іменем україни
27 січня 2016 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Луспеника Д.Д.,
суддів: Гулька Б.І., Закропивного О.В.,
Хопти С.Ф., Штелик С.П.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька до Луцької міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, державної реєстрації та повернення земельної ділянки за касаційною скаргою першого заступника прокурора Волинської області на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня
2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 2 вересня 2015 року,
У липні 2015 року прокурор м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 вдруге отримав безоплатно у приватну власність земельну ділянку за одним і тим самим цільовим призначенням з перевищенням визначеної законом норми. Зазначав, що після приватизації земельну ділянку було відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 2 липня 2014 року ОСОБА_4
Позивач просив, з урахуванням уточнених вимог в частині повернення земельної ділянки, зобов'язати ОСОБА_4 повернути земельну ділянку, площею 0,0254 га, вартістю 88 854 грн 28 коп., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у комунальну власність Луцької міської ради.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Останньою ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 2 вересня 2015 року, позов прокурора м. Луцька в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька залишено без розгляду.
У касаційній скарзі перший заступник прокурора Волинської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що при зверненні до суду з позовом прокурором не додержано вимоги ст. 45 ЦПК України, якою врегульовано умови та підстави представництва прокурором інтересів держави. Крім того, інтереси територіальної громади м. Луцька представляє Луцька міська рада, що унеможливлює подання позову в інтересах територіальної громади до органу, який її представляє.
Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки таких висновків суди дійшли із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист в суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.
Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст. 45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.
За змістом ч. 2 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
У ч. 5 ст. 16 цього Закону зазначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють орган державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Отже, Луцька міська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади м. Луцька, здійснює відповідно до закону та від імені та в інтересах вказаної територіальної громади правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, землями в межах міста.
Як на обґрунтування позовних вимог, прокурор послався на те, що рішенням Луцької міської ради від 15 вересня 2010 року № 66/84 ОСОБА_3 надано безоплатно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0254 га, розташовану по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення 10 травня 2011 року останньому видано державний акт на право власності на земельну ділянку.
Разом з тим, на підставі рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 грудня 1999 року № 600 ОСОБА_3 безоплатно передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,087 га по вул. Ломоносова, 13 у м. Луцьку та видано державний акт на право власності на землю.
Таким чином, загальний розмір переданих безоплатно у приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд становить 0,1124 га.
При цьому п. «г» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах у розмірі не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,10 га.
Тобто, у даному випадку Луцькою міською радою, як представницьким органом, на який покладено вказані повноваження, порушено встановлений загальнодержавний порядок безоплатної передачі спірної земельної ділянки та передано одній і тій самій особі у власність земельну ділянки по одному й тому ж виду використання, з перевищенням визначеної законом норми безоплатної передачі.
Отже, інтереси територіальної громади порушено органом місцевого самоврядування, який діяв всупереч її інтересам та вимогам чинного законодавства.
Звертаючись до суду з даним позовом, в інтересах держави та територіальної громади м. Луцька на підставі ст. 45 ЦПК України, прокурор м. Луцька виконав вимоги ч. 2 цієї статті, обґрунтував необхідність такого звернення з позовом, зазначивши в чому полягає порушення інтересів держави і територіальної громади, необхідність їх захисту.
Проте суди у порушення вимог ст. ст. 214, 315 ЦПК України на вказане уваги не звернули, та дійшли до передчасного висновку про те, що звернення прокурора в інтересах територіальної громади м. Луцька суперечить вимогам ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування», згідно з якою інтереси територіальної громади м. Луцька представляє Луцька міська рада, що унеможливлює подання позову в інтересах територіальної громади до органу, який її представляє.
За таких обставин ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатись законними й обґрунтованими, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Волинської області задовольнити.
Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 липня
2015 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 2 вересня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Д. Луспеник
Судді: Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
С.Ф.Хопта
С.П. Штелик