І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
26 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Левенця Б.Б.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», в інтересах якого діє СмішкоКатерина Петрівна,
на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року
у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу,-
У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС», ПрАТ «СГ «ТАС») звернулося до Печерського районного суду м. Києва з позовом, в якому, посилаючись на несвоєчасне повідомлення ОСОБА_2 страховика про настання страхового випадку, просило стягнути з останнього в порядку регресу витрати в сумі 6 891 грн. 99 коп.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне дослідження та оцінку доказів, порушення норм матеріального та процесуального права, просив заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Вказував, що був повідомлений про ДТП, яка стала підставою для страхового відшкодування, безпосередньо потерпілою особою, а не страхувальником, як це передбачено законодавством, у зв'язку з чим відповідач порушив п.п. 38.1.1. п. 38.1 ст. 38 та п.п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Представник позивача ПАТ «СГ «ТАС» - Смішко К.П. апеляційну скаргу підтримала та просила задовольнити, з підстав викладених в ній.
ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія судді вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 22 листопада 2011 року о 10 год. 30 хв. по вулиці Заболотного, 94 у м. Київ, ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Ssang Yong» д.н.з. НОМЕР_1 на другорядній дорозі, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль «Iveko 35S11», д.н.з. НОМЕР_2, що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Цивільна відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПрАТ «СГ «ТАС» за полісом ОСЦПВВНТЗ № АА/2534118, укладеним 31 березня 2011 року.
23 листопада 2011 року автомобіль «Iveko 35S11» був оглянутий спеціалістом ПрАТ «Страхова група «ТАС», про що складено Акт огляду транспортного засобу.
08 лютого 2013 року ОСОБА_3, який керував зазначеним транспортним засобом на підставі довіреності, звернувся до ПрАТ «Страхова група «ТАС» з заявою про виплату відшкодування.
19 березня 2013 року ПрАТ «Страхова група «ТАС» здійснила виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 6 891 грн. 99 коп.
Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, застосувавши відповідні норми матеріального права, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. За правилами Закону України «Про страхування» страхове відшкодування здійснюється страховиком.
Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у п.п. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.
Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування» змін у ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження повідомлення ОСОБА_2 страховика про ДТП, разом з цим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги що неналежне повідомлення страховика про настання ДТП є підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. А отже захисту підлягає лише порушене право.
З матеріалів справи вбачається, що факт настання страхового випадку сторонами не оспорюється.
Також з матеріалів справи, зокрема Акту огляду транспортного засобу,вбачається, що автомобіль «Iveko 35S11» був оглянутий спеціалістом ПрАТ «Страхова група «ТАС» 23 листопада 2011 року, тобто на наступний день після ДТП. Страхувальник своєчасно дізнався про подію, та мав можливість брати участь в розслідуванні причин та обставин ДТП.
За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для задоволення позову та не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові № 6-284цс15 від 16 вересня 2015 року.
Позивач не довів суду порушення відповідачем права, за захистом якого, ПАТ «СГ «ТАС» звернулося до суду з позовом у даній справі.
Ураховуючи наведене, колегія судді дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції, отримали належну оцінку і висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.
Всі висновки суду першої інстанції повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», в інтересах якого діє Смішко Катерина Петрівна, - відхилити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий
Судді
Справа № 757/13543/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/392/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.