номер провадження справи 33/167/15
26.01.2016 Справа № 908/6004/15
за позовом Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72331, с. Відродження Мелітопольського району Запорізької області, вул. Горького, 34)
до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тур” (72364, с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, вул. Фрунзе, буд. 74/2)
про стягнення суми,
Суддя Мірошниченко М.В.
Секретар судового засідання Хилько Ю.І.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - довіреність б/н від 19.10.2015 р.;
від відповідача : не з'явився;
Державне підприємство “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. Відродження Мелітопольського району Запорізької області звернулося в господарський суд Запорізької області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тур”, с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області основного боргу в розмірі 16480,00 грн.
В обґрунтування правової підстави заявленого позову позивач посилається на приписи ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України. При цьому вказує, що за поставлений згідно накладної № 148 від 21.03.2005 р. товар, відповідач не розрахувався, направлену на його адресу Вимогу про сплату заборгованості, залишив без задоволення. Внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань у відповідача утворився борг в розмірі 16480,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.12.2015 р. порушено провадження у справі № 908/6004/15, розгляд якої призначено на 12.01.2016 р.
Ухвалою суду від 12.01.2016 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 26.01.2016 р.
Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 08.12.2015 р. та від 12.01.2016р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних документів не надав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
В даному випадку, ухвали господарського суду від 08.12.2015 р. та від 12.01.2016 р. були направлені судом на адресу відповідача: 72364, с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, вул. Фрунзе, буд. 74/2, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача, визначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ОСОБА_3 з ЄДРПОУ станом на 12.01.2016 р., наявний в матеріалах справи).
Тобто, про час та місце розгляду даної справи в судових засіданнях відповідач був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.
Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.
За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. В судовому засіданні представник позивача доводи, викладені у позовній заяві, підтримав. Просить позов задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні 26.01.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що 21.03.2005 р. на підставі досягнутої усної домовленості, позивачем (Продавцем) було передано, а відповідачем (Покупцем) прийнято Товар (насіння гороху «Харківський янтарний. Еліта») у кількості 5000 кг по ціні 3,24 грн. за 1 кг з ПДВ та мішки бавовняні в кількості 112 шт. по ціні 2,50 грн. за кг з ПДВ на загальну суму 16480,00 грн., що підтверджується накладною № 148 від 21.03.2005 р.
Товар отримано представником відповідача за Довіреністю серія ЯКА № 363667 від 21.03.2005 р., виданої на ім'я ОСОБА_4
У зв'язку з відсутністю оплати за поставлений товар, 31.10.2015 р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою про сплату боргу в сумі 16480,00 грн., в якій вимагав оплати товару протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання Вимоги.
Вказана Вимога позивача була залишена відповідачем без задоволення.
Позовна вимога про стягнення з ТОВ “Тур” суми 16480,00 грн. основного боргу стала предметом судового розгляду у даній справі.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом пунктів 2, 4 зазначеної статті, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено:
1. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
3. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі досягнутої сторонами домовленості, та накладної між позивачем та відповідачем склалися господарські відносини в розумінні ст. 202 ЦК України, що породили взаємні обов'язки: обов'язки позивача полягають у передачі товару відповідачу, а обов'язки відповідача - у прийнятті товару та його оплаті.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними вважаються умови, які є необхідними і достатніми для укладення договору. Перелік істотних умов безпосередньо залежить від виду конкретного договору.
В даному випадку, у накладній № 148 від 21.03.2005 р. міститься назва продукції, одиниця виміру, кількість, ціна та вартість товару, тобто всі відомості, які необхідні для укладення договору купівлі-продажу.
В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.
Долучені до матеріалів справи засвідчені копії накладної № 148 від 21.03.2005 р. та довіреності від 21.03.2005р. свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання і передав відповідачу товар на суму 16480,00 грн.
На підставі зібраних у матеріалах справи доказів суд зазначає, що дії сторін, в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства, слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі-продажу. Ці дії, згідно зі ст.ст. 11, 655, 692 ЦК України, є підставою виникнення у відповідача обов'язку сплатити вартість отриманого у позивача товару. Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару (товаророзпорядчих документів на нього) у покупця одночасно виникає зустрічне зобов'язання по оплаті переданого товару.
Отже, з моменту підписання покупцем товаророзпорядчих документів (в даному випадку накладної та довіреності) і отримання вказаного в них товару, у покупця виникло зобов'язання по сплаті вартості переданого йому товару.
При цьому ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2015 р. позивач надіслав на адресу відповідача письмову Вимогу в семиденний термін з дати надходження вимоги оплатити вартість поставленого товару, шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 16480,00грн. на розрахунковий рахунок позивача.
В даному випадку, письмова вимога є достатньою підставою для проведення розрахунків з позивачем, але всупереч приписів закону відповідач своє зобов'язання щодо оплати отриманого товару у семиденний строк не виконав.
Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно з приписами якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд констатує правомірність та доведеність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 16480,00 грн. Отже, позов задовольняється у повному обсязі.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору в розмірі 1218,00 грн. відносяться на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Тур” (72364, с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, вул. Фрунзе, буд. 74/2, код ЄДРПОУ 03748791) на користь Державного підприємства “Дослідне господарство “Відродження” Донецької державної Сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України (72331, с. Відродження Мелітопольського району Запорізької області, вул. Горького, 34, код ЄДРПОУ 00724838, р/р 26009055724692 у Філії «Запорізьке РУ» ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399) суму 16480 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу та суму 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.01.2016 р.
Суддя М.В. Мірошниченко