І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]
19 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Мазурик О.Ф.,
суддів: Махлай Л.Д., Корчевного Г.В.,
секретаря: Синявського Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України», третя особа: Первинна профспілкова організація Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України», про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
В травні 2015 року позивач, посилаючись на незаконне звільнення її з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, звернулася до Печерського районного суду м. Києва з позовом, до Публічного акціонерного товариства «Національний дипозитарій України» (далі - ПАТ «Національний дипозитарій України», ПАТ «НДУ», Національний дипозитарій) в якому просила скасувати накази № 6-к від 12 січня 2015 року та № 45-к від 15 квітня 2015 року в частині скорочення посади начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення ПАТ «НДУ» та ліквідації Відділу персоналу та кадрового забезпечення ПАТ «НДУ»; скасувати наказ № 49-к від 24 квітня 2015 року про звільнення з посади; поновити її на роботі на посаді начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення ПАТ «НДУ»; стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідач, в порушення вимог ст. 49 КЗпП України, не запропонував їй обійняти новостворену посаду Помічника Радника Голови Правління з кадрових питань. Звільнення відбулося без врахування положень щодо переважного права залишення на роботі та за відсутності згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надіслав письмові заперечення, в яких зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбулось зі своєчасним направленням позивачці та первинній профспілковій організації повідомлень, передбачених чинним законодавством, та з урахуванням встановлених гарантій. Факт введення з 04.03.2015 року до штатного розпису посади Помічника Радника Голови Правління з кадрових питань не заперечував. Однак зазначив, що позивачка, як на день повідомлення про скорочення штату, так і на день звільнення не відповідала кваліфікаційним вимогам для цієї новоствореної посади, не володіє англійською мовою та не має повної вищої освіти за спеціальністю «Міжнародна економіка» тощо. Згідно наявної у розпорядженні відповідача особової картки ОСОБА_1 має спеціальності «психолог» та «медична сестра». Посилаючись на те, що особа, яка зайняла посаду Помічника Радника Голови Правління з кадрових питань, має вищу кваліфікацію ніж ОСОБА_1, критерії, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП не підлягають застосуванню.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулася до суду з апеляційною скаргою в якій вказувала, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Рішення суду ухвалено за неповного дослідження обставин справи, а саме судом не досліджено питання наявності змін в організації виробництва та наявність відповідних доказів, у зв'язку з чим суд дійшов помилкового висновку, що скорочення штату дійсно мало місце. Судом не вірно визначено дату створенняПервинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» після початку заходів по оптимізації структурних підрозділів та створення її особами, які підпадали під звільнення, не підтверджений належними доказами. Також, вказувала на те, що судом першої інстанції не враховано переважне права позивача на залишення на роботі та жодна з новостворених посад їй запропонована не була.
Просила рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали, просили задовольнити з підстав наведених в ній.
Представники ПАТ «НДУ» - Мартинюк А.П., Гранцев І.В., Лавренко О.А. в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи Первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «Національний дипозитарій України» - СкальськаН.Е. апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити з підстав наведених в ній.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 04 квітня 2005 року працювала на посаді начальника відділу персоналу та кадрового забезпечення Публічного акціонерного товариства «Національний депозитарій України».
На підставі наказу ПАТ «НДУ» № 6-К від 12 січня 2015 року «Про внесення змін до штатного розпису, скорочення штату та чисельності працівників», відповідно до ч. 3 ст. 64 Господарського кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, наказу Голови Правління від 12.12.2014 № 82 та рішення Наглядової ради ПАТ «НДУ» від 11.12.2014 року № 3/8 з 15 квітня 2015 року скорочено посади, визначені штатним розписом, а саме: заступника директора Департаменту стандартизації та розвитку законодавства; директора з економіки; начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення. Ліквідовано структурні підрозділи ПАТ «НДУ»: Департамент стандартизації та розвитку законодавства; Відділ персоналу та кадрового забезпечення. Затверджено штатний розпис ПАТ «НДУ», з урахуванням визначених пунктами 1 і 2 даного наказу змін.
Раднику Голови Правління з кадрових питань, відповідно до вимог законодавства, наказано: повідомити працівників, що займають посади, визначені пунктом 1 цього наказу та первинних профспілкових організацій про заплановані звільнення; визначити працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, а також працівників особливих категорій, яких заборонено звільняти за ініціативою власника.
Уповноважено Радника Голови Правління з кадрових питань провести консультації з первинною профспілковою організацією щодо звільнення працівників, які обіймають посади, передбачені п. 1 цього наказу.
Наказом № 45-К від 15 квітня 2015 року внесено зміни до наказу № 6-К від 12 січня 2015 року та викладено наказ у наступній редакції: скоротити посади, визначені штатним розписом ПАТ «НДУ»: заступника директора Департаменту стандартизації та розвитку законодавства з 15 квітня 2015 року, Директора з економіки з 24 квітня 2015 року, Начальника відділу персоналу та кадрового забезпечення з 24 квітня 2015 року.
