Головуючий у 1 інстанції - Сараєв І.А.
Суддя-доповідач - Шишов О.О.
27 січня 2016 року справа №266/3471/15-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Шишова О.О., суддів Сіваченко І.В.,Чебанова О.О., при секретарі судового засідання Святодух О.Б., за участю представника відповідача Шевчук О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 16 листопада 2015р. у справі № 266/3471/15-а (головуючий І інстанції Сараєв І.А.) за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області про визнання неправомірною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за втрату частину грошових доходів у зв'язку з порушенням терминів виплати частини пенсії, -
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив виплатити йому компенсацію за втрату частини доходів у звязку з порушенням строків виплати пенсії. Зазначив, що 31.01.2013 року йому була призначена пенсія, на підставі постанови Приморського районного суду м.Маріуполя від 20.03.2013р. Був виданий виконавчий лист. Відповідач виконував вищевказане рішення суду до 30.06.2014 року, але безпідставно припинив виплати пенсії з 01.07.2014 року. У зв'язку з рішенням комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України № 73 від 17.04.2014 року визнано безпідставною видачу позивачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 з вилученням. Судами першої та апеляційної інстанції його позовні вимоги до Міністерства соціальної політики України в особі Комісії зі спірних питань визнання статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про визнання протиправним та скасування рішення цієї Комісії від 17.04.2014 року оформлене протоколом №73 в частині визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 - задоволено повністю. 10.09.2015 року відповідач поновив виплату пенсії та виплатив заборгованість за період з 01.07.2014р. по 01.09.2015року в сумі 58392,20грн., але відповідач не здійснив нарахування та доплату заборгованості компенсації за затримку виплати заборгованості у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати». У зв'язку з цим позивач просив зобов'язати УПФУ виплатити йому зазначену компенсацію за період невиплати частини пенсії з 01.07.2014року по 01.09.2015р. в розмірі 8639,81грн.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог посилаючись на норми ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» яка визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом та зазначив, що в даному випадку вини Пенсіного фонду у затримки виплати пенсії не було.
З постановою суду першої інстанції не погодився апелянт та зазначив, що суд порушив норми матеріального права. Вважав, що відповідач повинен виплатити йому компенсацію за затримку у виплаті пенсії, оскільки незалежно від вини ПФУ його права порушені. В обґрунтування своїх вимог послався на рішення Верховного суду України від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.
Просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити його позовні вимоги.
У судовому засіданні представник відповідача наполягала, що вини УПФУ у затримці виплати пенсії ОСОБА_3 не було. Звернула увагу на те, що компенсація сплачується за затримку саме нарахованої пенсії а в даному випадку пенсія позивачу за період з 01.07.2014 року по 01.09.2015 року не нараховувалася, у зв'язку з тим, що рішенням комісії за спірних питань визнання статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС була визнана безпідставною видача ОСОБА_3 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Вважала, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.
Суд, дослідивши докази по справі в їх сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачу постановою Приморського районного суду м.Маріуполя № 266/879/13-а від 20.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року, з 31 січня 2013 року призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с. 12-16).
Згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року визнано протиправним та скасовано рішення Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України від 17.04.2014, оформлене протоколом № 73 в частині визнання безпідставною видачу позивача учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3.
Суд першої інстанції зазначив, що оскільки основний документ, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протоколом комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України № 73 від 17.04.2014 року було визнано недійсним то право позивача на отримання пенсії відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було відсутнім, і тому відповідачем обґрунтовано було винесено розпорядження № 9143/03 від 18.06.2014п. про зняття з обліку ОСОБА_3 з 01.07.2014року.
Суд першої інстанції послався на частину 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IVяка встановлює, що, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Застосовуючи названу норму, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, оскільки протокол № 73 від 17.04.2014 року, який став підставою для припинення пенсійних виплат позивачу був прийнятий комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС Міністерства соціальної політики України, вини Пенсійного фонду у порушенні встановлених строків виплати пенсії не має, тому підстав для виплати компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії не має.
Колегія суддів вважає, що зазначений висновок суду першої інстанції є помилковим, виходячи з наступного.
Верховний суд України в своєму рішенні від 18 листопада 2014 року по справі 21-518а14 зазначив, що частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV, яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації згаданого Закону.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050 ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьомуЗаконі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Тобто, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції була надана довідка УПФУ в Приморському районі м.Маріуполя від 25 серпня 2015 року з якої вбачається, що заборгованість по пенсії ОСОБА_3 за період з липня 2014 року по серпень 2015 року становить 54177,76грн.
Факт наявності заборгованості та факт її виплати у судовому засіданні не оспорювався.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок виплати компенсації не залежить від наявності вини органу ПФУ.
Спростовуючи посилання представника відповідача про те, що оскільки пенсія ОСОБА_3 не нараховувалася, то підстав для виплати компенсації не має, колегія суддів зазначає, що в рішенні Верховний суд України вказав тільки на встановлений факт наявності порушення строків виплати пенсії та взагалі не ставив питання виплати компенсації в залежність від факту нарахування, його порядку та способу.
Крім того, в рішенні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у від 7 листопада 2012 року № 6-131цс12, був розглянутий спір за позовом фізичної особи до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення компенсації за несвоєчасне отримання (сплату) щомісячних страхових виплат.
В цьому рішенні позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що рішенням суду першої інстанції стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на його користь в рахунок недоплачених щомісячних страхових виплат за період з 18 квітня 2008 року до 1 березня 2011 року суму в розмірі 18 тис. 700 грн 21 коп. Виплату цієї суми Фонд здійснив у грудні 2011 року.
Позивач зазначав, що цим рішенням встановлено, що недоплата щомісячних страхових виплат та їх несвоєчасна виплата Фондом виникла з вини ВАТ «Павлоградвугілля», правонаступником якого є ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», у зв'язку з неправильним визначенням розміру щомісячної суми відшкодування втраченого заробітку станом на 1 липня 2000 року: замість 538 грн 99 коп визначено суму в розмірі 377 грн 24 коп.
Тобто, в даному випадку за відсутності факту нарахування страхових виплат, Верховний суд України у правовому висновку зазначив про обов'язок виплати саме Фондом компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати коштів.
Отже, висновок суду першої інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Крім того, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за втрату частину грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії у розмірі 8639,81грн.
Пунктом 2 статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії; пункт 4 цієї статті передбачає, що суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів.
Тобто позивач з'єднав в одну вимогу дві вимоги, які можуть бути застосовані тільки окремо одна від одної.
Враховуючи обставини справи та суть заявлених вимог, колегія суддів вважає, що належним захистом права позивача буде задоволення його вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.07.2014 року по 01.09.2015 року.
Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови якою позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Повний текст постанови складений 01 лютого 2016 року.
Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 16 листопада 2015 р. у справі № 266/3471/15-а - задовольнити частково.
Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 16 листопада 2015 р. у справі № 266/3471/15-а - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області щодо не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_3 компенсації за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.07.2014 року по 01.09.2015 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м.Маріуполя Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 компенсацію за втрату частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.07.2014 року по 01.09.2015 року.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий О.О.Шишов
Судді І.В.Сіваченко
О.О.Чебанов