ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.01.2016Справа №910/29977/15
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
до Приватного підприємства "Орка"
про стягнення заборгованості в сумі 45 577,76 грн.
Суддя О.С. Комарова
Представники сторін:
від позивача: Яндульський Д.В. (представник за довіреністю);
від відповідача: не з'явились.
В судовому засіданні 27 січня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Позивач, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", 25.11.2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 11.11.2015 року до відповідача, Приватного підприємства "Орка" про стягнення заборгованості в сумі 45 577,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 26.04.2013 року, зокрема, у визначені договором строки не повернув кредит, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем та нараховані за неповернення кредиту санкції.
Ухвалою суду від 27.11.2015 року порушено провадження у справі № 910/29977/15, призначено розгляд справи на 15.12.2015 року.
В судовому засіданні 15.12.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, надав клопотання про долучення документів.
Представник відповідача у судове засідання 15.12.2015 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 15.12.2015 року розгляд справи відкладено на 12.01.2016 року.
Судове засідання 12.01.2016 року не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Комарової О.С. на лікарняному.
Ухвалою суду від 22.01.2016 року призначено розгляд справи № 910/29977/15 на 27.01.2016 року.
В судовому засіданні 27.01.2016 року представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог, довідкою підтвердив наявність заборгованості відповідача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Представник відповідача не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
26 квітня 2013 року Приватним підприємством "Орка" було підписано заяву про відкриття поточного рахунку (надалі - Заява). Відповідач звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" із зазначеною Заявою, яка разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» (надалі - Умови) і «Тарифами Банку», що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, складають Договір банківського обслуговування. Так, на підставі зазначеної Заяви банком було Приватному підприємству "Орка" кредитний ліміт на поточному рахунку 26005053119529 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
Відповідно до п. 3.2.1.1.16. зазначених Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого підпису". Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Отже, між позивачем та відповідачем 26.04.2013 року укладений відповідний договір банківського обслуговування в розумінні ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась.
Пунктом 3.2.1.1.1. умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановленні засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
За приписами п. 3.2.1.1.3. умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплати відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат, у порядку передбаченому «Умовами та правилами надання банківських послуг».
Як вбачається з матеріалів справи, кредитні кошти у розмірі 14 873,76 грн. були зараховані на поточний рахунок № 26005053119529, що підтверджується випискою з особового банківського рахунку Приватного підприємства "Орка", яка міститься в матеріалах справи.
Проте, відповідач в порушення умов договору повернення перерахованих коштів, наданих в кредит, в повному обсязі не здійснив.
Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 14 873,76 грн. - заборгованості за основною сумою кредиту, 13 003,02 грн. - заборгованості по процентах за користування кредитом, 14 773,68 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язання, а також 2 927,30 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.
З системного аналізу вищевикладених положень суд дійшов висновку, що між сторонами склалися кредитні відносини, які регулюються нормами параграфу 2 глави 71 Розділу ІІІ Книги п'ять Цивільного кодексу України.
Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики, що залишилася, та сплати процентів.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості, а в матеріалах справи такі докази також відсутні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 14 873,76 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом 13 003,02 грн., а також заборгованості по комісії за користування кредитом 2 927,30 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.
Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
Позивач, посилаючись на прострочення виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту, просить суд стягнути з нього 14 773,68 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до розділу 3.2.1.5. Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України на дату сплати.
За змістом ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Розрахунок нарахованої пені позивача перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства та відносинам, що фактично склались між сторонами. Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по поверненню кредиту та сплати процентів за його користування у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в сумі 14 773,68 грн.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача щодо невиконання ним зобов'язань за договором або відсутності правових підстав для їх виконання суду не надав.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору в розмірі 1218,00 грн відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Орка" (ЄДРЮОФОП: 32343962, адреса: 03151, м. Київ, ВУЛИЦЯ ВОЛИНСЬКА, будинок 48/50) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (ЄДРЮОФОП: 14360570, адреса: 49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) суму основного боргу - 14 873,76 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят три гривні 76 копійок), заборгованість по процентах - 13 003,02 грн. (тринадцять тисяч три гривні 02 копійки), пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання - 14 773,68 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот сімдесят три гривні 68 копійок), комісію за користування кредитом - 2 927,30 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять сім гривень 30 копійок) та судовий збір 1218,00 (одна двісті вісімнадцять гривень 00 копійок). Видати наказ.
3. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/29977/15.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.02.2016 року.
Суддя О.С. Комарова