27 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Червинської М.Є.,
суддів: Мазур Л.М., Нагорняка В.А.,
Писаної Т.О., Юровської Г.В.,
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на дії головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві в справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - управління Пенсійного Фонду України Київського району в м. Полтаві, про визнання недійсними договорів, анулювання повідомлення про персоніфікований облік, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 9 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року,
У березні 2015 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду із скаргою на дії головного державного виконавця ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Диких О.О., у якій просило визнати дії державного виконавця неправомірними, які полягають у безпідставному винесенні вимоги від 23 лютого 2015 року та не винесенні постанов про закінчення виконавчих проваджень за № 42477585 та за № 43200870 після фактичного виконання в повному обсязі рішення суду; зобов'язати державного виконавця виконати вимоги п.п. 8 п. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом винесення постанов про закінчення виконавчого провадження за № 42477585 та за № 43200870.
В обґрунтування скарги заявник посилався на те, що на виконанні у ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві перебувають зазначені вище виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого 6 березня 2014 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення з банку на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 5 857 грн 86 коп., та з примусового виконання виконавчого листа, виданого 6 березня 2014 року Октябрським районним судом м. Полтави про стягнення банку на користь ОСОБА_4 суми моральної шкоди в розмірі 1 тис. грн. 13 березня 2014 року за постановою головного державного виконавця Коваля В.В. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 42477585; 8 травня 2014 року за постановою головного державного виконавця Коваля В.В. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 43200870. 24 березня 2014 року банк перерахував кошти у загальному розмірі 5 847 грн на рахунок стягувача - ОСОБА_4 Грошові кошти були перераховані ОСОБА_4 після утримання банком, як податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 010 грн. 2 квітня 2014 року банк надав до ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві заяву від 2 квітня 2014 року про відкладення провадження виконавчих дій, фактичне виконання рішення суду та закінчення виконавчого провадження № 42477585.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 9 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року, у задоволенні скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.
У касаційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить скасувати судові ухвали, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що державний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», який не передбачає винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, оскільки борг боржником у повному обсязі перед стягувачем не погашено.
Зазначений висновок судів є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального права, які правильно застосовані з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права та свободи.
Судами встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 26 грудня 2013 року позов ОСОБА_4 до ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» задоволено частково. Визнано недійсним договір від 1 березня 2011 року про надання послуг з мобільним банкіром, укладений між ОСОБА_4 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Скасовано відомості персоніфікованого обліку, та внесено зміни за 2011 рік, щодо ОСОБА_4, як працюючої особи. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 тис. грн. У решті позову відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 118 грн судового збору, 4 489 грн 06 коп. за проведення експертизи, 1 250 грн за надання правової допомоги.
25 лютого 2014 року рішенням апеляційного суду Полтавської області рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування договорів від 16 січня 2009 року та від 26 листопада 2010 року, укладених між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4 про надання послуг з мобільним банкіром скасовано, та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 тис. грн та судових витрат в загальному розмірі 5 857 грн 86 коп. було звернуто до примусового виконання.
13 березня 2014 року постановою головного державного виконавця Коваля В.В. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 42477585 по виконавчому листу № 1622/1636/12, виданому 6 березня 2014 року про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 суми у розмірі 5 857 грн 86 коп.
8 травня 2014 року за постановою головного державного виконавця Коваля В.В. ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження № 43200870 по виконавчому листу № 1622/1636/12, виданому 6 березня 2014 року про стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_4 суму в розмірі 1 тис. грн.
24 березня 2014 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» перерахував кошти у загальному розмірі 5 847 грн на рахунок стягувача - ОСОБА_4, що підтверджується платіжними дорученнями № 283611 на суму 4 878 грн 20 коп., № 283612 на суму 118 грн 80 коп., № 283344 на суму 850 грн.
Грошові кошти були перераховані ОСОБА_4 після утримання банком, як податковим агентом, податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 010 грн 86 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 283349 на суму 150 грн, № 282623 на суму 860 грн 86 коп.
Відповідно до ст. ст. 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Отже, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактичною перевіркою дотримання положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Відповідно до положень пункту 8 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, суди встановивши факт, що рішення місцевого суду не було виконано в повному обсязі, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ПАТ «Райфаййзен Банк Аваль» на дії державного виконавця, які полягають у бездіяльності державного виконавця щодо закінчення вищезазначеного виконавчого провадження.
Зазначені суми коштів банком повинні бути виплачені в повному обсязі стягувачу, що відповідає вимогам ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод ( в частині виконання судових рішень), вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи касаційної скарги про те, що заявник є податковим агентом, а тому були зобов'язані утримувати податки не заслуговують на увагу, оскільки питання щодо визначення вказаних грошових сум як доходів, мав вирішувати стягував та органи податкової інспекції у визначеному законом порядку.
Інші доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.
Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 9 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 20 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ.Є. Червинська
Судді:Л.М. Мазур
В.А. Нагорняк
Т.О. Писана
Г.В. Юровська