Справа № 2-234/2008р.
25 грудня 2008 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківськоі області
у складі : головуючого - судді Данилюк М.П.
з участю : секретаря Фурманюк В.М.
позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в Верховинському районі справу за позовом ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень Верховинської селищної ради від 26 травня 2004 року, 28 липня 2004 року, 11 листопада 2004 року та недійсними Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серія 1V-ІФ № 015767 від 28 серпня 2002 року і ІФ № 026599 від 08 грудня 2004 року суд, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідачів Верховинської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень Верховинської селищної ради від 26 травня 2004 року, 28 липня 2004 року, 11 листопада 2004 року та недійсними Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серія 1V-ІФ № 015767 від 28 серпня 2002 року і ІФ № 026599 від 08 грудня 2004 року.
В судовому засіданні позивач позов підтримав і пояснення дав згідно поданої заяви і вважає, що оскаржувані рішення є незаконними і підлягають скасуванню з тих підстав, що цими рішеннями ОСОБА_3 передано у приватну власність земельні ділянки, до яких частково включено частину під'їзної дороги загального користування, згідно генерального плану забудови селища Верховина та індивідуальних планів забудови громадян, які проживають біля цієї дороги.
Оскаржувані Державні акти від 28,08.2002 р. серія ІФ № 015767 та 08.12.2004р.серія ІФ № 026599 слід визнати недійсними з тих підстав, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 не погоджені із землекористувачами-суміжниками, немає їхніх підписів в акті серія 4- ІФ № 015767 від 28.08.2002 р., невідомо ким зроблено дописку до слова дорога-пішохідна . Вказана дописка ніким не завірена і не посвідчена печаткою. ОСОБА_3 передано у приватну власність частину землі, яка є під'їзною дорогою загального користування.
Громадяни вулиці неодноразово зверталися з приводу неправильності передачі ОСОБА_3 земельних ділянок у приватну власність до органів місцевого самоврядування, але їхні звернення ніхто не вирішував, тому вони змушені відносно даного спору звернутись в суд.
В результаті незаконної передачі ОСОБА_3 частини під'їзної дороги загального користування його сім'ї заподіяно велику моральну шкоду так як на протязі декількох років вони позбавлені можливості користуватися під'їзною дорогою. В час стихійного лиха - повеней в липні-серпні 2008 року заподіяна йому моральна шкода набула незбагненного розміру так як під'їзна дорога з однієї сторони була затоплена і по ній не можливо було виїхати, вивезти майно, членів їхніх сімей, в тому числі неповнолітніх дітей, а з другої сторони - на підставі незаконних рішень Верховинської селищної ради дорога була перегороджена відповідачкою ОСОБА_3
Моральна шкода для позивача полягає в моральних, психологічних переживаннях, які він переносив на протязі тривалого періоду, в порушенні його нормальних життєвих зв'язків в спілкуванні з оточуючими їх людьми, що вимагало від них додаткових зусиль для організації їхнього життя та життя членів його сім'ї.
Представник відповідача Верховинської селищної ради заявлений позов не визнав, суду пояснив, що при наданні земельної ділянки під будівництво гр.. ОСОБА_3, по генплану забудови ніякої дороги не було, була тільки пішохідна стежка, та і ніхто із сусідів на той період не претендував, так як в тому місці земельна ділянка частково була непридатна, ( зарослі ), яку сім'я ОСОБА_3 вичистила. Пізніше їх сім'ї було ще додано земельної ділянки, однак порушень закону при наданні земельної ділянки на користь ОСОБА_3 та її приватизації, селищною радою не допущено, а тому підстав для задоволення позову немає, просить в позові відмовити.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала, суду пояснила, що при подачі позовної заяви позивачем пропущено строк позовної давності, а тому з цих підстав позов слід залишити без розгляду, однак щодо посилання позивачів на порушення нею земельного законодавства з приводу добросусідства, то вважає, що нею не порушено жодної частини Земельного кодексу. Нею обраний такий спосіб використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення, при якому власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей( затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Позивач має під'їзну дорогу до своєї земельної ділянки згідно генерального плану забудови, що дає йому змогу використовувати її за цільовим призначенням.
Земельну ділянку самовільно вона не захоплювала, а їй надано було згідно рішення Верховинської селищної ради від 11.11.2004 року, нею оформлені всі документи, які вимагає Земельний кодекс України та підтверджують право власності на дану земельну ділянку.
