АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА[1]
26 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.,
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року по справі за заявою ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року у справі №1175/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до суду, в якій просила скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 406899,64 грн., а також третейський збір в сумі 4469,00 грн. На обґрунтування заявлених вимог посилалась на те, що є споживачем послуг банку за кредитним договором, тому вказаний спір не підвідомчий третейському суду. (а.с.1-4)
Представник ПАТ «Укрсоцбанк» проти заяви заперечувала. (а.с.35-37)
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року заяву задоволено, скасовано рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року у справі №1175/14 за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. (а.с.44-47)
В апеляційній скарзі представник ПАТ «Укрсоцбанк» - Ганага А.С. посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви. На обґрунтування скарги зазначив, що на момент укладення кредитного договору та договору поруки Закон України «Про третейські суди» не містив заборони щодо передачі на розгляд третейських судів справ щодо захисту прав споживачів і вважає помилковим висновок районного суду що дана справа не підвідомча третейському суду, оскільки предметом позову в даній справі є неналежне виконання договірних зобов'язань, а не захист прав споживача. (а.с.65-70)
В судовому засіданні представник Банку - Поліщук Ю.В. підтримала скаргу і просила її задовольнити. Інші особи до суду не прибули, сповіщались встановленим порядком про що у справі є докази. (а.с. 87-93)
Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07 липня 2009 року між Відкритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2, який окрім своїх зобов'язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф070567П від 24 липня 2007 року виступає майновим поручителем за зобов'язаннями пані ОСОБА_1 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф070568П від 24 липня 2007 року, укладено Договір №3 про зміни до Іпотечного договору №02-23-Ф070567П/ Ф070568П-1267 від 24 липня 2007 року.
За п. 1 Договору №3 про зміни до іпотечного договору №02-23-Ф070567П/ Ф070568П-1267, сторони зокрема дійшли згоди про внесення змін до Статті 5 Іпотечного договору №02-23-Ф070567П/ Ф070568П-1267 від 24 липня 2007 року, виклавши в новій редакції: «п.5.1. Всі розбіжності щодо укладення, виконання, розірвання, зміни, визнання недійсним повністю або частково, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, становлять предмет спору та підлягають розгляду в постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, місто Київ, вулиця М. Раскової, 15». (а.с.25-26)
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08 травня 2015 року у справі №1175/14 позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» суму заборгованості по договору кредиту в сумі 406899,64 грн., а також третейський збір в сумі 4469 грн. (а.с.21-24)
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди" (частину першу статті 6 цього Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом N 2983-VI від 3 лютого 2011 року) третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
За частиною першою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" між кредитодавцем та споживачем укладається договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Системний аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і під час виконання такого договору, відповідно до пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", незважаючи на наявність третейського застереження в договорі, не можуть бути предметом третейського розгляду, оскільки цим Законом від 3 лютого 2011 року виключено з компетенції третейського суду вирішення спорів щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Незалежно від предмета та підстав спору, а також незважаючи на те, хто звернувся з позовом до суду (банк або інша фінансова установа чи споживач), на правовідносини, що виникають зі споживчого кредиту, поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15 та від 18 листопада 2015 року у справі № 6-187цс15, яка з огляду на положення ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування судами України.
Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви і скасування рішення третейського суду.
Доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 312, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - відхилити.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 07 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
О.Ф.Мазурик
Л.Д.Махлай
Справа № 22-ц/796/637/2016
Унікальний номер 755/15071/15-ц
Головуючий у першій інстанції - Гаврилова О.В.
Доповідач Левенець Б.Б.