26 січня 2016 р. Справа № 876/11536/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання - Тетерка Ю.Ю.,
за участю:
представника позивача - Феделещака М.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі за позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" звернулося з позовом до Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що дії Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області є протиправними, оскільки згідно законодавства камеральна перевірка здійснюється виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків", однак при даній перевірці податковий орган використовував дані про сплату збору за спеціальне використання води та плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, що не містяться в податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Також позивач вказав, що оскільки предметом камеральної перевірки не може бути своєчасність сплати збору за спеціальне використання води та плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, то податковий орган, провівши саме камеральну перевірку своєчасності сплати збору, а не документальну перевірку порушив вимоги пункту 75.1.2. ст. 75 ПК України та інші вимоги чинного законодавства. Позивач стверджує, що оскільки перевірка дотримання граничних строків сплати плати за користування надрами та збору спеціальне використання води від підприємств ЖКГ проведена з численними порушеннями вимог податкового законодавства та прав платника податків, оскаржувані рішення прийняті не у спосіб, передбачений законами України, без урахування всіх фактичних обставин, є незаконними і підлягають скасуванню. Податковий орган повинен був при погашенні суми податкового боргу (або його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховувати в рахунок податкового зобов'язання і тільки у разі повного погашення суми податкового боргу зараховувати кошти у рахунок погашення штрафів, і в останню чергу зараховувати в рахунок пені, натомість податковий орган у переважній більшості випадків розподіляв здійснені підприємством платежі в рахунок погашення основного боргу, також і в погашення нарахованих штрафних санкцій та пені.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області по проведенню 02.09.2014 року камеральної перевірки податкової звітності плати за користування надрами та збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ, результати якої оформлені Актом перевірки №1763/15-01 від 02.09.2014р,
Визнано протиправними дії Ужгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області по зарахуванню здійснених платежів з плати за користування надрами та збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ всупереч вимогам п.131.2 ст.131 ПК України.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014 року № 0004301500; № 0004311500; № 0004321500, № 0004331500, від 05.11.2014 року № 0008491500 та від 06.11.2014 року № 0008801500.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Ужгородська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що Ужгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області було проведено камеральну перевірки податкової звітності позивача з плати за користування надрами та збору за спеціальне використання води від підприємств ЖКГ, за звітний податковий період з 27.12.2012 р. по 02.09.2014 р..
02.09.2014 р. за результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт №1763/15-01, встановлено порушення КП "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання по збору за спеціальне використання води та плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення.
На підставі зазначеного акта, апелянтом було винесено податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014р. №0004321500 на суму штрафних санкцій 20 280,42 грн., №0004311500 на суму штрафних санкцій 69 097,31 грн., №0004301500 на суму штрафних санкцій 7 339,30 грн., №0004331500 на суму штрафних санкцій 32 083,39 грн., №0004321500 на суму штрафних санкцій 20 080,42 грн..
Згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
В свою чергу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст. 76 ПК України, згідно якої камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Отже, апелянт повинен був провести саме документальну перевірку, оскільки її предметом є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.
Відповідно до п.п. 78.4- 78.5 ст. 78 ПК України, право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно ст. 81 п. 81.1 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Що відповідно відповідачем здійснено не було.
Пунктом 49.18 ст.49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); календарному року, крім випадків, передбачених п.п. 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу; календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного року.
Зазначеним пунктом передбачені базові звітні (податкові) періоди, проте період за який було проведено камеральну перевірку вказаний в Акті №1763/15-01 від 02.09.2014р. не відповідає жодному із перерахованих звітних податкових періодів. Натомість періоди, які охоплюються перевіркою, визначені тільки для документальних планових перевірок ст. 77 ПК України.
Відповідно до п. 77.1 ст.77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Згідно п.77.2. ст.77 ПК України, до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Згідно вимог пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України було розроблено детальний порядок камеральної перевірки і оформлення акту камеральної перевірки по збору за спеціальне використання води та плати за користування надрами міститься в листі ДПА України від 21.06.2011 р. №17197/7/15-0617 "Щодо оформлення Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації стосовно окремих загальнодержавних та місцевих податків і зборів".
Слід зазначити, що дії апелянта по проведенню 26.12.2012 р. камеральної перевірки по своєчасності сплати податкових зобов'язань не відповідають вимогам цього документа.
У листі ДПА України від 21.06.2011 року №17197/7/15-0617 не згадується про перевірку своєчасності сплати передбачених ПК України податків та зборів під час камеральної перевірки, в ньому наведена примірна форма акту про результати камеральної перевірки податкової звітності, яка також не містить розділів, що стосуються перевірки своєчасності сплати податків та зборів, а містить тільки розділ, що стосується перевірки своєчасності подання податкової звітності.
За змістом п. 131.1 ст. 131 ПК України, нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
Відповідно до п. 131.2 ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу, кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу, кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі, контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Як видно з розрахунку штрафних санкцій, долученого до Акту перевірки №1763/15-01 від 02.09.2014р. протягом всього періоду з моменту набуття чинності ПК України в 2011 році (в тому числі і протягом періоду, що охоплювався даною перевіркою), податковий орган вів облік погашення податкових зобов'язань і податкового боргу всупереч вимогам п. 131.2 ст.131 ПК України.
Натомість податковий орган розподіляв здійснені позивачем платежі в рахунок погашення крім основного боргу, також і в погашення нарахованих штрафних санкцій і пені. Вказане суперечить вимогам чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що дії податкового органу при проведенні 02.09.2014 року камеральної перевірки суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак винесені відповідачем податкові повідомлення рішення від 18.09.2014 року № 0004301500 на суму 7339,30 грн.; №0004311500 на суму 60907,31 грн.; №0004331500 на суму 32089,39 грн., від 05.11.2014 року №0008491500 на суму 20235,38 грн. та від 06.11.2014 року № 0008801500 на суму 90,08 грн. є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому підстав для задоволення позовних вимог суд не знаходить.
Таким чином, перевіривши дійсні обставини справи та додатково проаналізувавши зібрані документальні докази по матеріалах справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року у справі №807/3035/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: О.І. Довга
А.М. Ліщинський
Повний текст ухвали виготовлено 01.02.2016 року