Позивач запевняє, що вона перегородила дорогу, якою він користувався 20 років. Але згідно звернення старшого покоління присілка Ровенька до голови селищної ради від 20.07.2004 року та генерального плану, отриманого нею в 2004 році, дороги на даній ділянці ніколи не було..
При отриманні її сім'єю земельної ділянки під будівництво житлового будинку із господарськими спорудами, земельна ділянка була непридатна до використання, там росли чагарники, які вона разом із чоловіком розчищу вали. А коли окультурили, то земля стала потрібна і іншим. Ніколи там дороги не було, а тільки стежка. Рішенням сесії Верховинської селищної ради від 28.07.2004 р., яким залишено в силі рішення сесії Верховинської селищної ради від 26.05.2004 року щодо надання дозволу їй на виготовлення проекту відводу земельної ділянки вносить доповнення і зміни до рішення сесії від 26.05.2004 р., а саме: п. 3 «Залишити у спільному користуванні жителів пр. Ровенька пішохідну доріжку шириною 1,4 м., тобто без права її приватизації». Таким чином, стежка як була, так і залишилася, а тільки її огородили і розширили до двох метрів.
Що стосується стихійного лиха, яке сталося 23-27 липня 2008 року у Верховинському районі та селищі Верховина. Під час повені її дім затопило. Вона і її сім'я були віднесені до постраждалих від повені другої категорії. Позивач від повені не постраждав більше ніж її сім'я і ніякого звернення він сусідів щодо проїзду автотранспортом ніколи не поступало. Крім того, проїзд автотранспорту по даній ділянці (стежці) був не можливим, так як вона була затоплена в перші хвилини стихії.
Комісійно встановлено, що у збільшенні пішохідної доріжки потреби немає, що підтверджується актом від 27.08.2008 р.
З вище наведених підстав просить в позові відмовити, так позовні вимоги позивача в судовому засіданні не доведені.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення із наступних підстав.
Судом по справі встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Ст. 103 ЗК України передбачений зміст добросусідства де власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
Із державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серія ІФ № 026599 виданого ОСОБА_3( а.с. 33) та із плану відводу земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового будинку ОСОБА_3 ( а.с. 57), Державний акт на право приватної власності на землю серія ІV-ІФ № 015767 виданого ОСОБА_3 (а.с.63) позивач ОСОБА_1 не являється сусіднім землекористувачем і його право землекористування гр.. ОСОБА_3 не порушено.
Відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом та інше.
Також ст. 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
При наданні земельних ділянок по рішеннях сесії Верховинської селищної ради від 26 травня 2004 року, 28 липня 2004 року, 11 листопада 2004 року та передачі їх у право власності гр.. ОСОБА_3 Верховинська селищна рада діяла в межах своєї компетенції , а тому підстав для скасування цих рішень та Державних актів на право приватної власності на землю судом не встановлено.
Крім вище наведеного, в судовому засіданні встановлено, що позивачем відповідно до ст. 256 ЦК України пропущений термін позовної давності в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Позивачу було відомо про те, що відповідачці передані земельні ділянки згідно рішень Верховинської селищної ради, які він оспорює, та видані Державні акти на право приватної власності на землю, так як він із аналогічним позовом звертався до Верховинського районного суду 15.08.2005 року. Позовна заява із-за неявки позивача залишена без розгляду. (Цивільна справа № 2-350/2005р.). Наведене свідчить, що позивач пропустив строк позовної давності по вище указаному позову без поважних причин.
При таких обставинах суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог позивача і в позові слід відмовити.
На підставі ст. ст. 256,257,261ЦК України, 103,116,118,158,212 ЗК України, керуючись ст.ст. 10,11, 72,73,209,212,213,214-215, 217,218 ЦПК України суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Верховинської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень Верховинської селищної ради від 26 травня 2004 року, 28 липня 2004 року, 11 листопада 2004 року та недійсними Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серія 1V-ІФ № 015767 від 28 серпня 2002 року і ІФ № 026599 від 08 грудня 2004 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд шляхом подачі протягом 10-ти днів заяви про апеляційне оскарження, а після протягом 20-ти днів апеляційної скарги.
Головуючий: