25 січня 2016 року Справа № 876/6949/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Ільчишин Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будконструкція» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №813/2371/15 за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області до Приватного підприємства «Будконструкція» про стягнення заборгованості,-
07.05.2015р. Державна податкова інспекція у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ) звернулась в суд з позовом до Приватного підприємства «Будконструкція» (далі - Підприємство), просило стягнути з рахунків позивача на користь державного бюджету кошти у розмірі 250 831,06 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2015р., прийнятою в порядку скороченого провадження, позов задоволено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Підприємство подало апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.06.2015р. та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення №0000632210/5680 від 18.03.2013р. оскаржено Підприємством та 23.04.2015р. Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження. Основу податкового боргу, який просить стягнути позивач становить сума коштів нарахованих згідно вказаного податкового повідомлення-рішення, яке знаходиться в процесі оскарження. Станом на день ухвалення оскаржуваної постанови, Вищий адміністративний суд України 28.05.2015р. залишив в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013р., якою скасовано податкове повідомлення-рішення №0000632210/5680. Таким чином, вважає, що судом першої інстанції прийнято не обґрунтоване рішення.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2015р. справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Приватне підприємство «Будконструкція» 02.06.2000р. взято на облік як платник податків у ДПІ, що підтверджується довідкою від 30.04.2015р. (а.с.10)
Згідно з довідкою про заборгованість по платежах до бюджету від 30.04.2015р. №6152/9/13-03-20-00-19/202 та поданої звітності, станом на 30.04.2015р. у Підприємства була наявна заборгованість по податку на додану вартість: недоїмка в сумі 227 686,25 грн. та пеня в сумі 10821,11 грн.; по податку на прибуток: недоїмка в сумі 12814,44 грн. та пеня в сумі 8,67 грн., та по орендній платі з юридичних осіб недоїмка - 7491,75 грн. та пеня за несвоєчасну сплату - 325,38 грн. (а.с.11-12)
На адресу Підприємства направлялась податкова вимога від 11.02.2014р. №72-25 на суму 9670,74 грн. (а.с.13)
Оскільки заборгованість у встановлені строки до бюджету не сплачена, ДПІ звернулось із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пп. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Пунктом 57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Таким чином, податкове зобов'язання платника податку самостійно визначене у поданих до податкового органу податкових деклараціях і не сплачене до бюджету, є податковим боргом, який може бути примусово стягнутий податковим органом за рішенням суду.
З матеріалів справи вбачається, що Підприємством подано податкові декларації: з плати за землю за 2015 рік від 14.02.2015р., згідно з якою нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2015 рік у сумі 943,96 грн., від 19.02.2015р. відповідно до якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2014 рік в сумі 9069,24 грн.; з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 01.03.2015р., відповідно до якої задекларовано податок на прибуток за результатами останнього календарного кварталу (звітного) податкового періоду - 4477 грн., з податку на додану вартість за 2014 рік, відповідно до яких задекларовано суми податку на додану вартість, які підлягають нарахуванню за підсумками поточного (звітного) податкового періоду за 7 місяць - 1673 грн., за 8 місяць - 7749 грн., за 9 місяць - 1231 грн., за 10 місяць - 374 грн., за 11 місяць - 10937 грн., за 12 місяць - 802 грн. (а.с.14-23).
Згідно з п.111.2 ст.111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
З аналізу зворотного боку облікової картки платника податку на прибуток та пояснень сторін в судовому засіданні колегією суддів встановлено, що станом на момент винесення рішення судом першої інстанції у Підприємства була заборгованість з податку на прибуток у сумі 4 506,57 грн., в тому числі недоїмка - 4 497,90 грн., пеня - 8,67 грн.
Відповідно до зворотного боку облікової картки платника орендної плати з юридичних осіб на момент звернення ДПІ із позовом до суду (07.05.2015р.) заборгованість Підприємства становила 6 873,17 грн., з них залишок несплаченої пені - 325,38 грн., недоїмка - 6547,79грн. В подальшому відповідачем частково сплачено орендну плату та станом на 31.05.2015р. заборгованість становила 696,22 грн., в тому числі недоїмка - 696,22 грн. (а.с.89-93), що судом першої інстанції при винесенні рішення не було перевірено.
Згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п.54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 57.3 ст.57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі акта №460/22-10/309/18275 від 01.03.2013р., складеного за результатами позапланової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р., ДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 18.03.2013р. №0000632210/5680. Також за порушення сплати (перерахування) податків позивачем винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 23.10.2014р. №0011221501, від 17.09.2014р. №0008211504, від 21.10.2014р. №0010741503.
