вказанням в заяві, що з її заробітної плати були утримані суми внеску по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Проте, 12.05.2015 року вона отримала відповідь від УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про відмову в зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів, у зв'язку з несплатою ПАТ “Чорноморський суднобудівний завод” страхових внесків за зазначені період. Після чого, вона з аналогічною заявою звернулась до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області. 25.06.2015 року вона отримала відповідь з ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з посиланням на те, що ПАТ “Чорноморський суднобудівний завод” заборгував Пенсійному фонду України по сплаті страхових внесків, зокрема, страхові внески підприємством за найманих працівників сплачені лише за періоди з 01.01.2004 по 31.10.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2010. Так, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” обов'язок зі сплати страхових внесків було покладено на ПАТ “Чорноморський суднобудівний завод” як на страхувальника. Сплати стразових внесків до органів Пенсійного фонду здійснюється страхувальником одночасно з виплатою заробітної плати працівнику - застрахованої особи, шляхом утримання з неї певної суми коштів. Згідно відповіді ПАТ “Чорноморський суднобудівний завод” від 13.02.2015 року в у вказані періоди з її заробітної плати були утримані та суми страхового внеску по загальнообов'язкову страхуванню та перераховані до УПФУ.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, підтвердила викладені обставини, просила про їх задоволення.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити посилаючись на те, що позивач отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV з 11.11.2014 року. Позивач працювала на ПАТ “ЧСЗ” з 04.12.1978 року 31.10.2014 року та протягом вказаного періоду сплачено страхові внески з 01.01.2004 по 31.10.2007, 01.05.2008 по 31.05.2010, з 01.01.2011 по 31.07.2013, з 01.02.2014 по 31.10.2014. За даними індивідуальних відомостей про застраховану особу на ім'я позивача, до страхового стажу з 01.01.2004 враховані періоди з 01.01.2004 по 13.05.2007, з 01.06.2007 по 06.06.2007, з 01.07.2007 по 31.10.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2008, з 01.01.2011 по 31.07.2013, з 01.02.2104 по 31.10.2014. Страховий стаж позивача складає 37 років 10 місяців 20 днів в тому числі з 01.01.2004 включно періоди, за які внески сплатив ПАТ “ЧСЗ”. Відповідно до норм пенсійного законодавства, у разі, якщо платник має несплачені суми заборгованості, кошти, які надходять від платника, зараховуються рахунок сплати недоїмки, штрафів, пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Порядком ведення органами ПФУ обліку надходження сум платежів, передбачено зарахування коштів на облікові картки платника, в автоматичному режимі та в хронологічному порядку, за датами здійснення операцій на підставі документів, що підтверджують їх правильність та своєчасність. Перерозподіл сум платежів персонально за окремих працівником підприємства чинним законодавством не передбачений. Зазначили, що відносини які виникли до 01.01.2011 року регулювались Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” , а з 01.01.2011 року Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. У зв'язку з порушенням провадження про банкрутство ПАТ “ЧСЗ” недоїмка по сплаті страхових внесків за період вказаний позивачем увійшла до складу кредиторських вимог за періоди з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року. Після набрання чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за період з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року, Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва були заявлені кредиторські вимоги на суму заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску та кошти в рахунок погашення суми заборгованості по єдиному внеску від ПАТ “ЧСЗ” не надходили. Отже, найманим працівникам підприємства не може бути зарахований страховий стаж за періоди з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року та з 01.04.2015 року, по причині не погашення конкурсних боргів за кредиторськими вимогами.
В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити з аналогічних підстав зазначених представником відповідача ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне:
Статтею 46 Конституції України проголошено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто право на отримання пенсії є конституційним правом громадянина України.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно вимог ч. 1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Позивач ОСОБА_1 працювала на ПАТ “ЧСЗ” з 04.12.1978 року 31.10.2014 року, з 11.11.2014 року отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року №1058-IV та перебуває на обліку ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва.
Відносини, що виникли між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування до 1 січня 2011 року, регулювались Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 р.
28.04.2015 року позивач звернулась до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва з заявою про внесення до її страхового стажу періодів з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року з вказанням в заяві, що з її заробітної плати за вказані періоди були утримані суми внеску по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, відповідно до довідки ПАТ “ЧСЗ” №100/55 від 13.02.2015 року.
