27 січня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/3269/15
Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Крусяна А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Фонарт» про припинення юридичної особи та визнання недійсними установчих та реєстраційних документів,
Позивач, ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фонарт» та Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про визнання установчих та реєстраційних документів недійсними з моменту реєстрації - 09.02.2015 року, припинення юридичної особи на підставі ст.ст.42, 55-1 ГК України.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за результатами письмового опитування ОСОБА_2, який є засновником ТОВ «Фонарт», встановлено, що він немає ніякого відношення до товариства, реєстраційні документи не підписував, жодних документів фінансово-господарської діяльності та податкової звітності не вів.
Відповідач ТОВ «Фонарт» в судове засідання не з'явився. Ухвала суду від 02.09.2015 року, та повістка, які надсилались на його адресу, зазначену у витязі з ЄДР, повернулись без вручення адресату з вказівкою пошти «в зв'язку із закінченням строку зберігання». Відповідно до ч.8 ст.35 КАС України вважається, що повістка вручена юридичній особі.
Відповідач реєстраційна служба в судове засідання свого представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 11.09.2015 року отримала ухвалу від 02.09.2015 року, та повістку 30.09.2015 року, що підтверджується повідомленнями про вручення.
Справа розглянута в порядку письмового провадження.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з апеляційною скаргою на зазначену постанову. Апелянт просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку щодо відмови у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегією суддів встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фонарт» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Як углядається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, засновником товариства з обмеженою відповідальністю «Фонарт» є ОСОБА_2 (а.с. 7).
Підпунктом 20.1.37 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звернення до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою-підприємцем підприємницької діяльності та/або визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Відповідно до вимог статті 551 Господарського кодексу України, ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичної особи-підприємця, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, зокрема є реєстрація (перереєстрація) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Отже, висновок про наявність ознак фіктивності має ґрунтуватися на доведеному належними доказами факті передачі суб'єкта господарювання підставним особам або особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність (реалізовувати повноваження).
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідні докази в матеріалах справи відсутні.
З письмової заяви ОСОБА_2 від 24.07.2015 року свідчить, що він ніякої фінансово-господарської та адміністративно-розпорядчої діяльності не виконував, ніяких реєстраційних та установчих документів не складав та не підписував та ніякого відношення до ТОВ «Фонарт» не має (а.с. 6). Однак, в рамках яких слідчих дій ОСОБА_2 надавав пояснення слідчому податкової міліції позивачем не зазначено.
Згідно письмових пояснень Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, наданих суду першої інстанції (вхідний № 16543 від 21.09.2015 року), зазначено, що заборгованість перед бюджетом у ТОВ «Фонарт» відсутня, підприємство новостворене, термін подачі першої податкової декларації з податку на прибуток не настав, ТОВ «Фонарт» не є платником податку на додану вартість (а.с. 20).
Недійсність установчих документів позивач обґрунтував наявністю у діяльності Товариства ознак фіктивності. Доказом існування в діяльності Товариства ознак фіктивності податковий орган визначив тільки пояснення засновника ОСОБА_2 Однак, податковим органом навіть не надано суду в якості доказу протоколу допиту ОСОБА_2 у якості свідка з попередженням про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Згідно до вимог частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України, фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.
При цьому, правові підстави визнання недійсними установчих документів юридичної особи внаслідок фіктивного підприємництва виникають лише у разі доведеності в порядку кримінального провадження ознак цієї фіктивності в діях керівництва суб'єкта господарювання.
В ході судового розгляду податковим органом не надано суду доказів того, що в порядку кримінального судочинства доведений факт створення фіктивного підприємства - ТОВ «Фонарт».
Колегія суддів зазначає, що не було надано суду такого вироку чи ухвали суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, в якому б було вирішено питання, чи мало місце створення відповідача з метою прикриття незаконної діяльності. Крім цього, колегія суддів зазначає, що податковим органом навіть не надано суду витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про існування кримінального провадження за фактом створення фіктивного підприємства - ТОВ «Фонарт».
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про недоведеність обставин, на яких ґрунтується вимога позивача про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Фонарт».
Крім того, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено, що установчі документи ТОВ «Фонарт» не відповідають вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, що при реєстрації підприємства було допущено порушення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Наведені позивачем обставини щодо державної реєстрації підприємства на особу, яка за твердженням податкової інспекції не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, не могли бути свого часу підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, оскільки вичерпний перелік таких підстав визначений у ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» та до нього не включено обставини, про які згадує позивач. При цьому, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.
Відповідно до вимог частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам доходів і зборів податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; визнання судом юридичної особи - емітента такою, що відповідає ознакам фіктивності; неподання акціонерним товариством протягом двох років поспіль Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформації, передбаченої законом; нескликання акціонерним товариством загальних зборів акціонерів протягом двох років поспіль; неутворення органів акціонерного товариства протягом року з дня реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій серед засновників акціонерного товариства.
Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області не надала судам першої та апеляційної інстанцій доказів існування будь-яких з перелічених вище обставин, які б могли бути підставою для припинення юридичної особи.
Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивач, всупереч вимогам ст. 71 КАС України, не надав суду доказів фіктивності підприємства та доказів існування обставин для припинення юридичної особи. Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити також про наступне.
Висновки Верховного Суду України, викладені в ухвалі від 30.09.2015 року у справі № 21-1575а15, обов'язкові для суду апеляційної інстанції. Однак, суд може не погодитись з такою правовою позицією за умови належного обґрунтування свого рішення.
Судова колегія вважає, що у цих справах предмет спору є один і той же, але обставини суттєво відрізняються, тому, з урахуванням вищевикладених доводів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, як суб'єкт владних повноважень свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат.
Згідно до вимог ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної скарги на судове рішення.
01 вересня 2015 року набрали законної сили зміни до Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких за подачу апеляційної скарги на постанову судовий збір сплачується в розмірі 110% ставки, що підлягала сплаті при подачі адміністративного позову.
Під час подання адміністративного позову ставка судового збору складала 73,08 грн.
Оскільки ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року апелянту відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року до ухвалення судового рішення у справі, а за результатами її розгляду апеляційна скарга залишена без задоволення, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 80,39 грн. (110% х 73,08 грн. = 80,39 грн.) підлягає стягненню з позивача.
Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2015 року без змін.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір за подачу апеляційної скарги до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №: 31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: Н.В. Вербицька