Справа № 0203/3128/2012 Провадження № 22-ц/772/22/2013Головуючий в суді першої інстанції:Васильєва Т.Ю.
Категорія: 5Доповідач: Шемета Т. М.
"14" січня 2013 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Шемети Т.М.
Суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.
при секретарі: Сніжко О.А.
з участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19.09.2012 року
по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, -
встановила:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він 27.08.2010 року за договором купівлі-продажу земельної ділянки придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за № 70 по вул.. Мічуріна, в с. Агрономічне Вінницького району. Одночасно він придбав у відповідача житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований на вказаній земельній ділянці. Укладені договори були посвідчені нотаріально та зареєстровані у відповідності до вимог закону. Згідно усної домовленості відповідач зобов'язався виписатися та звільнити будинок після оформлення позивачем права власності. Однак відповідач і досі проживає в вказаному будинку, на неодноразові звернення ОСОБА_1 .В., в тому числі і письмові не реагує. Тому позивач висував вимогу усунути йому як власнику перешкоди в користуванні належним йому на праві приватної власності майном шляхом виселення ОСОБА_2, визнання останнього таким що втратив право на користування будинковолодіння та зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13.09.2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та ухвалено усунути перешкоди в користуванні житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, власником якого є ОСОБА_1: виселити ОСОБА_2 із займаного ним житлового будинку з господарськими спорудами за адресою с. Агрономічне Вінницького району Вінницької області, вул.. Мічуріна, 70. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із ухваленим по справі рішенням в частині задоволення позовних вимог, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 подану ним апеляційну скаргу підтримав повністю та просить її задовольнити. Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просять залишити його без змін.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що ОСОБА_1 27.08.2010 року придбав у ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_4, житловий будинок з по господарськими спорудами за номером 70 по вул.. Мічуріна в с. Агрономічне Вінницького району. Договір є чинним, право власності позивача належно підтверджено. Довідкою Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області доведено, що в належному на праві власності ОСОБА_1 будинку проживає та зареєстрований відповідач ОСОБА_2. Виходячи з засад права власності, суд дійшов висновку про необхідність виселення відповідача з займаного ним будинку.
Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. У відповідності до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Положеннями ч.4 ст. 334 ЦК України передбачено, що при умові обов'язкової державної реєстрації договору про відчуження майна, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Апелянт посилається на те, що позивач не зареєстрував свого права власності у БТІ та у відділі ДЗК, як того вимагає законодавство. Однак як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрував право власності на будинок 20.09.2010 року, про що є відповідна реєстрація в електронному реєстру прав власності на нерухоме майно 20.09.2010 року(а.с. 8 на звороті), що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.10). відбулася реєстрація права власності і на земельну ділянку: ОСОБА_1 отримав Державний акт на підставі укладеного договору купівлі-продажу (а.с.5). Таким чином, право власності позивача на будинок № 70 по вул. Мічуріна в с. Агрономічне Вінницького району підтверджено належними доказами.
Апелянт вказує на те, що суд не дав оцінки тій обставині, що він не мав наміру продавати будинок: це його єдине житло, не дослідив з якою метою він давав ОСОБА_4 доручення, те, що ОСОБА_4 скористався його довірою і обманним шляхом продав будинок і землю та заволодів грошовими коштами, що відносно ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч.3 КК України, не захистив його права як власника, а захистив лише права ОСОБА_1.
Згідно статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. В даній справі суд розглядав вимоги про усунення перешкод в користуванні власністю та повинен був перевірити наявність права власності у позивача та наявність перешкод в здійсненні ним цього права з боку позивача, що й було зроблено судом, вимоги ж про визнання укладених договорів недійсними, тощо не висувалися та не могли бути предметом розгляду даної справи, те ж стосується і відносин між ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2. Окрім того, слід зазначити, що статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, тому суд вірно зазначив у рішенні, що договір купівлі-продажу, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на будинок, є чинним.
Суд вірно встановив, що відповідач ОСОБА_2, проживаючи та будучи зареєстрованим в належному на праві власності позивачеві будинку, таким чином створює останньому перешкоди в його користуванні. Намір використовувати житловий будинок для вселення сім'ї позивача та наявність перешкод з боку відповідача підтверджено не лише поясненнями ОСОБА_1, але й письмовим листом, який він направляв відповідачеві 30.09.2011 року (а.с.13-15), довідкою виконкому агрономічної сільської ради (а.с.16).
Апелянт посилається на те, що його не було належно повідомлено про судові засідання, а тому він участі в них не брав, що є порушенням процесуального закону судом. Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 належно був повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується відповідними поштовими розписками про вручення судових повісток: аркуш справи 20 (в судовому засіданні 19.06.2012 року ОСОБА_2 був присутній особисто), аркуші справи 23, 25, 27, 39. Таким чином, доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи справу по суті, правильно застосував норми матеріального права, постановив рішення з дотриманням норм процесуального права, тому підстави для скасування рішення відсутні, а подану апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308,313,315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: /підпис/ ОСОБА_5
Судді: /підпис/ ОСОБА_6
/підпис/ ОСОБА_7
З оригіналом вірно: ОСОБА_5