Наказом № 49-к від 24 квітня 2015 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗПП України та згідно наказу № 6-к від 12 січня 2015 року (зі змінами, внесеними наказом № 45-к від 15 квітня 2015 року) ОСОБА_1, начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення, звільнено з посади 24 квітня 2015 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивача звільнено відповідно до вимог трудового законодавства, з чітким дотриманням порядку звільнення та з урахуванням гарантій встановлених законом.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки до такого висновку суд дійшов з дотриманням вимог процесуального законодавства щодо всебічності й повноти з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в даних правовідносинах, належної правової оцінки наданих сторонами в справі доказів та з застосуванням відповідних норм матеріального права.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 19 його постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов'язаний зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Разом з тим, суд не може надавати оцінку правомірності і доцільності внесених змін, оскільки це стосується господарської діяльності суб'єкта господарювання і не є предметом доказування у судових спорах.
Частиною 3 статті 64 Господарського кодексу України закріплено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.
Судом вірно, на підставі наявних у матеріалах справи доказах, встановлено, що дійсно мало місце скорочення штату працівників, а також відбулись відповідні зміни в організації виробництва і праці.
Доводи апеляційної скарги, що висновок суду щодо дійсного скорочення штату не відповідає обставинам справи, спростовуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами (т. 1, а.с. 91-100).
У матеріалах справи наявні штатні розписи Національного депозитарію, із змісту яких можна дійти висновку, що посада начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення, на якій працювала позивачка та яку скорочено, була єдиною у штатному розписі Національного депозитарію. Іншої посади начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення у штатному розписі Національного депозитарію не було.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП в першу чергу пропонується робота: відповідною спеціальністю, а якщо такої роботи немає, - інша робот (як вакантна посада, що відповідає кваліфікації працівника, так і вакантна посада, що передбачає виконання роботи більш низької кваліфікації або нижчим рівнем оплати праці).
З наявної у в матеріалах справи посадової інструкції Помічника Радника з кадрових питань слідує, що особа, яка претендує на цю посаду повинна, зокрема, вільно володіти англійською мовою та мати повну вищу освіту за спеціальністю «Міжнародна економіка». Крім того, мати досвід та знання міжнародних практик у галузі НR менеджменту; знання сучасних методів пошуку та підбору персоналу за компетенціями наявність сертифікату обов'язкова; вміння та досвід проведення співбесід англійською мовою; довід проведення оцінки персоналу; володіння «1С Підприємство».
Позивачка не довела належними та допустимими доказами свою відповідність кваліфікаційним вимогам до особи, яка претендує на зайняття посади Помічника Радника з кадрових питань.
Суд першої інстанції, аналізуючи докази щодо освіти позивача, кваліфікації та досвіду роботи, список вакантних посад в ПАТ «НДУ», дійшов вірного висновку про відсутність посад за відповідною кваліфікацією (спеціальністю) позивача, які могли б бути їй запропоновані.
З огляду на це, будь яка перевага позивача, передбачена статтею 42 КЗпП не могла бути реалізована.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що у зв'язку з прийняттям первинною профспілковою організацією рішення про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору, звільнення позивачки відбулось з порушенням вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 252 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об'єднання професійних спілок).
Згідно із ч. 7 ст. 43 КЗпП та ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог закону щодо отримання попередньої згоди на звільнення працівника від профспілкового органу, членом якої є цей працівник, Національний депозитарій звернувся листом від 15.01.2015 №79/30 до первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України» та Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» з відповідним поданням. У поданні відповідач зазначив, що Наказом Голови правління від 12.12.2014 № 82 була затверджена організаційна структура ПАТ «Національний депозитарій України», погоджена рішенням Наглядової ради ПАТ «Національний депозитарій України» від 11.12.2014 № 3/8, у зв'язку з чим відбулося скорочення штату та чисельності окремих працівників, що працювали у структурних підрозділах, не передбачених затвердженою згаданим вище наказом організаційною структурою.
На підставі наведеного ПАТ «Національний депозитарій України» повідомляв, що 15.04.2015 у зв'язку з скороченням штату та чисельності працівників підлягала звільненню, зокрема, позивачка, що обіймала посаду начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення. Згідно з Наказом № 6-К від 12.01.2015 Національний депозитарій пропонував професійним спілкам протягом трьох днів з дня отримання цього повідомлення провести консультації щодо звільнення зазначених у повідомленні працівників, серед яких була позивачка.
Як вбачається з Протоколу засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України» від 28.01.2015 згоди на розірвання трудового договору співробітника Національного депозитарію, який обіймає посаду начальника Відділу персоналу та кадрового забезпечення та є членом виборних органів Профспілки не надає.
