09 лютого 2011 р.Справа № 2-а-3042/10/1470
Категорія:5.4Головуючий в 1 інстанції: Середа О.Ф.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Бойка А.В., Яковлєва О.В.
за участю секретаря Харченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Миколаївської обласної Державної хлібної інспекції до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання нечинним рішення від 05.05.2010р. №74,
В травні 2010р. Миколаївська обласна Державна хлібна інспекція звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання нечинним рішення від 05.05.2010р. №74 про вилучення з позивача в дохід державного бюджету 6 910,0 грн. необґрунтовано отриманої виручки та стягнення штрафу в розмірі 13 820,0 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що перевірка проведена без дотримання встановленої ОСОБА_1 України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»процедури; спірне рішення за своєю формою та змістом не відповідає встановленим законодавством вимогам; зазначений в розділі 2 Акту перевірки аналіз нормативно-правової бази ґрунтується на підзаконних актах без урахування законодавства вищого рівня та є не повним; проведення перевірки за 2008-2009р.р. здійснено відповідачем з перевищенням своїх повноважень; на послуги, що надавались Держхлібінспекцією до 01.01.2010р. не було встановлено державне регулювання цін і тарифів, тобто на них застосовувались вільні ціни та тарифи; акт перевірки містить низку арифметичних помилок. Позивач вважає, що рішення №74 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а саме включення в структуру регульованої ціни не передбачених законодавством витрат при наданні платних послуг із сертифікації зернових складів, не відповідає вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання вказаного рішення нечинним.
Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області проти позову заперечила, вказавши, що спірне рішення винесено за встановлене перевіркою порушення позивачем п.1.1 Правил визначення вартості робіт із сертифікації продукції та послуг, затв. наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №100 від 10.03.1999р. Зокрема, встановлено включення в структуру регульованої ціни не передбачених законодавством витрат при наданні платних послуг із сертифікації зернових складів на відповідність із зберігання зерна та продуктів його переробки та технічного нагляду.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.10.2010р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області №74 від 05.05.2010р.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно проведено аналіз нормативної бази в сфері державного регулювання цін, не враховано виявлення перевіряючими безумовного факту необґрунтованого отримання Державною хлібною інспекцією виручки в сумі 6 910,0 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 11.01.2010р. по 29.04.2010р. Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області проводилась планова перевірка Миколаївської обласної Державної хлібної інспекції з питань додержання державної дисципліни цін при наданні платних послуг.
За наслідками перевірки був складений Акт №62 від 29.04.2010р., на підставі якого Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області прийнято рішення №74 від 05.05.2010р. про застосування економічних санкцій в сумі 20730 грн. (з яких 6910 грн. -необґрунтовано отримана виручка та 13820 -штрафні санкції) за порушення державної дисципліни цін, зокрема за включення в структуру регульованої ціни (тарифів) не передбачених законодавством витрат при наданні платних послуг із сертифікації зернових складів на відповідність із зберігання зерна та продуктів його переробки та технічного нагляду.
ОСОБА_1, який врегульовує загальні засади здійснення контролю з боку держави є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»(далі - Закон).
Відповідно до ч.2 ст.5 ОСОБА_1 орган державного нагляду (контролю) оприлюднює критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) шляхом розміщення інформації в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.
Апелянтом не заперечується відсутність розміщення в мережі Інтернет інформації щодо проведення перевірок. Однак, при поданні апеляційної скарги Державна інспекція з контролю за цінами в Миколаївській області зазначає, що відповідні критерії та періодичність проведення планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) затвердженні Постановою КМУ і дублювати їх у Державної інспекції з контролю за цінами відсутні повноваження, а в мережі Інтернет оприлюднюються лише звіти інспекції за результатами роботи кожного кварталу. Суд апеляційної інстанції не погоджується з даним твердженням апелянта, оскільки вказаною статтею чітко визначено обов'язок відповідача по інформуванню про критерії та періодичність проведення планових заходів і вважає, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області невірно здійснено тлумачення змісту п.2 ч.5 ОСОБА_1.
Відповідно до п.5 ст.5 ОСОБА_1 строк здійснення планового заходу не може перевищувати п'ятнадцяти робочих днів, а для суб'єктів малого підприємництва - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом.
Згідно посвідчення на перевірку №1 від 11.01.2010р. посадовим особам відповідача доручено провести планову перевірку Миколаївської обласної Державної хлібної інспекції з питань дотримання державної дисципліни цін. Термін дії посвідчення: з 11.01.2010р. по 29.01.2010р.
З матеріалів справи вбачається, що в порушення п.5 ст.5 ОСОБА_1, де вказано про недопустимість продовження планового заходу, перевірка проводилась з перервами: з 12.01.2010р. по 18.01.2010р., з 01.02.2010р. по 13.04.2010р., з 15.04.2010р. по 29.04.2010р.
Колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта про безпідставність висновків суду першої інстанції про порушення ним ч.5 ст.5 ОСОБА_1 з тих підстав, що перевірку було не продовжено, а призупинено.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оскільки призупинення проведення планової перевірки ОСОБА_1 не передбачено, тому перевіряючі не мали права виходити за межі повноважень, наданих їм ОСОБА_1.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції про неповноту переліку нормативно-правової бази, що належить застосовувати при регулюванні надання платних послуг Державною хлібною інспекцією. Зокрема, являється незрозумілим упущення відповідачем ОСОБА_1 України «Про ціни та ціноутворення», Постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію», норм Бюджетного та Цивільного кодексів. Миколаївський окружний адміністративний суд прийшов до правильного висновку, що при проведенні перевірки не був належним чином зроблений аналіз нормативних актів, що підлягають застосуванню. Доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Окрім невідповідностей вимог законодавства, колегія суддів, при вивченні змісту Акту, знаходить низку арифметичних помилок. Зокрема, в таблиці аналізу основних фінансово-економічних показників за 2008 рік по спеціальному фонду проставлені дані, що не узгоджуються із Звітом форми №4-1 Д про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами. Дані вказаного звіту перевіряються та підтверджуються Держказначейством.
Поряд з цим, незрозуміло, яким чином відповідачем здійснено розрахунок штрафних санкцій без визначення обсягу коштів, отриманих як плата за послуги за період з травня по грудень 2009 року, оскільки відповідно до п.2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затв. Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. №298/519, при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Штрафні санкції слід стягувати виходячи саме з ціни товари, без будь-яких надбавок та сум ПДВ, однак спірним рішенням розрахунок необґрунтовано отриманої виручки від здійснення робіт Миколаївською обласною Державною хлібною інспекцією за травень-грудень 2009 року у сумі 6910,14 грн. зроблений Державною інспекцією з контролю за цінами в Миколаївській області з урахуванням ПДВ.
В Акті відсутній механізм розрахунку собівартості послуг позивача за 2008-2009 року та відсутнє посилання на нормативний акт, згідно якого здійснений розрахунок; не підтверджений розрахунком висновок щодо завищення трудомісткості робіт; допущено помилки щодо використання позивачем коштів на відрядження.
Зазначені вище помилки та недоліки Акту перевірки дають підстави вважати прийняте на основі нього рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - необґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 185, 195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року -залишити без задоволення.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом Миколаївської обласної Державної хлібної інспекції до Державної інспекції з контролю за цінами в Миколаївській області про визнання нечинним рішення від 05.05.2010р. №74 -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Повний текст ухвали виготовлено 10.02.2011р.
Головуючий Романішин В.Л.
Судді Бойко А.В.
ОСОБА_2