25 січня 2016 р. Справа № 876/9022/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Богдан А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани від 08.05.2015 року № 582 ,-
ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ начальника УМВС України в Івано-Франківській області № 582 від 08.05.2015 року «Про порушення службової дисципліни працівниками Коломийського МВ та покарання винних» щодо оголошення йому догани.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року позовну заяву залишено без розгляду, з підстав передбачених ст. 100 КАС України.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що ч. 1 ст. 20 Закону України «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» передбачено, що особа рядового або начальницького складу має право усно чи письмово послідовно звернутися зі скаргою щодо накладення на неї дисциплінарного стягнення до старшого прямого начальника - аж до міністра внутрішніх справ України або до суду. У ч. 1 ст. 21 «Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» зазначено, що дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Апелянт зазначає, що він в межах трьох місяців звернувся до суду за захистом своїх прав із позовом про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани від 08.05.2015 року №582.
Враховуючи викладене, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що наказом УМВС України в Івано-Франківській області №582 від 08.05.2015 року ОСОБА_1 оголошено догану за розголошення відомостей, що становлять службову таємницю. З даним наказом позивач ознайомився 20.05.2015 року. 15.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з наказом про оголошення догани позивач ознайомився 20.05.2015 року. А тому суд вважав, що згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Однак колегія суддів з такими доводами суду першої інстанції не погоджується.
Згідно ч. 1 ст. 21 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» дисциплінарне стягнення може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня ознайомлення з наказом особи, на яку воно накладено.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду із даним адміністративним позовом, оскільки перебіг процесуального строку звернення почався з 20.05.2015 року, оскільки саме в цей день позивач був ознайомлений із оскаржуваним наказом.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що строки звернення із позовом до адміністративного суду встановлені ст. 99 КАС України, зокрема відповідно до ч. 3 вказаної статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тому з огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку залишаючи позовну заяву без розгляду, а тому ухвалу слід скасувати, бо така прийнята з порушенням норм процесуального права, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 199, ст. 204, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 липня 2015 року про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 809/2786/15 - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2016 року