При цьому, підставами профспілки для відмови у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 у наведеному Протоколі вказане наступне: «відповідно до ст. 49-4 КЗпП України та ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» власник або уповноважений ним орган проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення. З метою захисту трудових та соціально-економічних прав працівників ПАТ «Національний депозитарій України», а також забезпечення дотримання вимог законодавства щодо порядку вивільнення працівників, відповідно до ст. 28 та ст. 40 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілкою направлено лист від 23.01.2015р. №23/11 на ім'я голови правління ПАТ«Національний депозитарацій України» з проханням надати перелік документів та інформацію. Проте, в установлений законодавством термін відповідь керівництвом ПАТ «Національний депозитарій України» не надана, більш того, на засіданні профкому 21.01.2015 офіційними представниками роботодавця здійснено заяву щодо відсутності правових підстав та недоцільності надання інформації та документів». Враховуючи вказані обставини, консультації про заходи запобіганню звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення не відбулися».
Однак, зазначена у Протоколі засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації Всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України» від 28.01.2015 інформація про те, що консультації про заходи запобіганню звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення не відбулися не відповідає дійсності та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи.
З матеріалів справи вбачається, що наказом № 6-Л від 12 січня 2015 року Радника Голови Правління з кадрових питань - Жмуркович Т.А. уповноважено провести консультації з первинною профспілковою організацією щодо звільнення працівників, які обіймають посади, передбачені п. 1 цього наказу.
Національним депозитарієм було дотримано частину третю статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме: листом від 15.01.2015 № 79/30 профспілковим організаціям надана інформація про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, та додано Наказ №6-К від 12.01.2015. Наданої ним інформації та документів було достатньо, як для проведення консультацій з професійними спілками, так і для розгляду професійними спілками питання про надання згоди на вивільнення працівників за пунктом першим частини першої статті 40 КЗпП.
Уповноважена особа ПАТ «Національний депозитарій України», а саме Жмуркович Т.А., з'явилась на засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ВПС «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України».
Так, з протоколів засідання профспілкового комітету первинної профспілкової організації ВПС «Захист справедливості» ПАТ «Національний депозитарій України» від 21.01.2015 року та від 27.01.2015 року вбачається, що відбулися засідання за участю представників профспілки ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9, та представників Національного депозитарію - члена Правління Степаненко A.B., начальника юридичного управління Панченко О.В., радника Голови Правління Жмуркович Т.А.
Таким чином, відповідачем доведено, що Національним депозитарієм вчинялися всі необхідні дії, направлені на проведення консультацій з професійними спілками про заходи запобіганню звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.
Що ж стосується відмови професійної спілки у наданні згоди на звільнення позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду, що така відмова не містить правового обґрунтування.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» професійні спілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.
При цьому, ані Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», ані іншим нормативним актом, професійні спілки не наділені повноваженнями визначати доцільність змін у організаційній структурі, визначати чисельність працівників або штатний розпис.
Національний депозитарій є акціонерним товариством, корпоративним підприємством, тому на підставі частини третьої статті 64 Господарського кодексу України самостійно приймає рішення про визначення власної організаційної структури, встановлення чисельності працівників та штату.
Отже, питання скорочення чисельності та штату працівників є виключною компетенцією Національного депозитарію та не може залежати від волі профспілкової організації, яка може лише зазначати законно чи не законно звільняється член зазначеної профспілкової організації.
Крім того, серед підстав для відмови у наданні згоди на звільнення позивача професійна спілка вказала на необґрунтованість подання Національного депозитарію від 15.01.2015. Проте, жодний законодавчий акт не містить критеріїв для визначення подання роботодавця обґрунтованим чи ні, тому направлення професійною спілкою на ім'я голови правління Національного депозитарію листа від 23.01.2015 № 23/11 з вимогою надати додаткові документи та інформацію є необґрунтованими.
Виходячи з підстав для звільнення позивача - зміна штатного розпису та ліквідація відділу та скорочення посади начальника відділу, яку обіймала ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що обґрунтованим є подання роботодавця, яке містить інформацію про причини звільнення, кількість та категорії працівників, яких може стосуватися скорочення, терміни проведення скорочення тощо, яка підтверджена наказом по підприємству. Наявні в матеріалах справи свідчать, що професійна спілка володіла всією необхідною інформацією та документами для проведення консультацій з роботодавцем та розгляду подання про звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Слід зазначити, що лист первинної профспілкової організації ВПС «Захист справедливості» від 29.01.2015 № 29/01 та Протокол засідання від 28.01.2015, а також лист Центральної Ради всеукраїнської профспілки «Захист справедливості» від24.02.2015 № 2402 2015/1п не містять будь-якого правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення позивачки.
Отже, відмова в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 є необґрунтованою, як з огляду на відсутність підстав для відмови в наданні згоди на звільнення позивачки, так і з підстав відсутності правового обґрунтування професійною спілкою порушень Національного депозитарію норм трудового законодавства щодо підстав та порядку звільнення позивача.
Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в ухвалі Верховного Суду України від 01.07.2015 по справі № 6-703цс15.
Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів позову повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, щодо помилкового зазначення дати створення первинної профспілкової організації, не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального права, які передбачені ст. 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 листопада 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий:
Судді:
Справа № 757/17675/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/434/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Васильєва Н.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.