Згідно з абз.3 п.56.18 ст.56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно з п.129.2 ст.129 ПК України у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
Відповідно до п.57.4 ст.57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
З матеріалів справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000632210/5680 від 18.03.2013р. на суму 192 971,87 грн. оскаржено Підприємством до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02.10.2013р. позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення №0000632210/5680 від 18.03.2013р. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. задоволено апеляційну скаргу ДПІ та відмовлено в задоволенні позову.
28.05.2015р. Вищим адміністративним судом України винесено рішення, яким постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р. скасовано та залишено в силі постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013р. (а.с.63-66).
Аналізуючи зворотній бік облікової картки платника податку на додану вартість на момент подачі позову (07.05.2015р.) вбачається, що заборгованість Підприємства становила 238 507,36 грн., з них залишок несплаченої пені - 10 821,11 грн., недоїмка - 227 686,25 грн. При цьому ДПІ до податкового боргу включено суми грошового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0000632210 від 18.03.2013р. на суму 192 971,87 грн. (в тому числі штрафна санкція 38 594,38) та нараховано пеню на вказану суму у розмірі 9 893,06 грн.
Підсумовуючи вказане колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не перевірено, що на час розгляду даної справи Вищим адміністративним судом України підтверджено протиправність податкового повідомлення-рішення №0000632210/5680 від 18.03.2013р., суми зобов'язань по якому та відповідні суми пені, становили левову частку заявлених вимог про стягнення податкового боргу.
А тому аналізуючи норми чинного законодавства, приймаючи до уваги рішення Вищого адміністративного суду України від 28.05.2015р. колегія суддів приходить до переконання, що на момент винесення оскаржуваного рішення заборгованість Підприємства з податку на додану вартість фактично становила 35 642,43 грн., в тому числі недоїмка - 34 714,38 грн., пеня - 928,05 грн.
Згідно з п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 вказаної статті встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Відповідно до п.59.4 ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Підприємству направлялась податкова вимога від 11.02.2014р. №72-75 на загальну суму податкового боргу 9670,74 грн., у тому числі основний платіж - 9670,74 грн.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Аналізуючи вказані законодавчі приписи колегія суддів приходить до переконання, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, який не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного направлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.
Отже, якщо податковим органом направлено податкова вимога щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.
У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання, що ДПІ дотримано.
Таким чином, податкова заборгованість відповідача станом на 02.06.2015р. - день прийняття рішення судом першої інстанції становила: з податку на прибуток - 4506,57 грн., з податку на додану вартість - 35 642,43 грн., з орендної плати з юридичних осіб - 696,22 грн.
Водночас, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не вірно визначено отримувача зазначених коштів, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 9.1.1, пп.9.1.3, пп.9.1.10 п.9.1 ст.9 ПК України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на додану вартість; плата за землю.
Пунктом 9.3 ст.9 ПК України встановлено, що зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Відповідно до п.2, п.6 ч.2 ст.29 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать: 90 відсотків податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств державної власності, що зараховується до загального фонду державного бюджету в повному обсязі, та податку, визначеного пунктом 18 частини першої статті 64, пунктом 1-2 частини першої статті 66 та пунктом 2 частини першої статті 69 цього Кодексу); податок на додану вартість.
Відповідно до п.19 ч.1 ст.64 Бюджетного кодексу України до доходів загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, належать податок на майно, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.
Відповідно до пп.265.1.3 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається з плати за землю.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що податковий борг з податку на додану вартість та податку на прибуток підлягає стягнення до Державного бюджету України, а податковий борг з орендної плати з юридичних осіб - до місцевого бюджету.
Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі та вимогах законодавства, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі не підлягають стягненню із сторін спору.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будконструкція» задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 червня 2015 року у справі №813/2371/15 скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити частково.
Стягнути з рахунків Приватного підприємства «Будконструкція» (ЄДРПОУ 30918275, адреса: 79055, м.Львів, вул.Роксоляни, 59/19) до Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 35 642,43 грн. та з податку на прибуток в сумі 4506,57 грн.
Стягнути з рахунків Приватного підприємства «Будконструкція» (ЄДРПОУ 30918275, адреса: 79055, м.Львів, вул.Роксоляни, 59/19) до місцевого бюджету податковий борг з орендної плати з юридичних осіб у сумі 696,22 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді М.А. Пліш
Н.В. Ільчишин
Повний текст Постанови складено 27.01.2016р.