Апеляційний суд міста Києва
1[1]
Іменем України
18 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
перекладача - ОСОБА_8
та обвинувачених - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12014100140000784 за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу підготовчого судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 рокуобвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014100140000784 від 18.12.2014 р. за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору прокуратури Печерського району м. Києва (на даний час Київської місцевої прокуратури № 6) ОСОБА_11 у зв'язку з невідповідністю обвинувального акту вимогам КПК України.
Цією ж ухвалою суд продовжив запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 60 днів, до 20:30 год. 19 січня 2016 року.
Повернення обвинувального акту прокурору, суд першої інстанції мотивував його невідповідністю вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки відомості щодо місця проживання потерпілого ОСОБА_12 , на момент затвердження обвинувального акта прокурором, не відповідають дійсним обставинам справи.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року в частині повернення обвинувального акта прокурору, а кримінальне провадження № 12014100140000784 щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 направити на нове судове провадження до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги прокурор посилається на те, що ухвала суду є безпідставною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Як зазначається у скарзі, анкетні відомості щодо потерпілого ОСОБА_12 органом досудового розслідування встановлені, що підтверджується копією паспорта громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_12 , яка наявна матеріалах кримінального провадження, де зазначена адреса реєстрації потерпілого, що відповідає місцю його проживання.
Суд першої інстанції у своїй ухвалі хоча і послався на порушення вимог ст. 291 КПК України, однак не вказав у чому конкретно вони полягають та не навів мотивів для ухвалення такого рішення, оскільки посилання суду на відсутність відомостей щодо місця проживання потерпілого, є безпідставними та не підтверджуються самим змістом обвинувального акта, який повністю відповідає вимогам вказаної вище статті.
У зв'язку з викладеним, як вважає прокурор, висновки суду щодо невідповідності обвинувального акту вимогам закону є такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві України, а тому оскаржувану ухвалу слід визнати незаконною, внаслідок чого вона підлягає скасуванню.
Крім цього, прокурор у кримінальному провадженні звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 на 60 днів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та клопотання про продовження строку запобіжного заходу; пояснення захисників та обвинувачених, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою; вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи скарги та клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до вимог, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Частиною другою зазначеної норми визначений перелік відомостей, які повинен містити в собі обвинувальний акт. Зокрема, поряд з іншими відомостями, в обвинувальному акті мають бути зазначені анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) (п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України).
Як вбачається з обвинувального акта у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , внесеному до ЄРДР за № 12014100140000784 від 18.12.2014 року, який було направлено до Печерського районного суду м. Києва, зазначений документ містить в собі всі необхідні відомості, які передбачені ст. 291 КПК України, у тому числі анкетні дані потерпілого ОСОБА_12 , які передбачені п. 3 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу, а тому суд першої інстанції не мав достатніх правових підстав для прийняття рішення про його повернення прокурору через невідповідність обвинувального акта вимогам закону.
Посилання в ухвалі суду на те, що відомості про місце проживання потерпілого ОСОБА_12 , на момент затвердження обвинувального акта прокурором, не відповідають дійсним обставинам справи, не може служити безумовної підставою для висновку про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам закону, оскільки, по-перше, в обвинувальному акті зазначене місце проживання потерпілого, яке, як обґрунтовано зазначається в апеляційній скарзі прокурора, відповідає місцю його реєстрації, яке зазначено в паспорті громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_12 , а по-друге, це місце вказав сам потерпілий, у зв'язку з чим прокурор не мав підстав для встановлення та зазначення в обвинувальному акті, на момент його затвердження, іншого місця проживання потерпілого.
Більш того, навіть якщо місце проживання потерпілого ОСОБА_12 , зазначене в обвинувальному акті, дійсно не відповідає фактичному місцю проживання останнього, ця обставина не може служити підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки право потерпілого бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, а також брати участь у судовому провадженні, не залежить від того, яке місце проживання зазначене в обвинувальному акті.
До того ж, як вбачається зі змісту ухвали, на момент прийняття рішення про направлення обвинувального акту прокурору, суду першої інстанції було відомо про те, що потерпілий виїхав на заробітки до Російської Федерації, де його було затримано правоохоронними органами РФ і що останній утримується в СІЗО № 1 м. Волгограда (а.с. 87).
У зв'язку з цим, суд першої інстанції не мав жодних перешкод для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, який надійшов до суду, оскільки питання щодо виклику до суду та допиту певних осіб, зокрема потерпілого ОСОБА_12 , за наведених вище обставин, могло і повинно було вирішуватись під час судового розгляду, з урахуванням вимог, передбачених ст. 325 КПК України.
З огляду на наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції у своїй ухвалі хоча і послався на порушення вимог ст. 291 КПК України, однак не вказав у чому конкретно вони полягають та не навів достатніх мотивів для ухвалення прийнятого ним рішення.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвалу підготовчого судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року, відповідно до якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, необхідно скасувати та призначити за матеріалами зазначеного кримінального провадження новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду зі стадії підготовчого судового засідання.
Задоволенню підлягає також і клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
При цьому, колегія суддів виходить з наступного.
По-перше, незважаючи на рішення прийняте за наслідками підготовчого судового засідання та наявність чи відсутність клопотань учасників судового провадження про зміну, скасування чи продовження запобіжного заходу, обраного щодо кожного з обвинувачених, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 315 КПК України, повинен був прийняти відповідне рішення з цього питання, що і було зроблено шляхом продовження строку тримання обвинувачених під вартою на 60 днів.
Рішення суду в цій частині не було і не могло бути оскаржене в апеляційному порядку, а тому колегія суддів не має правових підстав давати йому будь-яку оцінку на предмет його законності та обґрунтованості.
По-друге, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу суду про повернення обвинувального акта прокурору двомісячний строк тримання обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_10 наближався до свого закінчення, суд апеляційної інстанції, згідно вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта або повторно розглянути це питання, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
По-третє, у відповідності до вимог, передбачених ст.ст. 178, 183 КПК України, при зміні чи продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона обвинувачується; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність судимостей, а також врахувати, що цей запобіжний захід не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, а раніше не судимої особи - на строк до п'яти років (санкція ч. 2 ст. 186 КК України, за якою обвинувачуються ОСОБА_9 і ОСОБА_10 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років).
І нарешті останнє, враховуючи обставини наведені в клопотанні прокурора; наявність даних про те, що в іншому кримінальному провадженні Солом'янським районним судом м. Києва обвинуваченого ОСОБА_9 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і три місяці, а обвинувачений ОСОБА_10 , хоча раніше і не судимий, проте є громадянином іншої держави, не має в Україні міцних соціальних зв'язків, утриманців та місця для постійного проживання; приймаючи до уваги мету, підстави та обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, в тому числі те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з думкою прокурора про відсутність на даний час підстав для зміни запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а тому вважає необхідним продовжити строк їх тримання під вартою на шістдесят днів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 376, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Ухвалу підготовчого судового засідання Печерського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року, відповідно до якої обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12014100140000784 від 18.12.2014 р. за обвинуваченням ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, повернуто прокурору прокуратури Печерського району м. Києва - скасувати та призначити за матеріалами зазначеного кримінального провадження новий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі суду.
Продовжити строк тримання ОСОБА_9 та ОСОБА_10 під вартою на шістдесят днів, тобто до 20 год. 30 хв.17 березня 2016 року.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Справа № 11-кп/796/15/2016
Категорія: ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_13
Доповідач - суддя ОСОБА_1