Справа №11кп/796/411/2016 Головуючий в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Категорія - ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України Доповідач - ОСОБА_2
21 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, -
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, ОСОБА_6 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України, та призначено йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою.
По справі вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду першої інстанції, ОСОБА_6 , 18.06.2015 приблизно о 20 год. 40 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Голосіївський, 126, корп. 2, вирішив вчинити злочин проти власності, а саме відкрито викрасти особисті речі ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна та протиправне обернення його у свою власність, ОСОБА_6 18.06.2015 приблизно о 20 год. 40 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на сходовій клітці першого поверху, в під'їзді даного будинку, діючи повторно, протиправно, умисно, з корисливих мотивів, підійшовши до потерпілої ОСОБА_9 , шляхом ривка зірвав з її шиї золотий ланцюжок, вартістю 3000 грн. Після чого ОСОБА_9 почала кликати на допомогу, ОСОБА_6 , боячись бути викритим, відразу викинув вказаний золотий ланцюжок на підлогу та намагався втекти з місця вчинення злочину, однак злочинний умисел ним не був доведений до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий пересічними громадянами.
Своїми протиправними діями ОСОБА_6 мав намір заподіяти ОСОБА_9 матеріальну шкоду на загальну суму 3000 грн.
На вказаний вирок суду, обвинувачений ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій не оспорюючи фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, щодо нього, змінити в частині призначеного йому покарання та призначити йому менш суворе покарання, застосувавши положення ст. 75 КК України. При цьому зазначає, що суд у вироку зазначив ті дані про особу, які не можуть впливати на призначення покарання, натомість не взяв до уваги ту обставину, що він сприяв слідству та в момент здійснення кримінального правопорушення, усвідомивши невідворотність покарання, не довів його до кінця.
25 грудня 2015 року, на адресу Апеляційного суду м. Києва від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 , надійшло заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , в яких прокурор просить апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, щодо ОСОБА_6 - без змін. При цьому прокурор зазначив, що суд обираючи вид та міру покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_6 , який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, на момент затримання ніде не працював, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Від інших учасників апеляційних скарг не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 , прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та просив її залишити без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 не оспорює висновки суду про доведеність вини та юридичну кваліфікацію його дій, тому апеляційний суд не перевіряє законність вироку суду першої інстанції в цій частині та вважає, що дії останнього за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані вірно.
Згідно ст. 65 КК України, суд, призначаючи покарання обвинуваченому, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Ці вимоги закону суд першої інстанції виконав в повному об'ємі.
Так, суд першої інстанції, призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_6 врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується посередньо, на момент затримання не працював, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому, суд визнав його щире каяття у вчиненому.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , суд не встановив.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі, в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст.186 КК України.
З огляду на вищевикладене, призначене ОСОБА_6 покарання, колегія суддів вважає справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення, як про це йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого не знаходить.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі обвинуваченим ОСОБА_6 , про неврахування судом, як обставини, що пом'якшує покарання і на його думку є підставою для застосування до нього положень ст.75 КК України - сприяння органам досудового слідства у розкритті злочину за який він засуджений, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки такі дані в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що не є підставою для пом'якшення покарання і застосування ст. 75 КК України недоведення обвинуваченим вчиненого ним злочину до кінця, оскільки останньому призначено покарання в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст.186 ч.2 КК України.
Відсутність будь-яких обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому та з огляду на вищевикладене колегія суддів, вважає що вони не дають підстав для пом'якшення покарання чи застосування, щодо нього, положень ст.ст. 75, 76 КК України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про законність і обґрунтованість вироку суду й підстав для його зміни, як про
це йдеться в апеляційній скарзі обвинуваченого, не вбачає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б зумовлювали зміну чи скасування вироку, у справі не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 17 листопада 2015 року, щодо ОСОБА_6 - без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 , який перебуває під вартою, в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
_________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4