27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/4782/13-а
Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, -
Новокаховська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод».
Постановою від 18 лютого 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Новокаховський електромашинобудівний завод» до Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0001222200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 89 451 грн. (в тому числі: 59 634 грн. за основним платежем, 29 817 грн. за штрафними санкціями).
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, посилаючись, при цьому, на доводи та на фактичні обставини, які зазначені в акті перевірки позивача від 29 листопада 2011 року.
Зокрема, апелянт зазначає, що ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» неправомірно віднесло до складу валових витрат суми страхових послуг, сплачених ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», у зв'язку із здійсненням вказаним контрагентом діяльності щодо проведення транзитних фінансових операцій зі страховими компаніями, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань.
Також, апелянт посилається на те, що при прийнятті оскарженої постанови суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам податкового органу стосовно того, що звіркою ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» документально не підтверджена реальність здійснення господарських відносин з позивачем, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.
ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.
Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що в період з 11 по 22 листопада 2013 року відповідач провів позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений акт від 29 листопада 2013 року №1445/220-33246433, в якому зафіксовано порушення позивачем п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 59634 грн. (в т.ч.: за 4 квартал 2011 року на суму 15066 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 44568 грн.).
Суд першої інстанції встановив, що 16 грудня 2013 року на підставі зазначеного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення №0001222200 про визначення ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 89451 грн. (в т.ч. за основним платежем в сумі 59634 грн. та за штрафними санкціями у сумі 29817 грн.).
При наданні правової оцінки оскарженому податковому повідомленню-рішенню суд першої інстанції зазначив, що п.п.138.10.3 п.138.10, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 та п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат, зокрема це наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, а також підтвердження понесених витрат відповідними первинними документами.
Суд першої інстанції встановив, що 03 жовтня 2011 року між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» (Страхувальник) та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» (Страховик) укладений Генеральний договір добровільного страхування вантажів №1003/41-309 та додаткова угода №1, умовами яких передбачено, що предметом Договору страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажами, що перевозяться автомобільним транспортом. За даним договором підлягають відшкодуванню: збитки від пошкодження чи повної загибелі всього або частини застрахованого вантажу, що сталися з будь-якої причини, крім випадків, передбачених в п.5.1 цього Договору; збитки, втрати і внески по загальній аварії, встановлені у відповідності з діючим законодавством України, що викликані необхідністю загибелі вантажу з будь-якої причини, крім випадків, що виключають відповідальність Страховика; всі необхідні та доцільно зроблені витрати по рятуванню вантажу, а також по зменшенню збитку та визначенню його розміру, якщо збиток відшкодовується згідно умов страхування (п.2.1 Договору).
В підтвердження виконання умов вказаного договору ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» надало до перевірки реєстри перевезень за жовтень - грудень 2011 року, січень-березень 2012 року, акти виконаних робіт, платіжні доручення, відповідно до яких ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» прийняло на страхування вантажі ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», а позивач сплатив страхові платежі. При цьому, суд встановив, що факт перевезення вантажу - електродвигунів підтверджений: актами здачі прийняття - робіт (надання послуг) підписаними між позивачем та контрагентами - ТОВ «Ворлд Стрім», ФОП ОСОБА_1 щодо надання транспортно-експедиційних послуг від місця навантаження (м. Нова Каховка, Херсонська область, Україна) до кордону України та від кордону України до місця розвантаження (д.Толстопальцево, Російська Федерація); актами виконаних робіт по наданню транспортних послуг та транспортному обслуговуванню контрагентами С(Ф)Х «Новошведське-2», ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ТОВ «Автотранспортне підприємство «Мобіле» щодо перевезення вантажу - електродвигунів по маршруту м. Нова Каховка (Україна) - д.Толстопальцево (РФ), а також копіями вантажно-митних декларацій.
