Ухвала іменем україни 20 січня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Маляренка А.В., Парінової І.К., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Федерації професійних спілок Рівненської області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, про визнання права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та зобов'язання видати уточнюючу довідку, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2015 року, в с т а н о в и л а: У серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Федерації професійних спілок Рівненської області (далі - Федерація), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне (далі - УПФУ в м. Рівне), про визнання права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та зобов'язання видати уточнюючу довідку. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 11 березня 1986 року по 11 вересня 1996 року в режимі повного робочого дня працював газоелектрозварювальником в Федерації професійних спілок Рівненської області, що є правонаступником Рівненської обласної профспілкової ради. З метою оформити пільгову пенсію за віком в жовтні 2011 року звернувся до Федерації для отримання довідки про характер і умови праці, що визначають право на пенсію на пільгових умовах. Однак довідка, яка йому була надана, не відповідала вимогам додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, а тому УПФУ в м. Рівне її не прийняло. На повторне звернення до відповідача з метою отримання необхідної уточнюючої довідки йому було відмовлено, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право на отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах. Зобов'язано Федерацію видати ОСОБА_4 уточнюючу довідку підприємства про характер роботи та умови праці для підтвердження спеціального (пільгового) стажу, форма якої затверджена в додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637. Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2015 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2014 року скасовано в частині визнання права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. У касаційній скарзі УПФУ у м. Рівне просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Проте таким вимогам рішення судів попередніх інстанцій не відповідають. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача видати ОСОБА_4 уточнюючу довідку про характер роботи та умови праці для підтвердження спеціального (пільгового) стажу, однак відмовив у частині позовних вимог про визнання права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах у зв'язку з тим, що дані вимоги не можуть бути заявлені до Федерації, оскільки визнання права та виплати пенсії не входить до її повноважень, тобто в даних правовідносинах Федерація не є належним відповідачем. Судами встановлено, що розпорядженням Рівненської обласної професійної ради від 11 березня 1986 року ОСОБА_4 прийнято на роботу на посаду газоелектрозварювальника гаража Федерації, яка є правонаступником Рівненської обласної профспілкової ради. За період роботи його неодноразово переводили в різні структурні підрозділи Федерації. 11 вересня 1996 року ОСОБА_4 звільнено за власним бажанням. У жовтні 2011 року ОСОБА_4 з метою оформлення пенсії за віком звернувся до Федерації щодо видачі йому уточнюючої довідки про характер роботи і умови праці, що визнають право на пенсію на пільгових умовах. 31 жовтня 2011 року відповідачем було видано уточнюючу довідку № 01/213, яка не була прийнята УПФУ в м. Рівне у зв'язку з її невідповідністю вимогам додатку № 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637. 12 лютого 2013 року ОСОБА_4 повторно звернувся до відповідача із заявою про видачу уточнюючої довідки про характер роботи в період з 11 березня 1986 року по 01 серпня 1992 року. На вказану заяву позивача 12 березня 2013 року Федерацією було надано письмову відповідь, якою відмовлено у видачі уточнюючої довідки у зв'язку з тим, що в гаражі, де працював позивач, не було і не має спеціалізованого обладнання та робочого місця для виконання на 80 % газоелектрозварювальних робіт впродовж всієї робочої зміни. Відповідно до підпункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (далі - Порядок), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Згідно з п. 4 Порядку та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці. Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку. Отже, норми Закону та Порядку визначають, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: картка умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року № 6-21183а13, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, неправильно застосувавши вищезазначені норми матеріального права, дійшов передчасного висновку щодо зобов'язання відповідача видати ОСОБА_4 уточнюючу довідку про характер роботи та умови праці для підтвердження спеціального (пільгового) стажу. Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у х в а л и л а: Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задовольнити частково. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 25 червня 2015 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Ухвала оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Дьоміна Судді: М.В. Дем'яносов В.М. Коротун А.В. Маляренко І.К. Парінова