1[1]
28 січня 2016 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року щодо ОСОБА_9 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурорів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 , -
Вироком Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судима 21 вересня 2009 року Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 307, 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, звільнена 06 травня 2011 року умовно-достроково на 8 місяців 25 днів; 22 жовтня 2013 року Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 2 роки,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 грн. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року, яким ОСОБА_9 засуджено на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнено з випробуванням - іспитовим строком 2 роки, ухвалено виконувати самостійно.
Згідно з вироком суду ОСОБА_9 засуджена за те, що 24 листопада 2013 року близько 18-22 год. зайшла до торгівельного залу магазину "WATSONS", що розміщений за адресою: м. Київ, вул. Харківське шосе, 144-Б. Перебуваючи в даному магазині ОСОБА_9 побачила на полицях магазину товари, а саме: жіночу косметику і засоби гігієни. Після чого у ОСОБА_9 раптово виник умисел на таємне викрадення чужого майна, та остання впевнившись, що за нею та її діями ніхто не спостерігає, умисно з корисливих спонукань, направлених на незаконне заволодіння майном, почала брати з полиць магазину жіночі товари, засоби гігієни і косметику та класти їх до кишень свого пальто, а саме: блиск для губ № 14 марки BOURJOIS вартістю 107.50 грн. за 1 шт.; тональна основа perfekt № 54 марки BOURJOIS вартістю 133.33 грн. за 1 шт.; тональна основа perfekt № 56 дві шт. марки BOURJOIS загальною вартістю 266.67 грн. за 2 шт.; туш для вік volume марки BOURJOIS вартістю 115.83 грн. за 1 шт.; тональна основа health fruit mix № 55 марки BOURJOIS вартістю 133.33 грн. за 1шт.; тональна основа health fruit mix № 56 марки BOURJOIS вартістю 133.33 грн. за 1шт.;
сироватка тон. вітамін health mix № 55 марки BOURJOIS вартістю 133.33 грн. за 1 шт.; сироватка тон. вітамін health mix № 56 марки BOURJOIS вартістю 133.33 грн. за 1 шт.; тональний крем alliance perfekt пі марки L'OREAL PERFECTION вартістю 104.13 грн. за 1 шт.; комплекс пудр alliance perfekt №1 марки L'OREAL PERFECTION вартістю 104.13 грн. за 1 шт.; тональний крем alliance perfekt d2 марки L'OREAL PERFECTION вартість 104.13 грн. за 1 шт.; туш батерфляй с ефектом накл. вік. 8 шт. марки L'OREAL PERFECTION вартістю 666.40 грн. за 8 шт. Від'єднавши від деяких товарів, на яких містились захисні магнітні мітки, за допомогою наявного у неї знаряддя вчинення злочину, а саме леза, яке знаходилось у кишені пальто, що було на ОСОБА_9 , магнітні мітки, остання залишила їх в залі магазину, а викрадене майно сховала у зовнішніх кишенях свого пальто в якому була одягнена.
Продовжуючи свої неправомірні дії ОСОБА_9 разом з викраденим майном, що належало потерпілому ТОВ «ДЦ Україна», направилась до дверей виходу з даного магазину, та пройшовши захисну рамку, яка стояла перед дверима виходу з магазину, вийшла з нього, тим самим покинула місце скоєння злочину, та отримала реальну можливість вільно володіти, користуватися та розпоряджатися викраденим майном на свій розсуд. У подальшому ОСОБА_9 цим майном розпорядилась на власний розсуд.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 таємно заволоділа майном, що належить потерпілому ТОВ «ДЦ Україна», на загальну суму 2135.44 гривен (без ПДВ), чим завдала ТОВ «ДЦ Україна» матеріальної шкоди на вище вказану грошову суму.
В апеляційній скарзі зі змінами прокурор, не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію дій обвинуваченої, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та постановити новий, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 185 КК України 1 рік позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року та призначити обвинуваченій остаточне покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі. В решті вирок суду залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що призначене ОСОБА_9 судом першої інстанції покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу не відповідає характеру суспільної небезпеки та тяжкості скоєного кримінального правопорушення. Так, на думку прокурора, при призначенні покарання суд не прийняв до уваги обставину, що обтяжує покарання, рецидив злочину. Крім того, апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що обвинувачена не працює та вчинила новий умисний злочин в період іспитового строку. Дані обставини, на думку прокурора, дають підстави стверджувати, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 не можливе без ізоляції від суспільства.
Також апелянт вважає, що судом не може бути оцінено, як підставу для пом'якшення покарання обвинуваченої, наявність у останньої на утриманні малолітньої дитини, оскілки ОСОБА_9 тривалий час перебувала в місцях позбавлення волі, після звільнення продовжила злочинну діяльність, що ставить під сумнів факт утримання дитини.
Таким чином, на думку прокурора, крім визнання вини, обставини для пом'якшення покарання обвинуваченій, відсутні, що свідчить про необхідність ізоляції ОСОБА_9 від суспільства з метою запобігання вчинення новий злочинів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинувачену, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши дані про особу обвинуваченої, заслухавши виступи сторін у судових дебатах і останнє слово обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні зазначеного у вироку злочину при обставинах, встановлених судом, та правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 185 КК України в апеляційній скарзі прокурора не заперечуються.
Як зазначено у вироку, при призначенні покарання ОСОБА_9 суд першої інстанції врахував характер, ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу обвинуваченої, яка є раніше судимою, має на утриманні малолітню дитину, відшкодувала у повному обсязі завдану шкоду, відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину і прийшов до висновку про те, що покарання у виді штрафу буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
Проте, даний висновок не можна вважати обґрунтованим з огляду на конкретні обставини провадження.
Так, суд першої інстанції, пославшись у вироку на судимості, фактично не врахував того, що ОСОБА_9 є неодноразово судимою. Будучи засудженою вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі та звільнена від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком на 2 роки, ОСОБА_9 через місяць після постановлення вироку вчинила новий умисний злочин.
За таких обставин у суду не було підстав для призначення обвинуваченій найбільш м'якого виду покарання, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Окрім того, суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 71 КК України, не призначив ОСОБА_9 покарання за сукупністю вироків, що повинен був зробити з огляду на те, що обвинувачена вчинила новий злочин в період іспитового строку за попереднім вироком.
Таким чином, вирок суду щодо ОСОБА_9 в частині призначеного покарання підлягає до скасування з постановленням нового вироку.
При цьому колегія суддів зважає на вказівку щодо виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_9 , викладену в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2015 року (а.п. 203-204).
При призначенні покарання ОСОБА_9 , колегія суддів враховує як обставини, враховані судом першої інстанції, так і обставини провадження, викладені в цій ухвалі, та вважає, що обвинуваченій за ч. 1 ст. 185 КК України слід призначити покарання у виді позбавлення волі.
Також ОСОБА_9 слід призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України та до призначеного за ч. 1 ст. 185 КК України покарання приєднати покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 413, 414, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора в кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2014 року щодо ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 185 КК України покарання - 1 рік позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року та призначити ОСОБА_9 остаточне покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
В решті вирок суду щодо ОСОБА_9 залишити без змін.
Строк відбуття покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту приведення вироку апеляційного суду до виконання.
Вирок апеляційного суду може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ через Апеляційний суд міста Києва протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Справа № 11-кп/796/121/20165 Категорія КК: ч. 1 ст. 185
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_12
Доповідач ОСОБА_1