Справа: № 700/178/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Добриднюк Н.О. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
28 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,
при секретарі судового засідання Дзекан В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_3 про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Лисянського районного суду Черкаської області з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача у виконавчому провадженні ВП 35739170 та зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції вчинити передбачені чинним законодавством дії по виконанню вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 25.05.2012 року в частині позову щодо стягнення з боржника ОСОБА_3 на його користь 47 887 грн. 33 коп. та поновити строк на звернення до суду з даним позовом.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 25 травня 2012 року по справі № 2311/643/12 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до п'яти років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з призначенням іспитового строку тривалістю два роки. Вирішено стягнути із засудженого на користь потерпілого ОСОБА_2 7880 грн. 33 коп. відшкодування майнової шкоди та 40 000 грн. відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з засудженого ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_2 щомісячно за період з 01.04.2012 по 01.05.2014 по 1075 грн. відшкодування втраченого заробітку.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 02.10.2012 по справі № 11/2390/716/12 вирок суду першої інстанції було змінено.
На виконання вказаного вироку суду Лисянським районним судом Черкаської області позивачу було видано виконавчий лист № 1/2311/72/2012 від 26.10.2012.
На виконанні у Центральному відділі державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції перебувало виконавче провадження № 35739170 з примусового виконання виконавчого листа № 1/2311/72/2012, виданого 26.10.2012 Лисянським районним судом Черкаської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 7 880,33 грн. відшкодування майнової шкоди та 40 000, 00 грн. моральної шкоди.
Посилаючись на ту обставину, що з моменту відкриття виконавчого провадження 18.12.2012 державними виконавцями не вчинено ніяких дій щодо виконання вироку суду в частині про задоволення цивільного позову, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана бездіяльність відповідача є протиправною.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Предметом даного спору є визнання протиправними дій органу державної виконавчої служби при виконанні вироку суду.
Частиною 1 ст. 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При визначенні юрисдикції необхідно виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження», крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.
Частиною четвертою статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.
Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.
Судом встановлено, що позивач у даній справі ОСОБА_2 має статус стягувача у спірному виконавчому провадженні, відкритому на виконання вироку суду в частині задоволення цивільного позову.
Згідно з п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» Судам необхідно враховувати, що відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» до юрисдикції адміністративних судів належать справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні вироків судів у частині, що підлягає примусовому виконанню державною виконавчою службою (про стягнення штрафів, конфіскацію майна тощо), за винятком справ за позовами сторін виконавчого провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 409 КПК України 1960 року, що застосовувався при винесенні вироку, питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи визначення розміру і розподілення судових витрат, якщо суд не вирішив цих питань, вирішуються судом, який постановив вирок.
У зв'язку з тим, що виконавчий документ у даному виконавчому провадженні №35739170, дії відповідача в межах якого оскаржуються, виданий судом, яким винесено вирок та задоволено цивільний позов, позивач по справі є стягувачем у вказаному виконавчому провадженні, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір не повинен розглядатися в порядку адміністртивного судочинства та наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, якою передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оскільки розгляд справи помилково здійснено судом першої інстанції за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалена у справі постанова суду першої інстанції, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 203 КАС України, підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції задовольнити частково.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 10 листопада 2015 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді І.О. Грибан
О.А. Губська
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 01.02.2016
.
Головуючий суддя Парінов А.Б.
Судді: Губська О.А.
Грибан І.О.