18 січня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого: Невідомої Т.О.
суддів: Пікуль А.А., Соколової В.В.
секретар: Ільченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Державної казначейської служби України на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Святошинський районний суд м. Києва, про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Святошинський районний суд м. Києва, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково.
Стягнуто з Державного Бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 350 000,00 грн.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати Святошинський районний суд м. Києва визначити розмір відшкодування шкоди, передбаченої ст. ст. 12, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та положення про застосування вказаного закону. Зазначає, що судом першої інстанції застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, внаслідок чого порушені правила підсудності, порядок визначення розміру шкоди та порядок винесення рішення. Зазначення нелегітимних представників, безпосередньо порушує його права, що полягає в унеможливленні виконувати дії, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
№ апеляційного провадження: №22-ц/796/2140/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Букіна О.М.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Невідома Т.О.
Також не погодившись із таким рішенням суду ОСОБА_2 в інтересах Державної казначейської служби України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Зазначає, що Управління Казначейства жодних прав та інтересів ОСОБА_1 не порушувало, не вступало у правовідносини з позивачем і жодної шкоди позивачеві не завдало, а тому Управління Казначейства не повинно нести обов'язок з відшкодування будь-якої шкоди позивачу. Шкода завдана ОСОБА_1 безпосередньо РУ ГУ МВС України у м. Києві, проте останнє не є стороною у справі.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, ОСОБА_1 просив розглядати справу без його участі, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та оговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою слідчого СВ Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 16 травня 2005 року ОСОБА_1 було притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі № 58-0907 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України (т.1, а.с.99-103).
28 лютого 2007 року ОСОБА_1 було затримано о 07 год. 50 хв. на кордоні «Нові Яриловичі» при в'їзді в Україну з Республіки Білорусь та він був доставлений до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві (т.1, а.с.86).
З копії протоколу про адміністративне затримання №53 від 28 лютого 2007 року вбачається, що позивача було затримано терміном до 3-х годин, в подальшому відносно позивача було обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Київському СІЗО.
02 березня 2007 року ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення за ознаками злочину, передбаченого ч. 4ст. 190 КК України.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді 1 року 3-х місяців та 24 днів обмеження волі. Даним вироком було змінено міру запобіжного заходу - тримання під вартою в слідчому ізоляторі Департаменту України з питань виконання покарань №13 м. Києва до вступу вироку у законну силу на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, позивача було звільнено з під варти із залу суду негайно (т.1, а.с.104-108).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2008 року вирок Святошинського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2007 року скасовано, кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду (т.1, а.с.109-111).
14 жовтня 2011 року прокуратурою Святошинського району м. Києва відносно ОСОБА_1 було змінено пред'явлене обвинувачення з ч.4 ст. 191 КК України на ч.2 ст. 367 КК України (т.1, а.с.112-114).
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.2 ст. 367 КК України було направлено прокурору Святошинського району м. Києва для проведення додаткового розслідування (т.1, а.с.115-116).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 червня 2012 року постанову Святошинського районного суду м. Києва від 16 січня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Святошинського районного суду м. Києва в іншому складі суддів (т.1, а.с.117-119).
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року, ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України. Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасовано (т.1, а.с.90-98).
Відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», введеного в дію Постановою Верховної Ради України від 01 грудня 1994 року Святошинським районним судом м.Києва 28 березня 2014 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про його право звернутися до суду з вимогою про визначення розміру шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом ( т.1, а.с.89).
28 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави України про стягнення матеріальної та моральної шкоди (т.1, а.с.17-22, 2-16, 146-157), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.1, а.с.179-181) просив визначити до стягнення на його користь не отриману заробітну плату та її інфляційну складову у розмірі 610 791,69 грн.; не отриману заробітну плату з урахуванням інфляційної складової ОСОБА_6 (оплата юридичних послуг) в розмірі 633 848,37 грн.; суму частки у статутному фонді ООО «Интерагро» у розмірі 94 500,00 доларів США; понесені витрати на оренду житла у розмірі 117 000,00 грн., витрати по утриманню непрацездатних батьків у розмірі 13 800,00 доларів США; моральну шкоду у розмірі 35 000,00 доларів США та 5 300 000,00 грн.
Визначення матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 просив розглянути в порядку Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» як виправданому судом.
З'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, стягнувши з Державного Бюджету України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 350 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 судом було відмовлено.
При цьому, вимоги про стягнення втраченого заробітку внаслідок незаконних дій та витрат на надання юридичної допомоги суд першої інстанції вважав передчасними, оскільки їх відшкодування встановлено законом в іншому порядку, відповідна заява позивачем не подавалась і така можливість ним не втрачена.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу держаної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках встановлених законом.
Згідно зі ст. 1176 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди у розмірах і в порядку, передбачених цим Законом виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
Також п. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено відшкодування моральної шкоди відповідно до наведених в статті 1 цього Закону випадках.
Положеннями ст. 4 Закону передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 13 зазначеного Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач перебував під слідством та судом з 28 лютого 2007 року по 28 грудня 2013 року, при цьому, під вартою позивач перебував з 28 лютого 2007 року по 25 жовтня 2007 року, на підписці про невиїзд з 26 жовтня 2007 року по 28 грудня 2013 року.
Вказана кримінальна справа відносно позивача тривалий час розслідувалась органами досудового слідствата суду.
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25 грудня 2013 року, ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні визнано невинним і по суду виправдано за відсутністю в його діянні складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 191 КК України. Запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасовано (т.1, а.с.90-98).
Таким чином, виходячи з встановлених судом фактичних обставин справи та з урахуванням змісту норм вищевказаних норм закону, у позивача виникло право на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року складає 1218,00 грн.
