18 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченої - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження №12014100080004562 відносно -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Плоска Ружинського району, Житомирської області, громадянки України, українки, з середньою освітою, працюючої в СЗШ №253 на посаді заступника директора по господарській частині, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
яку визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та виправдано по суду за недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року, -
Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року, обвинувачена ОСОБА_6 визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та виправдана за недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Справа: 11-кп/796/333/2016
Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_8
Доповідач: ОСОБА_1 .
Стороною обвинувачення ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що 29 травня 2014 року, приблизно о 07 годині 30 хвилин, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин спровокувала словесний конфлікт зі своєю свекрухою ОСОБА_9 , в ході якого обвинувачена ОСОБА_6 , відчуваючи до ОСОБА_9 раптово виниклу неприязнь, взяла в руки стілець, яким умисно нанесла декілька ударів по ногах ОСОБА_9 , після чого, взяла гумовий тапок та продовжила умисно наносити ним удари по тулубу ОСОБА_9 , заподіявши останній тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №1438 від 02.06.2014р., за критерієм тривалості розладу здоров'я, відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, відповідно до обвинувального акту, ОСОБА_6 обвинувачується в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_9 легкого тілесного ушкодження і її дії органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 125 КК України.
На даний вирок, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить його скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.
На обґрунтування необхідності ухвалення такого судового рішення прокурор посилається на однобічність розгляду судом кримінального провадження та зазначає, що при постановленні виправдувального вироку суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_10 , який чітко вказав, що вранці 29.05.2014 року прийшов до квартири матері та побачив на її тілі синці, яка повідомила, що її побила ОСОБА_6 , після чого він звернувся до міліції, не врахував, як докази вини, показання самої потерпілої ОСОБА_9 та висновок експертизи №1438 від 02.06.2014р., яка проводилась виключно на підставі постанови слідчого, а вихідними даними стали як пояснення потерпілої, так і її безпосередній огляд. Таким чином, прокурор вважає, що суд однобічно дослідив докази по даній справі, надав оцінку кожному доказу окремо, однак не надав оцінку всім доказам, якими у сукупності підтверджується вина обвинуваченої ОСОБА_6 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у даному кримінальному провадженні та просив її задовольнити, пояснення ОСОБА_6 та її захисника, які заперечували проти задоволення поданої прокурором апеляційної скарги, провівши судові дебати та надавши обвинуваченій останнє слово; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга прокурора у кримінальному провадженні не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права та дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, з наведенням мотивів та підстав його ухвалення.
За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Також виправдувальний вирок ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.1, 2 частини 1 ст. 284 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Отже, за змістом цієї норми закону, в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Цих вимог закону під час розгляду кримінального провадження суд дотримався і висновки суду першої інстанції про визнання ОСОБА_6 невинуватою у заподіянні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 за обставин, викладених стороною обвинувачення в обвинувальному акті від 30.05.2014 року у кримінальному провадженні №12014100080004562 та її виправдання у зв'язку з недоведеністю того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 125 КК України вчинено ОСОБА_6 , всупереч доводам апеляційної скарги прокурора, відповідають фактичним обставинам встановленим судом і ґрунтуються на ретельно досліджених, належно оцінених та детально викладених у вироку доказах.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Як вбачається з показань обвинуваченої ОСОБА_6 наданих нею в судовому засіданні в суді першої інстанції, яка категорично заперечувала свою причетність до заподіяння ОСОБА_9 легких тілесних ушкоджень та пояснила, що 29.05.2014 року вранці зайшла в квартиру АДРЕСА_2 , в якій не проживає, але має право спільної часткової власності і, що з свекрухою ОСОБА_9 у них виникла сварка з приводу користування квартирою, після чого вона через 5-7 хвилин пішла. Крім того, зазначила, що заява до міліції - це виключно бажання помсти її колишнього чоловіка і, що свекруху вона не ображала і не била, а синці на тілі останньої, з урахування віку та стану її здоров'я, могли утворитися на побутовому грунті.
Згідно положень ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження і це знайшло своє відображення у вироку суду, на обґрунтування винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, сторона обвинувачення послалася на показання потерпілої ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_10 , висновок експерта № 1438 від 02.06.2014 року.
Зазначені докази були безпосередньо досліджені в судовому засіданні та їм дана належна оцінка.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_9 в судовому засіданні вбачається, що в даний час вона проживає в квартирі свого сина ОСОБА_10 та займає одну з кімнат. 29.05.2014 року вранці до квартири зайшла її колишня невістка, з якою у неї протягом багатьох років склались погані відносини і запитала де знаходиться її син, а потім схопила табуретку, кинула її об підлогу, схопила за руки та кинула на ліжко, внаслідок чого вона вдарилась головою об бильце ліжка, а потім ніжками від табурета завдала один удар по обох ногах та залишила квартиру. В результаті їй були спричинені синці на руках та ногах. Через деякий час прийшов її син, звернувся в міліцію, а в подальшому лікарі зняли побої.
