ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
20.01.2016Справа №910/29550/15
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»
До Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»
Про стягнення 17 282,26 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Чучупака А.С. представник за довіреністю № 3806/18 від 16.12.15.
Від відповідача: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - відповідач) про стягнення 17 282,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.15. порушено провадження у справі № 910/29550/15 та призначено її до розгляду на 16.12.15.
14.12.15. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що ним було перераховано позивачу грошові кошти на суму 9 584,67 грн., в іншій частині в розмірі 7 697,59 грн. Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав, викладених в відзиві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.15. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 20.01.16.
14.01.16. відповідачем через відділ діловодства суд убуло подано заперечення, в яких відповідач вказує на те, що провадження в даній справі підлягає припиненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки Господарським судом було прийнято рішення 05.08.15. у справі № 910/10697/15.
18.01.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.
Розглянувши в судовому засіданні 20.01.16. клопотання відповідача про припинення провадження в даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК країни, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі підлягає припиненню, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Предметом спору в даній справі № 910/29550/15 є стягнення з відповідача на користь позивача 17 282,26 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, внаслідок пошкодження автомобіля марки Daewoo, д.р.н. СЕ6564ВС в ДТП, що мало місце 09.03.15. з автомобілем марки Opel, д.р.н. 08112МО.
Предметом спору у справі № 910/10697/15 є стягнення 6 900,64 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, внаслідок пошкодження автомобіля марки Ніссан, д.р.н. ВМ0111АТ в ДТП, що мало місце 20.03.14. з автомобілем марки Мерседес, д.р.н. ВМ4010АВ.
Таким чином, предмет та підстави позову у вказаних справах є різними.
В судовому засіданні 20.01.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання 20.01.16. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/29550/15.
В судовому засіданні 20.01.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
23.01.15. між позивачем (Страховиком) та Волинською Олесею Олексіївною (Страхувальником) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 14729а5ша (далі - Договір), відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Daewoo, д.р.н. СЕ6564ВС.
09.03.15. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась в м. Чернівці автомобіль марки Daewoo, д.р.н. СЕ6564ВС отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою підрозділу державної автомобільної інспекції МВС та довідкою № 59170876 про ДТП.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля марки Opel, д.р.н. 08112МО Фочуком Петром Михайловичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Чернівці від 18.03.15. в адміністративній справі № 727/1827/15-п, провадження № 3/727/649/15.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-0000285 від 24.03.15. вартість ремонту автомобіля марки Daewoo, д.р.н. СЕ6564ВС визначено в розмірі 18 282,26 грн. згідно калькуляції № 1.003.15. від 24.03.15.
Акт виконаних робіт № ОУ-0000026 від 16.12.15. свідчить про здійснення ремонту автомобіля марки Daewoo, д.р.н. СЕ6564ВС на суму 18 282,26 грн. згідно калькуляції № 1.003.15. від 24.03.15.
Згідно з висновком № 27Е/15 від 23.03.15., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Daewoo, д.р.н. СЕ6564ВС, внаслідок його пошкодження в ДТп, що мало місце 09.03.15., становить 20 808,86 грн.
На підставі страхового акту № 1.003.15.03399/vesko7385 від 26.03.15. позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 17 282,26 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 165300 від 27.03.15.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1452274 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль марки Opel, д.р.н. 08112МО, яким спричинено ДТП, застрахований у відповідача.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина Фочука П.М.., який керував автомобілем марки Opel, д.р.н. 08112МО, встановлена у судовому порядку.
У відповідності до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Як передбачено п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції станом на момент скоєння ДТП), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами - до відповідача.
Відповідно до ст. 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом № АІ/1452274 становить 00,00 грн.
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Згідно з листом Верховного Суду України від 19.07.11. "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування", визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення розміру заподіяної шкоди, як правило, виходять із фактичної (реальної) суми, встановленої висновком судової автотоварозначної експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Отже, ні нормами законодавства про страхування, ні договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності, а тому, правомірним є визначення позивачем розміру страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № СФ-0000285 від 24.03.15. та Акту виконаних робіт № ОУ-0000026 від 16.12.15.
Наведене узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах від 21.01.14. у справі № 910/11450/13, від 23.08.11. у справі № 42/92, від 15.01.13. у справі № 5011-72/9778-2012, від 30.01.13. у справі №5011-35/11156-2012, від 13.05.13. у справі № 5011-50/17051-2012, від 30.07.13. у справі № 910/3655/13.
Крім того, жодних заперечень чи скарг від Страхувальника не надходило, отже сума, визначена позивачем, була прийнята та погоджена Страхувальником.
Вказане спростовує доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву.
Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 7506/03399/УБК від 11.08.15. на суму 17 282,26 грн. (отримана відповідачем 01.09.15.).
Отже відповідач повинен був сплатити позивачу 17 282,26 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Позивач і відповідач наголошують на тому, що відповідач 23.11.15. сплатив позивачу 9 584,67 грн. в погашення регрес них вимог на суму 17 282,26 грн.
Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.
При цьому, суму заборгованості в розмірі 9 584,67 грн. було сплачено відповідачем позивачу на підставі платіжного доручення № 64191 від 23.11.15., тобто після звернення позивача 19.11.15. (вхідний номер Господарського суду міста Києва 29550/15 від 19.11.15., присвоєний позовній заяві № 8418/03399/УБК від 17.11.15.) з даним позовом до суду.
З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість позивачу в розмірі 9 584,67 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 9 584,67 грн. страхового відшкодування в порядку регресу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню (17 282,26 грн. - 9 584,67 грн.) 7 697,59 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В частині стягнення 9 584 (дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 67 коп. страхового відшкодування в порядку регресу провадження у справі припинити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, б. 7-Д; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська,8; ідентифікаційний код 20474912) 7 697 (сім тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 59 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу, 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 25.01.16.
Суддя Т.М. Ващенко