Проте, 12.05.2015 року за № 75-Я-7 позивач отримала відповідь від УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва про відмову в зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів у зв'язку з несплатою страхувальником ПАТ “Чорноморський суднобудівний завод” страхових внесків за зазначені періоди.
11.06.2015 року позивач звернулась з аналогічною заявою до ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
25.06.2015 року за № 628-Я-07 позивач отримала відповідь з ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів з посиланням на те, що ПАТ “Чорноморський суднобудівний завод” заборгував Пенсійному фонду України по сплаті страхових внесків, зокрема, страхові внески підприємством за найманих працівників сплачені лише за періоди з 01.01.2004 по 31.10.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2010, за інформацією Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва станом на 01.06.2015 року існує борг підприємства зі сплати єдиного соціального внеску, єдиний соціальний внесок сплачено з найманих працівників за періоди з 01.01.2011 по 31.07.2013, з 01.02.2014 по 31.03.2015.
Як вбачається з довідки №100/55 від 13.02.2015 року за підписом генерального директора і головного бухгалтера ПАТ “ЧСЗ”, з нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати щомісяця проводились утримання та суми внесків по загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і єдиний соціальний внесок, які перераховані до УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, зокрема за спірні періоди, з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року.
Відповідно до положень ч.1, ч.2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1,2,5-7,9,10,12,15, 17і18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Законунараховуються страхові внески.
Громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 , ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На кожну застраховану особу відкривається персональна облікова картка, в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта.
Згідно довідки УПФУ в Заводському район м. Миколаєва від 07.05.2015 року №8704/03 ПАТ “ЧСЗ” сплачував страхові внески за окремі періоди: з 01.01.2004 по 31.10.2007, з 01.05.2008 по 31.05.2010, з 01.01.2011 по 31.07.2013 та з 01.02.2014 по 31.12.2014.
При цьому, заперечуючи позовні вимоги відповідачі зазначили, що оскільки за ПАТ “ЧСЗ” станом на 01.11.2007 року і на 01.06.2010 обліковувалась заборгованість по сплаті страхових внесків (недоїмка), УПФУ згідно вимог ч. 5 ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” сплачені ПАТ “ЧСЗ” поточні страхові внески були зараховані в рахунок сплати недоїмки, а в подальшому у зв'язку з порушенням справи про банкрутство “ПАТ “ЧСЗ” недоїмка по сплаті страхових внесків за спірній період з 01.11.2007 - 30.04.2008, з 01.06.2010-31.12.2010 увійшла до складу кредиторських вимог. А з 01.01.2011 року з набранням чинності Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” за даними Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (з травня 2014 року - Державна фіскальна служба України) за період з 01.08.2013 року по 31.01.2014, єдиний соціальний внесок ПАТ “ЧСЗ” сплачено за періоди з 01.01.2011 по 31.07.2013, з 01.02.2014 по 31.12.2014 та Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва у зв'язку з порушенням справи про банкрутство “ПАТ “ЧСЗ” заявлені кредиторські вимоги на суму заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску за період з 01.08.2013 по 31.01.2014.
Таким чином, судом встановлено, що із заробітної плати позивача щомісяця утримувалася сума страхових внесків, у томо числі за періоди з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року, а отже відмова відповідачів в зарахуванні страхового стажу вказаних періодів є неправомірною.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості ПАТ “ЧСЗ” перед Пенсійним фондом України зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови у здійсненні перерахунку пенсії, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, в якому працює застрахована особа.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Суд зазначає, що відповідачі, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довели правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову, законність та обґрунтованість прийнятих ними рішень про відмову позивачу у зарахуванні страхового стажу.
Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 71 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Дії відповідачів, які полягають у відмові зарахувати страховий стаж позивачу не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.
Аналізуючи всі перераховані вище докази в їхній сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані й знайшли своє повне підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8-11,159,161-163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання рішень неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірними рішення ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.11.2007 року по 30.04.2008 року, з 01.06.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.08. 2013 року по 31.01.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва, ОСОБА_3 управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір по 36,54 грн. з кожного.
Постанова суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: С.В. Щербина