З показань свідка ОСОБА_10 в суді першої інстанції вбачається, що він не був безпосереднім свідком події, а про обставини, що відбулися в квартирі АДРЕСА_2 між його матір'ю ОСОБА_9 та колишньою дружиною ОСОБА_6 , йому стало відомо зі слів матері, на тілі якої він побачив синці, коли вранці 29.05.2014 року прийшов у вказану квартиру, яка розповіла, що приходила ОСОБА_6 та побила її, після чого він звернувся до міліції. При цьому він зазначив, що з колишньою дружиною у нього неприязні відносини через постійні конфлікти з приводу користування спільною квартирою.
Крім того, судом першої інстанції був досліджений висновок експерта № 1438 від 02.06.2014 року, наданий прокурором, як доказ вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано вказав у вироку про те, що наданий прокурором зазначений доказ не містить належного його обґрунтування та аналізу, яким саме чином цей документ підтверджує винуватість обвинуваченої у вчиненні саме нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
В судовому засіданні була допитана експерт ОСОБА_11 , яка підтвердила свій висновок і при цьому вказала, що експертиза проводилась виключно на підставі постанови слідчого, а вихідними даними для цього висновку стали пояснення потерпілої та її безпосередній огляд.
Як видно з висновку експерта № 1438 від 02.06.2014 року потерпіла ОСОБА_9 експерту вказала, що ОСОБА_6 наносила їй удари табуреткою по ногах, схопила за руки, штовхнула, в результаті чого вона впала на ліжко та вдарилась головою об бильце ліжка, штовхала руками в груди, живіт, хапала за руки.
Разом з тим, в судовому засіданні потерпіла спочатку стверджувала, що ОСОБА_6 схопила її руки та кинула на ліжко і вона вдарилась головою, а потім ніжками від табурета неодноразово била по ногах, а в подальшому зазначила, що ніжками табурета ОСОБА_6 вдарила один раз по обох ногах.
Проте, відповідно до обвинувального акта ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що «вона взяла в руки стілець, яким умисно нанесла декілька ударів по ногах ОСОБА_9 , після чого взяла гумовий тапок та продовжила умисно наносити ним удари по тулубу останньої, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження».
Отже, як зазначив суд першої інстанції у вироку, пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення, показання потерпілої в судовому засіданні у сукупності з висновком експерта викликають сумніви в частині завдання легких тілесних ушкоджень потерпілій 29.05.2014 року саме обвинуваченою, оскільки містять суттєві розбіжності та протиріччя в обставинах, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а тому, враховуючи, що потерпіла є зацікавленою особою і між нею та ОСОБА_6 тривалий час існують неприязні відносини, що судово - медична експертиза була проведена через декілька днів після події і зафіксовані у висновку експерта тілесні ушкодження могли бути отримані за інших обставин, не прийняв їх як докази вини обвинуваченої ОСОБА_6 .
Крім того, показання свідка ОСОБА_10 суд першої інстанції обґрунтовано визнав недопустимим доказом, оскільки цей свідок не був очевидцем подій, а його показання є показаннями з чужих слів, враховуючи, що інші належні та допустимі докази, які б могли підтвердити зазначенні показання, стороною обвинувачення не надані, про що обґрунтовано зазначив суд у вироку, з посиланням на вимоги ст. 97 КПК України.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не визнав докази, надані стороною обвинувачення, належними доказами у справі, а оскільки прокурором не були надані суду належні докази вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 за обставин, викладених в обвинувальному акті, дійшов обгрунтованого висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ст.125 ч.1 КК України вчинене обвинуваченою ОСОБА_6 .
Перевіркою цього кримінального провадження колегією суддів встановлено, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції перевірив зібрані під час досудового розслідування та досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред'явлене обвинувачення та оцінивши їх за внутрішнім переконанням, надав цим доказам належну оцінку, а тому апеляційні доводи прокурора про те, що судом не була дана оцінка доказам, наданим стороною обвинуваченні є безпідставними.
Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів, передбачений статтею 22 КПК України був забезпечений судом під час судового провадження. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Отже, провівши перевірку усіх доводів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що фактично вони ґрунтуються на припущеннях та суб'єктивній оцінці сторони обвинувачення наявних матеріалів кримінального провадження, а тому є безпідставними.
Таким чином, апеляційні доводи прокурора про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та однобічність у дослідженні доказів є необґрунтованими, а тому підстав для скасування оскаржуваного виправдувального вироку та ухвалення апеляційним судом нового вироку, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, на стадії перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку, не виявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 17 вересня 2015 року відносно ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді: __________________ _________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3