Суд першої інстанції не відхилив висновки осіб, які проводили перевірку позивача, та які пов'язують нереальність виконання умов Генерального договору добровільного страхування вантажів з несвоєчасною сплатою страхувальником страхових платежів на поточний рахунок страховика, оскільки несвоєчасне виконання страхувальником зобов'язання щодо сплати страхового платежу, зумовлює настання для нього відповідальності, передбаченої розділом 7 Генерального договору добровільного страхування вантажу, і не вказує на ненадання відповідних страхових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».
Стосовно висновків податкового органу про нереальність угоди, укладеної між позивачем та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», обґрунтованих інформацією, викладеною в акті перевірки контрагента позивача, суд першої інстанції зазначив, що вказаний висновок зроблено з перевищенням компетенції відповідача, оскільки Податковий кодекс України не наділяє податковий орган повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, з посиланням на ст.124 Конституції України та ст.70 КАС України, зазначив, що доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином, або рішення суду про визнання правочину недійсним. Отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має наперед встановленого значення та не є документом, який достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджена реальність здійснення господарської операції між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та контрагентом ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», у зв'язку з чим у податкового органу відсутні законні підстави для зменшення товариству суми валових витрат та збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток оскарженим податковим повідомленням-рішенням від 16 грудня 2013 року №0001222200.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, без виклику сторін, на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0001222200, яке прийнято на підставі акту №1445/220-33246433 від 29 листопада 2013 року позапланової виїзної перевірки ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2010р. по 31.12.2012р., у висновках якого податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.п.138.10.3 п.138.10 ст.138, п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах позивача з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».
Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» до перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, про що зазначено в акті перевірки, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом. При цьому, як в акті перевірки так і в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ посилається на:
- інформацію, отриману від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва листом від 17.09.2013р. №1299/7/26-59-22-02, згідно якого діяльність ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» не відповідає меті та напрямкам діяльності страхової компанії та укладення підприємством договорів страхування з метою надання податкової вигоди третім особам;
- передачу ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань;
- несвоєчасну сплату страхувальником (ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод») страхових платежів на поточний рахунок страховика (ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд»), що свідчить про не настання дії страхового захисту при настанні страхового випадку;
- відсутність доказів обґрунтованості ставки страхового тарифу у розмірі 3%;
- включення ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» до реєстрів перевезень страхової вартості готової продукції, реалізованої за митну територію України, тоді як умовами п. 3.3 Договору передбачено місце дії договору в межах України.
Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Херсонським окружним адміністративним судом надано правову оцінку, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності, товарності та використання придбаних позивачем страхових послуг у власній господарській діяльності.
Відповідно до ст.ст. 138, 139 Податкового кодексу України, право на віднесення сум витрат до складу валових виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності первинних документів на підтвердження придбання такого товару (роботи, послуги); 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.
При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 ПК України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», як Страхувальником, та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», як Страховиком, укладений Генеральний договір добровільного страхування вантажів №1003/41-309 від 03.10.2011р., предметом якого є страхування майнових інтересів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням вантажами, що перевозяться автомобільним транспортом (а.с.33-36).
Згідно умов цього договору, страхова сума - грошова сума, в межах якої Страховик, відповідно до Договору страхування, зобов'язаний зробити виплату при настанні страхового випадку. Страхова сума визначається окремо по кожному перевезенню та вказується в Реєстрі перевезень, але не більше вартості вантажу, підтвердженої документально; страховий тариф складає 3% від страхової суми, вказаної в Реєстрі перевезень; страховий платіж - плата за страхування, яку Страхувальник зобов'язаний внести на поточний рахунок Страховика згідно з Договором страхування, та розраховується, виходячи з розміру страхової суми та страхового тарифу.
