Справа № 136/2085/15-ц
іменем України
"25" січня 2016 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
У СКЛАДІ : ГОЛОВУЮЧОГО - СУДДІ МОЧУЛЬСЬКОЇ Л.Т.,
При секретарі Белінській С.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець ЦИВІЛЬНУ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, який був зареєстрований 20 липня 1986 року Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області, актовий запис № 35. Від даного шлюбу у подружжя народились діти, які на даний час вже є повнолітніми. Причиною розпаду сім'ї позивач називає те, що відповідач на протязі останніх років зловживає спиртними напоями, взагалі не цікавиться сім'єю, матеріально сім'ю не забезпечує, через що виникають різні непорозуміння, що унеможливлює спільне проживання. З огляду на вищевикладене, позивачка просить суд розірвати шлюб із ОСОБА_2
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтрималата просить суд їх задовольнити. Суду пояснила, що відповідач зловживає спиртними напоями, в період шлюбу застосовував до неї фізичну силу. Веде аморальний спосіб життя. Спільного господарства не ведуть, спільного сімейного бюджету не мають. Просила суд судові витрати з відповідача не стягувати, не заперечує проти заочного розгляду справи. Після розірвання шлюбу просила залишити прізвище набуте під час шлюбу - «ЧАУС».
Відповідач в судове засідання не з'явився вдруге, хоча про час і місце судового розгляду був сповіщений належним чином, на що вказує наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке було направлене за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Враховуючи положення ст. 169 ЦПК України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вирішує справу на підставі наявних у ній доказів у порядку визначеному ст.ст. 224-226 ЦПК України здійснюючи заочний розгляд даної справи.
Вирішуючи спір, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 20 липня 1986 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІІ-АМ № 294563 /а.с.5/. Від даного шлюбу у подружжя народились діти, які на даний час вже є повнолітніми.
Позивачка не бажає миритися, має стійке волевиявлення, спрямоване на припинення сімейних відносин і розірвання шлюбу.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції”, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст.105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Згідно зі ст.112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Оскільки у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, позивач наполягає на розлученні, має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, а також, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам сторін, тому суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Згідно ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Тому, суд залишає за позивачкою, за її проханням, для подальшого іменування набуте у шлюбі прізвище - «ЧАУС».
На підставі ст. ст. 6, 10, 11, 60, 212-215, 218, 223, 224-226, 233 ЦПК України, керуючись ст. ст. 105, 110, 112, СК України, суд,
ПОЗОВ ЗАДОВОЛЬНИТИ.
Розірвати шлюб між ЧАУС (до реєстрації шлюбу - ГОДУН) ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який був зареєстрований 20 липня 1986 року Турбівською селищною радою Липовецького району Вінницької області, актовий запис № 35.
Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище, набуте у шлюбі - ЧАУС.
Рішення може бути оскаржене ПОЗИВАЧЕМ в апеляційному порядку протягом десяти днів. Після закінчення цього строку рішення набирає законної сили, якщо не надійде апеляційної скарги на рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Суддя: ОСОБА_4