61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
26.01.2016 Справа № 905/3369/15
Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі Татарині Б.Т., розглянувши матеріали
за позовом - Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», м. Бердянськ до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шиппінг», м. Донецьк про стягнення 52539,10 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 04.01.2016 року,
від відповідача - ОСОБА_2 - довіреність від 01.01.2016 року.
.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 50037,24 грн. та 3 % річних в розмірі 2501,86 грн. за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором.
Обґрунтовуючи заявлений позов, позивач посилається на укладений з відповідачем договір № 90К від 24.12.2014 року, за яким позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги по перевалці експортного металобрухту та по факту виконаних робіт складати акт приймання-передачі наданих послуг в двох екземплярах і направити відповідачу разом з остаточним рахунком, а відповідач зобов'язався протягом 15 календарних днів підписати цей акт, повернути підписаний екземпляр позивачу та здійснити розрахунки з позивачем по остаточному рахунку (п.5.19).
Відповідач не погоджується сумою позову, вважаючи їх невірно нарахованими, оскільки при розрахунках не враховано той факт, що виставлені рахунки повинні бути сплачені на протязі 15-ти календарних днів, починаючи з дня, що слідує за днем виписки рахунка, тобто прострочка оплати рахунку починається на 16 день, що йде за днем виписки рахунку. Тому виставлений для оплати рахунок № НОМЕР_1 від 16.04.2015року, день оплати якого припадає на 01.05.2015 р. повинен був сплачений в перший робочий день, тобто понеділок 04.05.2015року, який є теж неробочим, а тому строк нарахування пені повинен починатися не з 02.05.2015 року, а з 06.05.2015року, а прострочка складати не 26 днів, а 22 дня. Таким же чином нарахована невірно пеня за несвоєчасне сплату рахунків № НОМЕР_2 від 17.06.2015р.( замість 02.07.15р. треба нараховувати з 03.07.15р.), № НОМЕР_3 від 30.06.2015р.( замість 15.07.15р. треба нараховувати з 16.07.15р.), № НОМЕР_4 від 31.07.2015р.( замість 15.08.15р. треба нараховувати з 16.08.15р.). Просить суд прийняти до уваги, що незважаючи на скрутне фінансове становище, відповідач зміг виконати грошові зобов'язання, він не є власником вантажів, що перевалюються, тому витрати відповідача з оплати послуг компенсуються власниками вантажів. Просить суд зменшити суму пені, нараховану до стягнення.
Господарський суд проаналізувавши надані сторонами документи і, заслухавши пояснення представників сторін -
Предметом даного спору є стягнення з відповідача неустойки за невиконання грошових зобов'язань і застосування ст. 625 Цивільного кодексу України.
Оскільки пеня є за правовою природою неустойкою щодо її розрахунку до стягнення, господарський суд розглядає виконання зобов'язань які виникли між сторонами.
Підставою позову для стягнення пені є договір № 90 від 24.12.2014 року, підписаний сторонами з протоколом розбіжностей, за яким Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» надавав Товариству з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шиппінг» послуги по перевальці експортної металопродукції для фірм, з якими відповідач мав договори на умовах оплати виконаних послуг.
Відповідно до п. 5.19 договору по факту виконаних робіт портом складаються 2 екземпляри актів приймання-передачі виконаних робіт, один з яких направляється замовником разом з рахунком. Замовник, він же відповідач, зобов'язався протягом 15 календарних днів підписати акти приймання-передачі виконаних робіт, один з яких повернути порту та здійснити розрахунки з портом по остаточному рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були направлені відповідачу рахунки:
Виставлені рахунки відповідно до п.5.20 відповідачем повинні сплачуватися протягом 16 календарних днів, починаючи з дня наступного за днем виписки рахунку.
- № НОМЕР_5 від 14.04.2015р. на суму 2 720 929,89 грн., який повинен бути оплачений 29.04.2015 р., а сплачений 06.05.2015р., тобто з порушенням строку в 5 днів;
- № НОМЕР_1 від 16.04.2015р. на суму 11275,32 грн., який повинен бути оплачений 06.05.2015р., а сплачений 28.05.2015р., тобто з порушенням строку в 22 дня;
- № НОМЕР_6 від 21.04.2015 р. на суму 8105,76 грн., який повинен бути оплачений 06.05.2015р., а сплачений 28.05.2015р., тобто з порушенням строку в 22 дня;
- № НОМЕР_7 від 30.06.2015р. на суму 2724062,69 грн., який повинен бути оплачений 08.05.2015р., а сплачений двома рахунками 14 і 15 травня 2015 року, тобто з порушенням строку відповідно 5 днів та 1 день.
Таким чином доведено, що відповідач прострочив свої зобов'язання за договором.
Одне з обмежень за діючим законодавством випливає зі змісту ст. 3 Закону України « Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року. Одночасно, обмеження для пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ застосовуються строки давності, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, припиняється через 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приймаючи до уваги, що сторонами договором передбачені вид відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання пунктом 5.20 договору і розмір у вигляді 3% річних і пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, доведеність позивачем факту прострочення оплати виставлених рахунків, господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 49963,10 грн. враховуючи вищезазначені строки порушення.
Щодо стягнення з відповідача 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2501,86 грн., господарський суд вважає доведеними підстави для застосування частини другої ст. 625 ЦК України, яка надає право кредитору стягувати з боржника 3% річних, розмір яких встановлений договором, від простроченої суми. Оскільки доведено факт прострочки, господарський суд зробивши перерахунок стягує з боржника 3% річних в сумі 2498,15 грн.
Відповідач звернувся до суду з вимогою зменшити суму нарахованої пені відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
Розглядаючи клопотання відповідача про зменшення неустойки, господарський суд виходить з наступного:
Розмір неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків кредитора.
У статті 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Це кореспондується з ч.3 ст.551 ГК України. При цьому, повинно бути взято до уваги: ??ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд з'ясовує наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінює чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора. Практика застосування права суду на зменшення розмір санкцій викладена в постановах Вищого господарського суду від 28.02.2013 року у справах № 16/5005/8055/2012, №11/5025/641/12.
Разом з тим, виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Господарському суду надано право п.3 ст.83 ГПК надано право зменшувати в виняткових випадках розмір неустойки ( штрафу, пені ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Відтак, господарський суд застосовуючи цю норму зменшує суму нарахованої до стягнення пені на 30% (14988,93 грн.), приймаючи до уваги стягнення з відповідача суми 3% річних. Таким чином з урахуванням зменшення суми пені, підлягає стягненню 34974,17 грн.
Враховуючи, що з вини відповідача виник цей спір на нього покладаються судові в розмірі пропорційно стягнутій суми без врахування зменшеної суми пені.
На підставі ст.ст. 49, 82, 84, п. 3 ст. 83, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Задовольнити позов частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест - Шиппінг», ЄДРПОУ 31158623, Донецька область. м. Донецьк - 83015, пр. Богдана Хмельницького, 102 на користь
Державного підприємства «Бердянський морський торговельний порт», ЄДРПОУ 01125761, Запорізька область, м. Бердянськ - 71112, вул. Горького, 13/7 пеню в розмірі 34974,17 грн., 3% річних в розмірі 2498,15 грн., судові витрати в розмірі 1216,20 грн.
В решті заявленого в частині пені в розмірі 74,14 грн. і 3,71 грн. річних процентів відмовити за недоведеністю.
Суддя С.Ю. Гринько