ухвала
іменем україни
27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Дем'яносова М.В.,
суддів: Коротуна В.М., Маляренка А.В.,
Парінової І.К., Ступак О.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Прімеро», ОСОБА_5, про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року,
У серпні 2014 року публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» (далі - ПАТ «Львівобленерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачами було порушено Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі - Правила), а саме за відсутності договору про постачання електричної енергії до приміщення по АДРЕСА_1 здійснено самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника, що підтверджується складеними актами про порушення. Посилаючись на те, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як власники магазину мають нести відповідальність за самовільне підключення електроустановок, та, керуючись ст. ст. 526, 714 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», позивач з урахуванням уточнень просив стягнути солідарно з відповідачів вартість необлікованої електричної енергії у розмірі 165 292 грн 34 коп.
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року в позові відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 29 травня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто на користь ПАТ «Львівобленерго» з ОСОБА_3, ОСОБА_4 вартість необлікованої електричної енергії з кожного по 82 646 грн 16 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил.
Відповідно до ст. 27 зазначеного Закону правопорушеннями в електроенергетиці, зокрема, є: крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання енергії без приладів обліку, пошкодження приладів обліку, порушення правил користування електричною енергією та інше.
Згідно з вимогами п. п. 48, 53 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством, зокрема, за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Акт про порушення Правил розглядається комісією з розгляду актів, що утворюється енергопостачальником, і складається не менш як з трьох уповноважених представників енергопостачальника. Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів. У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначається розрахунок проведених нарахувань з посиланням на відповідні пункти цих Правил та Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика).
Судом встановлено, що нежитлові приміщення загальною площею 36,6 кв. м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належать на праві спільної часткової власності по Ѕ частини ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується інформаційною довідкою з реєстру прав власності на нерухоме майно (а. с. 117).
Згідно з договором оренди від 01 березня 2014 року № 3-чк вказане приміщення було передане в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Прімеро», яке передало його в суборенду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5 на підставі договору суборенди від 20 березня 2014 року № ЧК/26/14.
Також встановлено, що у спірному нежитловому приміщенні знаходиться магазин продовольчих товарів. До зазначеного приміщення у встановленому законом порядку електропостачання не підведено, договір на постачання електричної енергії з власниками приміщення чи орендарями не укладено.
Відповідно до актів від 11 квітня 2014 pоку № 026888, від 25 квітня 2014 року № 026512, від 08 травня 2014 pоку № 026513 та від 16 травня 2014 року № 026889, складених представниками енергоінспекції ПАТ «Львівобленерго», зафіксовано самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі енергопостачальника у нежитловому приміщенні по АДРЕСА_1.
За результатами розгляду вказаних актів комісією по розгляду актів про порушення Правил ПАТ «Львівобленерго» прийняті протокольні рішення про нарахування обсягу та вартості необлікованої електричної енергії відповідно до Методики у розмірі 165 292 грн 34 коп.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що підстави позову, на які посилалося ПАТ «Львівобленерго», зокрема, ст. 714 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16 травня 2011 року в справі № 3-38гс11, від 24 вересня 2014 року в справі № 6-122цс14, при встановленні судами факту неперебування сторін у договірних відносинах обґрунтованим є позов про стягнення суми боргу на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення вартості необлікованої електричної енергії, тобто фактично вартість безпідставно набутого майна.
Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з огляду на таке.
Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.
У пунктах 11, 12 вказаної постанови роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, на ст. ст. 10, 11, 60, 212 та 214 ЦПК України (ст. ст. 224-226 ЦПК України - при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов'язки сторін.
Згідно зі ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
Таким чином, в судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, в іншому разі буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який мас право за певних обставин на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.
Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає, оскільки на порушення вимог ст. ст. 212, 213, 303, 316 ЦПК України апеляційний суд не дотримався принципу оцінки доказів, відповідно до якого суд на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду обставин справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, судом на встановлені факти, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення сторін, рішення не містить аналізу обставин справи щодо порушень ОСОБА_3 Правил та самовільного підключення нею електроустановок, струмоприймачів або електропроводки.
Також судом не спростовано посилання ОСОБА_3 на неправильність наданого позивачем розрахунку та невідповідність нарахованого їй розміру збитків положенням Методики, не перевірено правильність нарахування збитків та, чи відповідає період, за який розраховано загальний обсяг самовільно спожитої електроенергії, характеру допущеного порушення Правил.
Рішення апеляційного суду взагалі не містить оцінки обставин щодо допущених відповідачем порушень, за якою формулою проведено розрахунок збитків та який їх дійсний розмір з урахуванням вимог Методики.
Крім цього, поза увагою суду залишилося те, що спірне нежитлове приміщення на підставі договору оренди від 01 березня 2014 року № 3-чк та договору суборенди від 20 березня 2014 року № ЧК/26/14 передано у користування третім особам, й відповідно судом належним чином не з'ясовано, хто має нести відповідальність за безоблікове споживання електроенергії.
Обґрунтовуючи заперечення проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що акти про порушення Правил складені без її присутності, при цьому в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачів про акти порушення Правил та про засідання комісії із розгляду актів про порушення Правил.
Крім того, висновок суду про стягнення сум як безпідставно набутих суперечить вимогам ст. 1212 ЦК України.
Так, відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.
Таким чином, правовідносини у сфері споживання електричної енергії у разі виникнення спору щодо правопорушень, регулюються Законом України «Про електроенергетику», нормами якого передбачено, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил. При цьому порушеннями в сфері енергетики є, зокрема, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики.
Крім того, установивши, що відповідачі отримували надані позивачем послуги з постачання електроенергії за адресою: АДРЕСА_1, суди не звернули уваги на те, що в даному випадку склалися фактичні договірні відносини, та виходячи із аналізу змісту ст. ст. 1212, 1213 ЦК України положення цих статей не можуть застосовуватися до правовідносин, які врегульовуються договором.
Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року в справі № 6-582цс15.
За загальними положеннями, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215, 303, 316 ЦПК України, визначено вимоги щодо обов'язкового установлення судом під час вирішення спору в межах позовних вимог обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовних вимог, без виконання яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК Українипідставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення судом норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
У п. 19 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» роз'яснено, що суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність судового рішення щодо осіб, які касаційну скаргу на таке судове рішення не подавали, за винятком випадків, коли це стосується осіб, які не були залучені до участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Оскільки постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції оскаржується лише ОСОБА_3, ОСОБА_4 повноважень на оскарження судового рішення їй не надавала, тому рішення апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року підлягає скасуванню в частині позовних вимог ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_3
За таких обставин колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, розглянув справу поверхнево та ухвалив судове рішення, яке не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування в частині позовних вимог ПАТ «Львівобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії та стягнутих з неї судових витрат, із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Львівської області від 01 жовтня 2015 року скасувати в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії та судових витрат, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Дем'яносов
Судді: В.М. Коротун
А.В. Маляренко
І.К. Парінова
О.В. Ступак