ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2016Справа № 910/19508/15
За заявою Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»
про затвердження мирової угоди, укладеної в процесі виконання рішення
господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан Системс"
до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"
про стягнення 72 414, 00 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача: Гарний Д.С. за довіреністю № 2-11/15 від 30.11.2015 р.;
від відповідача (заявника): Демченко Л.С. за довіреністю № 1014 від 07.12.2015 р.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15, стягнуто з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 3; код ЄДРПОУ 21616582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан Системс" (03151, місто Київ, вулиця Народного Ополчення, будинок 1, офіс 324; код ЄДРПОУ 35001516) 72 414 (сімдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
25.09.2015 р. на виконання вищевказаного рішення господарським судом міста Києва в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України видано відповідний наказ.
07.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» надійшла заява про затвердження мирової угоди від 04.12.2015 р., укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2015 р. розгляд вищевказаної заяви призначено на 22.12.2015 р.
21.12.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 22.12.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 26.01.2016 р.
14.01.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано заяву про затвердження мирової угоди від 12.01.2016 р., укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15.
В судовому засіданні 26.01.2016 р. представники сторін просили суд затвердити мирову угоду від 12.01.2016 р., укладену в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 в редакції, поданій до суду 14.01.2016 р., та не розглядати мирову угоду від 04.12.2015 р., подану через відділ діловодства господарського суду міста Києва 07.12.2015 р.
Заслухавши в судовому засіданні 26.01.2016 р. пояснення представників сторін та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що заява Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про затвердження мирової угоди від 12.01.2016 р., укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Відповідно до частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.
Зі змісту наведеного вбачається, що умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є об'єктом спору. Умови мирової угоди не можуть поширюватися на осіб, які не є сторонами спору. Умови мирової угоди не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві.
Укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, закріплених у вказаних вище процесуальних нормах, є правом сторони, яке, відповідно до процесуального Закону, неможливо реалізувати тільки за наявності умов - якщо такі дії суперечать законодавству, або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, умови мирової угоди мають бути викладені чітко та недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.
Як зазначив Вищий господарський суд України у постанові від 10.02.2015 р. у справі № 904/4634/14, досліджуючи умови мирової угоди, суд повинен виходити з норм статті 13 Цивільного кодексу України, яка визначає межі здійснення цивільних прав:
- цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства;
- при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;
- не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;
- при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства;
- не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Суд відмовляє в затвердженні мирової угоди, якщо:
а) мирова угода не відповідає загальним вимогам норм матеріального права щодо змісту угод;
б) мирову угоду підписано представником, який не має на це повноважень;
в) мирова угода містить умови, які виходять за межі предмета спору;
г) мирова угода не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін;
д) мирова угода стосується осіб, які не є сторонами спору.
Досліджуючи зміст мирової угоди від 12.01.2016 р. судом встановлено, що вона не містить відомостей про умови, розмір і строки виконання зобов'язання сторін.
Так, як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15, стягнуто з Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан Системс" 72 414 грн. 00 коп. основного боргу та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору, а всього 74 241 грн. 00 коп.
Проте, у п. 2 Мирової угоди сторони визначили, що зобов'язання Боржника перед Стягувачем, указані в п. 1 Мирової угоди, погашаються шляхом перерахування Боржником грошових коштів на банківській рахунок Стягувача на умовах розстрочення відповідно до наступного графіка:
1. 10 000, 00 грн. до 31.01.2016 р.;
2. 10 000, 00 грн. до 28.02.2016 р.;
3. 10 000, 00 грн. до 31.03.2016 р.;
4. 10 000, 00 грн. до 30.04.2016 р.;
5. 10 000, 00 грн. до 31.05.2016 р.;
6. 10 000, 00 грн. до 30.06.2016 р.;
7. 14 000, 00 грн. до 30.07.2016 р.;
Всього 74 241, 00 грн.
Таким чином, у поданій на затвердження суду мировій угоді від 12.01.2016 р. сторонами не визначено умови, розмір і строки виконання зобов'язання відповідача по сплаті позивачу стягнутої за рішенням суду заборгованості на суму 241, 00 грн., тобто умови п. 2 мирової угоди остаточно не вирішують питання про сплату стягнутої за судовим рішенням заборгованості та можуть призвести до виникнення нового спору.
Крім того, у п. 3 мирової угоди зазначено, що стягувач гарантує, що після підписання цієї Мирової угоди він у межах прав, наданих йому як учасникові виконавчого провадження, вживатиме заходів, спрямованих на закінчення виконавчого провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Тобто, означений пункт мирової угоди вирішує питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, що суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про невідповідність поданої сторонами мирової угоди від 12.01.2016 р. вимогам господарського процесуального законодавства України та відсутність підстав для її затвердження в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» про затвердження мирової угоди від 12.01.2016 р., укладеної в процесі виконання рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2015 р. у справі № 910/19508/15 залишити без задоволення.
Суддя В.С. Ломака