1[1]
25 січня 2016 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1 , отримавши апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року відносно ОСОБА_3 та перевіривши її на відповідність вимогам ст. 396 КПК України і на наявність перешкод для відкриття апеляційного провадження, -
Вказаним вироком суду ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, та виправдано за відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення.
Вирок суду мотивований тим, що стороною обвинувачення не доведено наявність в діях ОСОБА_3 як об'єктивної так і суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки як обвинувальний акт так і докази, які досліджені безпосередньо судом, не містять достатніх даних на підтвердження того, що дії обвинуваченого були поєднані з очевидним для нього грубим порушенням громадського порядку, супроводжувалися особливою зухвалістю, що спрямованість його умислу була саме на вчинення хуліганських дій з мотиву явної неповаги до суспільства.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор у даному кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В своїй скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винуватим за ч. 1 ст. 296 КК України, за якою призначити йому покарання у виді 3 років обмеження волі і на підставі ст. 75 того ж Кодексу, звільнити його від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.
При цьому в апеляційній скарзі не спростовуючи висновок суду про те, що у судовому засіданні обвинувачений, не заперечуючи фактичні обставини пошкодження автомобілів, пояснив що скоїв це з мотивів помсти за образу своєї знайомої, прокурор вказує на те, що ОСОБА_3 у судовому засіданні повністю визнав свою вину та пояснив, що усвідомлював порушення громадського порядку. Крім того в апеляційній скарзі звертається увага на порушення вимог чинного кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження у відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про час і місце розгляду даного провадження.
Вивчивши апеляційну скаргу прокурора вважаю, що вона не може бути прийнята до розгляду Апеляційним судом міста Києва, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі, серед іншого, зазначаються прохання особи, сформульоване з урахуванням того, які рішення суд апеляційної інстанції вправі ухвалити за результатами розгляду, вказівку на те, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, які існують підстави для скасування вироку з наведенням доводів на підтвердження своєї позиції. При цьому, мотивувальна та резолютивна частини апеляційної скарги повинні узгоджуватись між собою.
Проте, зазначені вимоги закону до апеляційної скарги прокурором не були дотримані. Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор просить призначити ОСОБА_3 максимальний вид покарання, який передбачений санкцією ч. 1 ст. 296 КК України - у виді 3 років обмеження волі, та на підставі ст. 75 того ж Кодексу звільнити його від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, проте, всупереч вимог чинного законодавства, жодним чином не мотивує, що менш суворий вид покарання буде недостатній для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Крім цього прокурор в апеляційній скарзі не ставить питання про можливість покладення на обвинуваченого будь-яких обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, та не вказує чи просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати повністю чи частково.
Разом з тим, в апеляційній скарзі прокурор посилаючись на порушення судом першої інстанції вимог чинного законодавства при розгляді даного провадження у відсутність потерпілого, який вже не проживає за місцем реєстрації, не мотивує можливість законного постановлення вироку судом апеляційної інстанції без належного вручення копії його апеляційної скарги потерпілому, та належного повідомлення останнього про час і місце розгляду даного кримінального провадження. Не наводить будь-яких доводів щодо законності висновків прокурора у даному кримінальному провадження, який у судовому засіданні вважав за можливе закінчити розгляд даного провадження у відсутності потерпілого.
При цьому, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що суд жодним чином не відреагував та не забезпечив належного виконання ухвали суду від 23 липня 2015 року, якою було задоволено клопотання прокурора у провадженні та доручено Шевченківському РУ ГУ МВС України встановити місце знаходження (проживання) потерпілого ОСОБА_4 , прокурор не наводить жодних доводів, чому цього не було зроблено прокурором Шевченківського району м. Києва ОСОБА_2 , на якого покладався контроль за виконанням згаданої ухвали суду, з яких підстав прокурор не виконав покладені судом на нього обов'язки і які правові наслідки за собою потягнуло невиконання згаданим прокурором покладених на нього судом обов'язків.
Вищевказані недоліки апеляційної скарги прокурора перешкоджають розгляду скарги в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з чим вона підлягає залишенню без руху з наданням прокурору п'ятиденного строку з дня отримання даної ухвали, для усунення недоліків, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 403 КПК України.
Керуючись ст. 396, 399 КПК України, -
Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_2 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 грудня 2015 року, за яким ОСОБА_3 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, та виправдано за відсутністю в його діянні складу вказаного кримінального правопорушення, - залишити без руху, надавши йому п'ятиденний строк, з дня отримання ухвали Апеляційного суду міста Києва, для усунення вказаних в мотивувальній частині ухвали недоліків.
У випадку не виконання ухвали судді апеляційного суду апеляційна скарга буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Суддя Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_1
Справа №11-кп/796/539/2016 Категорія: ч. 1 ст. 296 КК України Головуючий у першій інстанції - ОСОБА_5 Доповідач: ОСОБА_1