Договір підписаний директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
На виконання умов договору позивач надав до перевірки, що зафіксовано актом перевірки, реєстри перевезень за жовтень 2011 року (загальна вартість вантажу та страхова сума склали 589378,59 грн.), за листопад 2011 року (загальна вартість вантажу та страхова сума склали 788466,83 грн.), за грудень 2011 року (загальна вартість вантажу та страхова сума склали 805604,52 грн.), за січень 2012 року (загальна вартість вантажу та страхова сума склали 2094227,78 грн.), за лютий 2012 року (загальна вартість вантажу та страхова сума склали 2655921,19 грн.), за березень 2012 року (загальна вартість вантажу та страхова сума склали 2490804,55 грн.); акти виконаних робіт №1 від 31.10.2011р. (у період з 03.10.2011р. по 31.10.2011р. з вантажами страхових випадків не було), №2 від 30.11.2011р. (у період з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. з вантажами страхових випадків не було), №3 від 31.12.2011р. (у період з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. з вантажами страхових випадків не було), №4 від 31.01.2012р. (у період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. з вантажами страхових випадків не було), №5 від 29.02.2012р. (у період з 01.02.2012р. по 29.02.2012р. з вантажами страхових випадків не було), №6 від 31.03.2012р. (у період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. з вантажами страхових випадків не було); платіжні доручення від 26.01.2012р. №89 на суму 195187,13 грн., від 26.01.2012р. №7481 на суму 20500 грн., від 21.05.2012р. №125 на суму 33000 грн., від 31.05.2012р. №8233 на суму 30000 грн., від 31.05.2012р. №8236 на суму 4044,98 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 ст. 9 закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».
В акті перевірки та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги Новокаховська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Херсонській області, серед іншого, посилається на встановлений перевіркою факт несвоєчасної сплати Страхувальником - ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» страхових платежів на поточний рахунок Страховика - ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» за договором №1003/41-309 від 03.10.2011р. Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта та погоджується з судом першої інстанції з тим, що несвоєчасне виконання Страхувальником зобов'язання щодо сплати страхового платежу, зумовлює настання для нього відповідальності, передбаченої Договором і не вказує на ненадання відповідних страхових послуг ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд». З моменту набрання чинності договором страхування (сплати страхового платежу) і протягом всього строку дії договору страхування, послуга страхування є наданою, адже протягом всього терміну дії такого договору застрахований інтерес страхувальника є захищеним.
Висновок апелянта про необґрунтованість розміру страхового тарифу 3%, на думку апеляційного суду, здійснений без дослідження відповідних підтверджуючих документів. При цьому апеляційний суд зазначає, що ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції, податковий орган не надав доказів щодо застосування ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» вказаного тарифу у розмірі більшому за аналогічні тарифи в інших страхових компаніях, тобто поза межами звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору відповідно до вимог п.п.140.1.6 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України.
Твердження апелянта, що позивач до Реєстру перевезень, в порушення умов Договору, включив страхову вартість готової продукції, реалізованої за митну територію України - на експорт (Російська Федерація) є безпідставними, оскільки за умовами п.3.3 Генерального договору добровільного страхування вантажів №1003/45-309 від 03.10.2011р. (з урахуванням положень додаткової угоди №1 від 03.10.2011р.) місце дії Договору страхування обумовлюється маршрутом на території України та на території Російської Федерації.
Також апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на інформацію, отриману від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва листом від 17.09.2013р. №1299/7/26-59-22-02, а також, що ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» здійснює передачу страхових ризиків страховим компаніям, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань, оскільки в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на матеріали іншої податкової інспекції та, без самостійного дослідження господарської операції позивача з його безпосереднім контрагентом, дійшов висновку про безтоварність укладеного правочину, залишивши поза увагою первинну документацію.
При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції відповідач не навів доводів та не надав доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків, та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання оподаткування поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.
Ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не підтверджено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат, яке б позбавляло його права на формування витрат по взаємовідносинах з ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд».
Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати, не спростував.
Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПрАТ «Страхова компанія «Прогрес-Фонд» укладений ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» у письмовій формі, виконання договору підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст. 3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.
За таких обставин, висновок акту перевірки про безтоварний характер спірних операцій ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а тому прийняте на підставі такого акту податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року №0001222200 підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-72, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 206, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець