61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02
26.01.2016р. Справа № 905/1711/15
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.
При секретарі судового засідання Мазурік М.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”, м. Київ (скаржник)
про:
- визнання протиправною діяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02.12.2015р. за виконавчим провадженням на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”;
- постановлення ухвали, якою визнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.11.2015р. незаконною та скасувати її;
- зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винести постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 23.10.2015р. по справі №905/1711/15 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” (місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 74, 83001, ідентифікаційний код 32397777) на корить ПАТ “Банк Камбіо” заборгованість за кредитним договором №610/02-2011 від 19.01.2011р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 220 784,47 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2 109 040,24 грн., заборгованості за комісією в сумі 182 176,85 грн.
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”, м. Київ
до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС”, м. Донецьк
про: стягнення заборгованості за кредитним договором №610/02-2011 від 19.01.2011р. в сумі 5 512 001,56 грн.
За участю представників сторін:
Від позивача(скаржника): ОСОБА_2 за довіреністью ;
Від відповідача: не з'явився;
Від ВДВС: не з'явився.
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2015р. по справі №905/1711/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”, м. Київ задоволені у повному обсязі.
За змістом рішення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” на корить Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо” стягнута заборгованість за кредитним договором №610/02-2011 від 19.01.2011р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 220 784,47 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2 109 040,24 грн., заборгованості за комісією в сумі 182 176,85 грн.
23 жовтня 2015р. на виконання вищевказаного рішення були видані відповідні накази.
24 грудня 2015р. через канцелярію суду від Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”, м. Київ надійшла скарга №04/5563 від 11.12.2015р. про: - визнання протиправною діяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02.12.2015р. за виконавчим провадженням на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”; постановлення ухвали, якою визнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.11.2015р. незаконною та скасувати її; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винести постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 23.10.2015р. по справі №905/1711/15 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” (місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 74, 83001, ідентифікаційний код 32397777) на корить ПАТ “Банк Камбіо” заборгованість за кредитним договором №610/02-2011 від 19.01.2011р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 220 784,47 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2 109 040,24 грн., заборгованості за комісією в сумі 182 176,85 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2015р. скаргу прийнято до розгляду.
11.01.2016 року від відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі УДВС) надійшов відзив на скаргу та заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника УДВС. Згідно відзиву ДВС підтримав свою позицію, яка викладена в постанові про відмову в відкритті виконавчого провадження, та пояснив застосування п. 8 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» неможливість направлення на адресу боржника постанови про відкриття виконавчого провадження.
26.01.2016 року в судове засідання представник скаржника з'явився, наполягав на задоволенні скарги, надав суду докази прийняття виконавчих документів до виконання Департаментом державної виконавчої служби відносно, у тому числі відповідача, але по наказу Господарського суду № 905/1712/15 від 12.10.2015 року.
Представники відповідача(боржника) та УДВС у судове засідання 26.01.2016р. не з'явились, проте вони були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Судом встановлено, що місцем реєстрації відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” є місто Донецьк. Згідно з інформації з офіційного сайту Українського Державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” (www.ukrposhta.com) та згідно листа Харківської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта” № 7-14-197 від 06.05.2015р. припинено приймання поштових відправлень на /з територію (ї) Донецької та Луганської областей, у т.ч. м. Донецьк.
Відтак, на офіційному веб-порталі “Судова влада України” (dn.arbitr.gov.ua), у розділі “Новини та події суду” були розміщені оголошення про дату та час судових засідань по справі №905/1711/15.
В порядку Закону України “Про доступ до судових рішень”, ухвала про порушення провадження по скарзі та ухвала про відкладання розгляду справи були розміщені на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua).
За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).
Таким чином, господарським судом було вжито всіх можливих та залежних від суду заходів для повідомлення відповідача про наявність призначеної до розгляду скарги № 905/1711/15 та судових засідань (про день, місце та час кожного судового засідання).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарським судом встановлено наступне:
27.11.2015 року ПАТ «Банк Камбіо» (далі “Банк”) звернувся до УДВС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області із заявою про примусове виконання наказу за рішенням господарського суду по справі 905/1711/15 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС”.
02.12.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_3 винесено постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №905/1711/15 від 23.10.2015р.
Постанова мотивована тим, що боржник розташований на території міста Донецьк. За позицією УДВС, згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. До того, ж виконавець посилається на те, що постанова по відкриття виконавчого провадження не може бути направлена в м. Донецьк, що унеможливлює відкриття виконавчого провадження. У зв'язку з чим, державним виконавцем, з посиланням на п.8 ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №905/1711/15 від 23.10.2015р.
10.12.2015 року Банк отримав постанову про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання наказу №905/1711/15 від 23.10.2015р., в межах встановленого законом строку для оскарження дій державного виконавця, звернувся до господарського суду із скаргою.
Скаржник не погоджується з позицію виконавчої служби та посилається на відсутність підстав, передбачених законом щодо відмови у відкритті виконавчого провадження. До того, він надав суду докази відкриття виконавчого провадження відносно боржника ТОВ «Сінтезпродсервіс» Департаментом державної виконавчої служби України від 26.10.2015 року з виконання наказу про стягнення заборгованості за кредитом та відсотками № 905/1712/15. Також, як приклад правомірності відкриття виконавчого провадження відносно боржників, які розташовані в м. Донецьку, до матеріалів справи надано постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом № 905/1713/15.
Згідно ст. 1, 2 Закону України “Про виконавче провадження” (далі Закон) та ст. 115 ГПК України виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці,визначені Законом України "Про державну виконавчу службу". У відповідності до ст. 1 зазначеного Закону завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
На підставі ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” та з урахуванням приписів наведених норм, на державного виконавця покладено обов'язок прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання,він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Проте, ст. 26 закону встановлено вичерпний перелік підстав за яких державний виконавець вправі відмовити у відкритті провадження, серед яких - наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження (п.8 ч.1 ст. 25 Закону), на яке посилається державний виконавець як на законну підставу для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Але суд наголошує, що за змістом п.8 ч.1 ст. 25 Закону “Про виконавче провадження” обставини, які зумовлюють відмову у прийнятті виконавчого документу до виконання повинні бути встановлені законом.
В оскаржуваній постанові державного виконавця не вказано, а судом в результаті аналізу приписів Законів України “Про виконавче провадження”, “Про державну виконавчу службу в Україні”, “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, “Про боротьбу з тероризмом” не встановлено передбаченої законом таких підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах території України, а також таких, як неможливість пересилення поштової кореспонденції в населені пункти, на території яких тимчасово не здійснюють повноваження органи влади або проводиться антитерористична операція.
Суд, погоджується з позицією державного виконавця про те, що територія міста Донецьк входить до зони проведення антитерористичної операції, застосовуючи до спірних відносин Розпорядження КМУ України від 7 листопада 2014 року № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження”, проте при вирішенні питання про законність дій державного виконавця суд виходить с наступного.
У відповідності до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” запроваджено антитерористичну операцію на території України. На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”, приписів Закону України “Про боротьбу з тероризмом”, керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 № 33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 7.04.2014 року. Але, всі без виключення населені пункти, які увійшли в зону проведення АТО, є територією України.
Жодний законодавчий акт, яким регулюються правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення антитерористичної операції не містять заборони, щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території, яка наразі знаходиться в зони проведення АТО. Законодавець запровадив мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО (ст.9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»), проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій направлених на виконання рішення суду не встановлено.
За контекстним змістом ст.ст. 20, 21 та п.4 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» подання виконавчого документу до органу державної виконавчої служби територіальна юрисдикція якого розповсюджується на пункт, в якому розташований боржник є підставою для відкриття виконавчого провадження.
За змістом ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» первісними заходами щодо примусового виконання рішення зі стягнення заборгованості полягає у зверненні стягнення на кошти та майно боржника. При цьому, згідно ст. 52 зазначеного Закону, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
У відповідності до ст. 20 Закону, якої врегульовані питання міста проведення виконавчих дій встановлено, що державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.
Враховуючи структуру банківської системи, встановлене Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про виконавче провадження» право державного виконавця до доступу до банківської таємниці та право накладати арешт на кошти, які акумульовані на рахунках в банківських установах України (незалежно від міста їх розташування) та звертати стягнення на арештовані кошти в рахунок виконання відповідних рішень, суд зазначає про реальну можливість проведення виконавчих дій, направлених на виявлення інформації щодо наявності грошових коштів боржника на рахунках в банківських установах та наявності іншого майна, за рахунок яких можливе виконати рішення суду по справі 905/1711/15.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Держава, за змістом ч.4 ст. 13 Конституції України, прийняла на себе зобов'язання, через свої органи, забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, встановивши рівність всіх суб'єктів власності перед законом.
Згідно ст. 129 Конституції України одним із засад судочинства є обов'язковість рішень суду. Статтею 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено поняття “ обов'язковість судових рішень”, яке полягає в тому, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами на всій території України.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин Рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", згідно якого Європейський суд наголосив, що, “відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду"”. Європейський суд також зазначив, що “адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.”
Аналогічні за змістом висновки містяться в інших рішеннях Європейського суду з прав людини , а саме у справі "Голдер проти Сполученого Королівства (від 21 лютого 1975 року), “Шмалько проти України” .
Враховуючи викладене, суд не може погодитися також із твердженням державного виконавця про те, що відкриття виконавчого провадження неможливе, внаслідок тимчасового нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень на території проведення АТО та неможливості надсилання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Суд вважає, що неможливості надіслання боржникові постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення може утруднити виконання рішення , але не унеможливлює його виконання.
За змістом ст. 36 Закону за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Проте, таке звернення можливе тільки після порушення виконавчого провадження.
Суд також зазначає, що неможливість проведення наступних, після відкриття виконавчого провадження, дій не може бути підставою для відмови про відкриття виконавчого провадження.
Суд також вважає за необхідне зазначити , що наразі суди також опинилися в умовах, які утруднюють надсилання кореспонденції сторонам, розташованим у населених пунктах, на територію яких не здійснюється пересилення кореспонденції, проте, суди, керуючись зазначеними вище приписами Конституції України щодо доступу до правосуддя, приймають всі можливі заходи щодо повідомлення сторін про порушення провадження у справах та забезпечують реалізацію державних гарантій щодо права на справедливий суд.
За змістом ст. 31 Закону допускається повідомлення учасників виконавчого провадження засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою. До того, державний виконавець не позбавлений права вимагати авансування витрат на проведення виконавчих дій в порядку ст. 41 Закону, з метою забезпечення кур'єрської (комерційної) доставки пошти на адресу боржників. У зв'язку з чим, суд вважає, що державний виконавець заздалегідь ухилився від намагань забезпечити виконання судового рішення.
Також суд наголошує, що за змістом Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” проведення реєстраційних дій щодо зміни місцезнаходження юридичних осіб та місця проживання фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням/місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції, здійснюється щодо юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців державними реєстраторами реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві. Проте, боржник не скористався своїм правом щодо зміни місця реєстрації протягом всього часу проведення АТО з 14.04.2014 року по 26.01.2016 року. У зв'язку з чим суд не може погодитися з тим, що захист інтересів боржника, який маючи боргові зобов'язання на загальну суму 5 512 001,56 грн., не приймає жодних дій щодо виконання зобов'язань за кредитним договором №610/02-2011 від 19.01.2011р., строк по яким настав 01.12.2012р., ухиляється від виконання судового рішення по справі № 905/1711/15, має пререгативне становище по відношенню до інтересів добросовісного стягувача.
За таких обставин, та враховуючи конституційний принцип доступність до правосуддя всіх осіб, незалежно від міста їх реєстрації (знаходження), застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, враховуючи також справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, суд приходить до висновку незаконність відмови у відкритті виконавчого провадження, з підстав, зазначених в постанові.
Суд також приймає до уваги, що 26.10.2015 року Департаментом державної виконавчої служби України відносно боржника ТОВ «Сінтезпродсервіс». Крім того, суд приймає до уваги позицію Міністерства юстиції України, висловлену у листі від 16.11.2015 року № 30850-0-33-15/20, згідно якої саме лише реєстрація боржника на непідконтрольній території не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження, оскільки наявність філій боржника, коштів на його банківських рахунків та майна на вільній території зумовлює виконання рішень судів.
Таким чином, Міністерство юстиції погоджується с тим, що виконавча служба повинна повести заходи щодо з'ясування джерел виконання відповідного рішення, що можливо тільки після відкриття виконавчого провадження. Суд також зазначає, що відповідно до ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у процесі виконавчого провадження державним виконавцем отримано документальне підтвердження про зміну або встановлення місця проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, його майна, місця його роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, та з'ясувалося, що майно боржника, на яке можна звернути стягнення, відсутнє на території, на яку поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець не пізніше наступного дня з моменту, коли
йому стали відомі зазначені обставини, надсилає виконавчий документ за новим місцем проживання чи місцезнаходженням боржника,місцем його роботи чи місцезнаходженням майна боржника, про що повідомляє стягувачу. Враховуючи викладене, суд зазначає, що законодавець поклав на державну виконавчу службу проведення всіх заходів щодо встановлення джерел виконання рішень та міста його виконання.
Скаржник просить суд визнати дії ДВС протиправними, проте за змістом п. 4.2 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів», Гл. 9 Закону України «Про виконавче провадження» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє. Але, суд зазначає, що даному аспекті поняття «протиправність» та «незаконність» є тотожними поняттями, тому суд визнає незаконними дії ДВС в частині відмови у відкритті виконавчого провадження.
Разом з цим, скаржник просить суд визнати незаконною постанову ВП №49497208 про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області №905/1711/15 виданим 23.10.2015р. та скасувати її.
Враховуючи приписи ГПК України, Закону України “Про виконавче провадження”, пункту 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”, у суду відсутні повноваження скасовувати рішення органів Державної виконавчої служби. Натомість встановивши обґрунтованість доводів заявника, суд може визнати постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною. Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-08/369 від 29.06.2010р. “Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України”, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.
Враховуючи попередній висновок суду про незаконність дій відділу виконавчої служби, пов'язаних з відмовою у відкритті виконавчого провадження із виконання наказу господарського суду Донецької області №905/1711/15 виданим 23.10.2015р., суд визнає недійсною постанову ВП №49497208 про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області №905/1711/15 виданим 23.10.2015р.
Враховуючи викладене суд зазначає, що подання скаржником наказу Господарського суду Донецької області № 905/1711/15 в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області є підставою для відкриття виконавчого провадження.
Керуючись Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Конституцією України, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”,Законом України “Про виконавче провадження”, ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Скаргу Публічного акціонерного товариства “Банк Камбіо”, м. Київ №04/5563 від 11.12.2015р. про: визнання протиправною діяльності Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02.12.2015р. за виконавчим провадженням на підставі п.8 ч.1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження”; постановлення ухвали, якою визнати Постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 27.11.2015р. незаконною та скасувати її; зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винести постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області від 23.10.2015р. по справі №905/1711/15 про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “СІНТЕЗПРОДСЕРВІС” (місто Донецьк, вулиця Артема, будинок 74, 83001, ідентифікаційний код 32397777) на корить ПАТ “Банк Камбіо” заборгованість за кредитним договором №610/02-2011 від 19.01.2011р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 3 220 784,47 грн., заборгованості по сплаті відсотків в сумі 2 109 040,24 грн., заборгованості за комісією в сумі 182 176,85 грн. - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 02.12.2015р. (ВП №49497208) за наказом господарського суду Донецької області №905/1711/15, виданим 23.10.2015 року.
Визнати недійсною постанову ВП №49497208 про відмову у відкритті виконавчого провадження за наказом господарського суду Донецької області №905/1711/15, виданим 23.10.2015р.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Суддя П.В. Демідова