№22-ц/796/1145/16 Головуючий у 1 інстанції - Сіромашенко Н.В.
Доповідач - Панченко М.М.
27 січня 2016 року м.Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва у складі:
головуючого судді - Панченка М.М.
суддів - Котули Л.Г., Барановської Л.В.
при секретарі - Мікітчак А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року про задоволення заяви ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника,-
У квітні 2015 року ОСОБА_1а звернулася до суду з заявою про оплату вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року залишене в силі, задоволено позов ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню. Разом з тим, відповідач виконав указане рішення суду лише 18 травня 2015 року, видавши відповідний наказ. У зв'язку з викладеним та з урахуванням уточнень, заявник просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення за період з 21 жовтня 2014 року по 18 травня 2015 року в розмірі 86 788 грн. 98 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року вказану заяву задоволено в повному обсязі.
В поданій апеляційній скарзі представник Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити частково, визначивши суму, яка підлягає стягненню зі скаржника з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що у період з січня по березень 2015 року мало місце обмеження максимального розміру заробітної плати в бюджетних установах, до яких, в тому числі, належить Заповідник, що повинно було відобразитися на розрахунку середнього заробітку заявниці, який підлягає стягненню. Крім того, зазначав, що судом не вирахувано із загальної суми середнього заробітку необхідних податкових платежів, а також необґрунтовано включено до періоду затримки виконання рішення суду один день - 18 травня 2015 року, оскільки в цей день позивача вже було поновлено на роботі.
Заслухавши доповідь по справі та вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її відхилення та залишення без змін ухвали суду першої інстанції з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року, яке ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 листопада 2014 року залишене в силі, задоволено позов ОСОБА_1 до Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому, рішення в частині поновлення на роботі підлягало негайному виконанню.
Разом з тим, відповідачем указане рішення суду було виконане лише 18 травня 2015 року шляхом видання відповідного наказу.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що з вини відповідача мала місце затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника.
Так, за змістом ст. 236 КЗпП, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Факт затримки виконання рішення суду в частині поновлення працівника на роботі знайшов своє підтвердження в матеріалах справи та не заперечується самим скаржником.
Відповідно до п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного(годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Саме указаний порядок нарахування середнього заробітку був обґрунтовано застосований судом першої інстанції.
При цьому, визначаючи розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 - 611 грн. 19 коп., суд виходив з рішення Апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року, яким указана обставина встановлена, а отже, враховуючи положення ст. 61 ЦПК України, є преюдиційною в даному провадженні.
Зауваження скаржника щодо неправильності визначення зазначеної суми не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки указану обставину відповідач мав можливість оспорити та оспорив в межах провадження про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Між тим, указані доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції.
Крім того, колегія суддів також відхиляє доводи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника про необґрунтоване включення в період затримки виконання рішення суду дня винесення наказу про поновлення працівника на роботі, а саме: 18 травня 2015 року.
Так, суд першої інстанції погодився з розрахунком указаного періоду, виконаного позивачем. При цьому, як вбачається з останньої редакції такого розрахунку /т.1, а.с. 220-221/, заявником було визначено 8 робочих днів у травні 2015 року(з 5 по 8 та з 12 по 15 травня), за які позивач має право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Таким чином, 18 травня 2015 року в спірний період включено не було.
Щодо посилань відповідача на наявність обмежень відносно максимального розміру заробітної плати в бюджетних установах, які діяли в січні-березні 2015 року, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство, зокрема зазначений вище Порядок, при вирахуванні середнього заробітку встановлює прив'язку виключно до розміру заробітної плати працівника за останні два місяці, що передували звільненню. При цьому, указаний Порядок передбачає корекцію суми середнього заробітку на коефіцієнт підвищення відповідних ставок і тарифів, проте, не передбачає такої корекції на ліміти та обмеження, встановлені у подальшому. Така корекція ставила б працівника у завідомо гірше становище по відношенню до роботодавця, враховуючи, що рішення суду не було виконане у встановлений для цього строк саме з вини та ініціативи останнього, чим було порушено трудові права ОСОБА_1.
Доводи скаржника щодо невирахування судом із загальної суми, що підлягає стягненню на користь заявника, обов'язкових податкових платежів не заслуговують на увагу, оскільки в резолютивній частині ухвали судом першої інстанції зазначено, що сума в розмірі 86 788 грн. 98 коп. підлягає стягненню з вирахуванням усіх необхідних платежів, в тому числі податкових.
Таким чином, судом першої інстанції задоволено відповідну заяву на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, з дотриманням вимог чинного законодавства, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Відповідно до п.1ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника відхилити, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: