03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/1716/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Москаленко К.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючий суддя Оніщук М.І.,
судді Українець Л.Д., Крижанівська Г.В.,
секретар Троц В.О.,
за участю:
позивача ОСОБА_3,
представників відповідача Асипенко Т.О., Карлюка О.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2 про визнання дії та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди,
У березні 2015 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2 (далі - відповідач або КМПНД № 2), в якому просила: визнати рішення, дії та бездіяльність відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача усунути допущені порушення її прав - виключити її з числа пацієнтів КМПНД №2, зробивши відповідні виправлення в інформаційних базах даних, в яких наявні відомості про взяття та перебування її під наглядом у КМПНД № 2 та повідомити про це Печерське РУГУ МВС України в м. Києві з метою продовження розслідування за її зверненням; стягнути з відповідача 10 000 грн. у відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог вказувала, що у 2007 році їй стало відомо про те, що вона перебуває на медичному обліку в КМПНД № 2, однак, згоди на лікування ні вона, ні її батьки не надавали. У зв'язку з чим, вона 05.03.2014 звернулась до відповідача з заявою про зняття її з медичного обліку. Листом відповідача від 28.03.2014 їй було відмовлено у зв'язку з необхідністю проходження комісійного психіатричного огляду. Посилаючись на порушення відповідачем вимог ст.ст. 11, 12 Закону України «Про психіатричну допомогу», вважає дії відповідача щодо взяття та примусового тримання її під диспансерним та консультативним наглядом неправомірними та такими, що порушують її права. Крім того, вважає, що такими протиправними діями відповідача їй завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала внаслідок протиправної відмови відповідача виключити її з числа пацієнтів КМПНД № 2 і яку вона оцінює в 10 000 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30.09.2015 відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на необґрунтованість рішення, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.
В судовому засіданні позивачка підтримала апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просила її задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при постановці позивача на облік та неприйняття рішення про припинення консультативного обліку позивача, дотримано вимог закону і права позивача порушені не були, а тому також й відсутні підстави для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Вказаний висновок суду є законними і обґрунтованими, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_3 з 14.02.2005 перебуває на обліку в Київському міському психоневрологічному диспансері № 2. Вказана обставина підтверджується копією витягу з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 та не заперечується позивачем.
Так, згідно заяви від 17.11.2004 матері позивача ОСОБА_7 про необхідність надання психіатричної допомоги її дочці ОСОБА_3 та після її огляду 14.02.2005 невропатолога, останній було рекомендовано стаціонарне лікування в КМПНД № 2, на яке вона погодилась. У зв'язку з чим позивача було взято на диспансерний облік з діагнозом шизофренія. Однак, стаціонарне лікування позивач не пройшла, на виклики лікарів не з'являлась, за місцем проживання була відсутня. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами та також не заперечуються сторонами.
З огляду на викладене, є необґрунтованими доводи позивача про те, що ні вона, ні її батьки не надавали згоди на її лікування.
Згідно запису в амбулаторній картці від 22.03.2010: «з позивачкою проведена бесіда, рекомендовано спостереження та продовження диспансерного обліку на рік, остання погоджується спостерігатися».
Згідно запису в амбулаторній картці від 02.12.2010: «Позивачка на прийом до лікаря прийшла з матір'ю. Скарги не визнає, підтримуючого лікування не приймає. Орієнтована вірно. Доступна до спілкування. Агресивно не стійка. Просить зняти її з обліку».
02.12.2010 за результатами висновків лікарської комісії КМПНД № 2 було прийнято рішення про переведення позивача з диспансерного на консультативний облік, про що зазначено в амбулаторній картці.
16.03.2012 лікарем прийнято рішення про продовження перебування позивачки на консультативному обліку терміном на 1 рік, про що зроблено запис в амбулаторній картці, у зв'язку з відсутністю позивачки за місцем проживання і неможливістю проведення з нею спілкування.
Крім цього, згідно запису в амбулаторній картці від 26.11.2013 позивачка зателефонувала лікарю і висловила претензію щодо її перебування на обліку. Водночас була особисто запрошена на прийом до лікаря.
05.03.2014 позивач звернулась до відповідача з заявою про зняття її з обліку у КМПНД № 2 з підстав відсутності її згоди на взяття її на такий облік та відсутності необхідності у неї даного виду лікування. Листом відповідача від 28.03.2014 за № 210 позивачу було відмовлено з посиланням на необхідність комісійного психіатричного огляду у ЛКК ПНД № 2.
Диспансеризація (облік) громадян у психіатричних закладах проводиться згідно з Інструкцією з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, затвердженої Наказом МОЗ України від 22.01.2007.
Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Інструкції залежно від характеру та перебігу психічних розладів, а також наявності усвідомленої згоди особи, яка страждає на психічні розлади, або її законного представника на отримання амбулаторної психіатричної допомоги диспансеризація здійснюється у вигляді диспансерного та консультативного нагляду.
Згідно з п. 3.3 ст. 3 Інструкції консультативний нагляд - надання амбулаторної психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, шляхом спостереження лікарем-психіатром (іншими фахівцями психіатричного закладу) за перебігом психічного розладу, проведення відповідних діагностичних, лікувальних, реабілітаційних та медико-соціальних заходів на прохання або за усвідомленою згодою особи чи її законного представника, якщо форма та характер перебігу психічного розладу не потребують установлення за особою диспансерного нагляду, або відсутня усвідомлена згода особи чи її законного представника на проведення диспансерного нагляду, а підстави для надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку відсутні.
Вибір форми диспансеризації - диспансерний нагляд чи консультативний нагляд - є компетенцією лікаря-психіатра (комісії лікарів-психіатрів) та встановлюється залежно від форми та характеру перебігу наявного психічного розладу (п. 3.4 Інструкції).
У відповідності до п. 5.5. ст. 5 Інструкції термін перебування особи в групі консультативного нагляду визначається лікарем - психіатром (комісією лікарів психіатрів) залежно від форми та характеру перебігу психічного розладу, динаміки психічного стану та рівня соціальної адаптації.
Пунктом 5.6 ст. 5 Інструкції передбачено вичерпний перелік підстав для припинення консультативного нагляду за особою, яка страждає на психічний розлад, з передачею її медичної карти амбулаторного хворого (форма N 025/о) до архіву психіатричного закладу, зокрема на: підставі рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів - психіатрів) у разі видужання особи, відсутності повторних звернень за амбулаторною або стаціонарною психіатричною допомогою впродовж 3 років, окрім осіб, які є інвалідами у зв'язку з наявним психічним розладом, а також при зміні місця постійного проживання (реєстрації) особи чи смерті.
В позові та в апеляційній скарзі позивач посилалась на те, що вона має право на відмову від надання психіатричної допомоги та на даний час відсутні підстави для її перебування на консультативному обліку, а тому відмова відповідача припинити консультативний нагляд за нею є неправомірною.
З даними доводами позивача вірно не погодився суд першої інстанції і такі твердження також не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про психіатричну допомогу» особи, яким надається психіатрична допомога, мають право на: поважливе і гуманне ставлення до них, що виключає приниження честі й гідності людини; отримання інформації про свої права, пов'язані з наданням психіатричної допомоги; відмову від надання психіатричної допомоги, за винятком випадків її надання в примусовому порядку, передбаченому законом.
Як вже зазначалось вище, диспансеризація (облік) громадян у психіатричних закладах проводиться згідно з Інструкцією з організації диспансерного та консультативного нагляду осіб, які страждають на психічні розлади, при наданні амбулаторної психіатричної допомоги, затвердженої Наказом МОЗ України від 22.01.2007.
Позивачка була взята на диспансерний нагляд за зверненням і згодою її матері, що підтверджується матеріалами справи. Комісією лікарів-психіатрів, у відповідності до наданої їм компетенції, позивачку було переведено з диспансерного на консультативний облік. Термін перебування особи в групі консультативного нагляду, видужання особи чи наявність підстав для припинення консультативного обліку визначається лікарем - психіатром (комісією лікарів психіатрів) залежно від форми та характеру перебігу психічного розладу, динаміки психічного стану та рівня соціальної адаптації і є його (їх) виключною компетенцією. З'ясування вказаних обставин можливо лише при безпосередньому спілкуванні з особою, яка перебуває на обліку.
В амбулаторній картці позивача відсутнє рішення лікаря-психіатра (комісії лікарів - психіатрів) про припинення консультативного нагляду за позивачем, за результатами якого встановлено факт видужання позивача. На прохання відповідача відвідати лікаря-психіатра для визначення форми та характеру перебігу психічного розладу, динаміки психічного стану та рівня соціальної адаптації позивача, остання до відповідача не з'являлась.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи ту обставину, що питання припинення консультативного нагляду за особою є виключною компетенцією лікаря-психіатра (комісії лікарів - психіатрів), закріпленою законом, колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для задоволення заявлених позивачем вимог.
Щодо відмови в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, то суд першої інстанції також цілком правомірно дійшов висновку про їх безпідставність з огляду на не встановлення порушень прав позивача, що узгоджується з правовою нормою, закріпленою ст. 23 ЦК України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених судом фактичних обставинах справи, наявних у справі доказах та вимогах закону.
Отже, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, при цьому, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись, ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Київського міського психоневрологічного диспансеру № 2 про визнання дії та бездіяльності неправомірними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
Г.В.Крижанівська