Виходячи з положення норм вказаного вище Закону, часу перебування позивача під слідством та судом 81 місяць 28 днів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачу була спричинена моральна шкода, яка не може бути меншою 99 794,80 грн. за цей період, розмір якої вираховується з мінімальної заробітної плати за місяць на час розгляду справи.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу, з урахуванням його особи, моральної шкоди в сумі 350 000,00 грн. суд першої інстанції цілком правомірно виходив з вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а також врахувавши при цьому роз'яснення, викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Таким чином, вірно встановивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та, як наслідок, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову, зокрема в частині відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги Державної казначейської служби України про те, що Управління Казаначейства не повинно нести обов'язок з відшкодування будь-якої шкоди позивачу, оскільки шкода завдана ОСОБА_1 безпосередньо РУ ГУ МВС України у м. Києві є безпідставними та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, на яке покладено повноваження по здійсненню через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів.
Пунктом 1.3. Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 02 лютого 2007 року, № 28 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 лютого 2007 року за № 149/13416, виконання рішень суду, які передбачають відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, здійснюється Державним казначейством України за вимогами державних виконавців за черговістю їх надходження, за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету.
Аналогічне положення міститься й у п.1.3. Порядку виконання Державним казначейством України рішень суду щодо відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також судів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04 лютого 2008 року № 39 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2008 року за №110/14801,чинного з 20 лютого 2008 року.
Відповідно до положень ст. 48 БК України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.
Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Всі викладені у апеляційній скарзі Державного казначейства України обставини проаналізовані судом у сукупності з іншими доказами по справі, висновки суду є повністю мотивованими і підстав для сумніву у їх обґрунтованості не вбачається.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції застосовано закон, який не поширюється на дані правовідносини, в результаті чого порушені правила підсудності, порядок визначення розміру шкоди та порядок винесення рішення є безпідставними та відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Відповідно до встановленого ст.11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року встановлено спеціальній порядок відновлення порушених прав громадян внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури і суду. Порядок застосування зазначеного Закону визначає Положення від 04 березня 1996 року.
Відповідно до п.11 Положення для визначення розміру шкоди, громадянин, відносно якого постановлено виправдувальний вирок, протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися до суду, який розглядав справу.
Як убачається з матеріалів справи 28 березня 2014 року Святошинським районним судом м.Києва ОСОБА_1 було направлено повідомлення про його право звернутися до суду з вимогою про визначення розміру шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом ( т.1, а.с.89).
В той же час, 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського суду м.Києва з позовною заявою про відшкодування матеріальної шкоди, визначивши свій процесуальний статус як позивача, в якості відповідача визначив Державу Україна (т.1, а.с.10-15).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 03 вересня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна було залишено без руху (т.1, а.с.132), серед іншого було зазначено, що позивач повинен визначити в особі яких державних органів Держава є відповідачів у даній справі.
На виконання вимог ухвали суду від 03 вересня 2014 року ОСОБА_1 знову подав позовну заяву про відшкодування шкоди, в я кості відповідача визначив Державу Україна в особі Святошинського районного суду м.Києва (т.1, а.с.2-9).
Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 02 жовтня 2014 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Святошинського районного суду м.Києва було направлено до Апеляційного суду м.Києва для визначення підсудності ( т.1, а.с.135).
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 17 жовтня 2014 року підсудність позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди було визначено Солом'янському районному суду м.Києва (т.1, а.с.158).
Ухвалою Солом'янського районного суду м.Києва від 31 жовтня 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 знову було залишено без руху (т.1, а.с.140-141).
При цьому, суд звернув увагу ОСОБА_1 на той факт, що заявлені вимоги він мотивує тим, що як виправданий судом має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В своїй ухвалі суд роз'яснив позивачу положення ст.1176 ЦК України та вимоги Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року та Положення від 04 березня 1996 року про застосування зазначеного Закону. З тексту ухвали також убачається, що ОСОБА_1 не чітко виклав позовні вимоги та обставини, якими їх обґрунтовує, не зазначив чи звертався до Святошинського районного суду м.Києва з вимогою про відшкодування йому шкоди.
24 листопада 2014 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи за допомогою технічних засобів (т.1, а.с.144) та в подальшому на виконання вимог ухвали від 31 жовтня 2014 року знову подав до суду позовну заяву про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями суду (т.1, а.с.146-154), при цьому, як на правову підставу заявленого позову також послався і на ст.1176 ЦК України (а.с.152).
За таких обставин, ухвалою від 01 грудня 2014 року судом було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Держава Україна в особі Святошинського районного суду м.Києва про відшкодування матеріальної шкоди (т.1, а.с.158).
В ході судового розгляду ОСОБА_1 діяв саме як позивач, звертався до суду з заявами відповідно до вимог ЦПК України (т.1, а.с.173-174, 177-178179-181).
Відповідно до журналу судового засіданні від 24 березня 2015 року суд постановив ухвалу про залучення до участі у справі в якості відповідача Державне Казначейство України та визначив процесуальний статус Святошинського районного суду м.Києва як 3-я особа на боці відповідача (т.2, а.с.51).
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1, діючи на власний розсуд, звернувся до суду саме з позовом про відшкодування шкоди, який був розглянутий судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
При цьому, суд першої інстанції правильно виходив із того, що вимоги про стягнення втраченого заробітку внаслідок незаконних дій та витрат на надання юридичної допомоги є передчасними, оскільки їх відшкодування встановлено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідна заява позивачем не подавалась і така можливість ним не втрачена. Колегія суддів роз'яснює ОСОБА_1 право порушити питання про поновлення строків на подання відповідної заяви.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах Державної казначейської служби України відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги до цього суду.
Головуючий: Т.О. Невідома
Судді: А.А. Пікуль
В.В.Соколова