03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а
Справа № 755/21228/15-ц Головуючий у 1 - й інстанції: ВиниченкоЛ.М.
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2736/2016 Доповідач - Шиманський В.Й.
27 січня 2016 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - Шиманського В.Й.
Суддів - Семенюк Т.А., Кравець В.А.
при секретарі - Крічфалуши С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду,-
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року відмовлено в задоволенні заяви ПАТ «Універсал Банк» про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм процесуального права та правил підсудності, ставиться питання про скасування даної ухвали та передачу питання до на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що 29.05.2015 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в розмірі 397 139,90 грн. та витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 4 371,40 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявник є споживачем послуг банку, оскільки спір виник щодо заборгованості за кредитом, то третейському суду, в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», така справа не підвідомча, а отже відсутні передбачені законом підстави для видачі виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 389-7 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду.
Відповідно до ст. 389-10 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких заборонений третейськими судами.
Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.
Так, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, ухвалено 29.05.2015, тобто після внесення зазначених змін до Закону.
Оскільки відповідач є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, а тому третейському суду, в силу положень п. 14 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», така справа не підвідомча.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 02.09.2015 у справі № 6-856цс15, яка, згідно зі ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.
За таких обставин суд першої інстанції встановивши, що спір, який виник між сторонами, є спором щодо захисту прав споживачів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, оскільки справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: