Справа № 2518/2-а-6876/11
Іменем України
27 червня 2011 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Коваль Т. С.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання дій незаконними та стягнення коштів, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що він є дитиною війни та згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на щомісячну соціальну допомогу, яку відповідач виплачує не в розмірі визначеному Законом. Ці дії просив визнати незаконними та стягнути недоплачені за 2010-2011 р.р. суми щомісячної державної соціальної допомоги по день звернення до суду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Позивач клопоче про розгляд справи в його відсутність, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову, інші матеріали справи, зважаючи на відсутність як заперечень так і визнання позову відповідачем, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно чинної редакції ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, тобто закон передбачає коригування виплат, щодо яких виник спір в залежності від змін зазначеної величини, а не їх виплату у твердих сумах, як це робить відповідач. Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, або іншим чином обмежувалась її дія.
Суд погоджується з позивачем про те, що для визначення розміру надбавки до пенсії за ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” підлягає застосуванню абзац 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, суд враховує, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч. 3 ст. 22 Основного Закону). У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод -це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини -це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, суд знаходить, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки обраховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, у занижених розмірах.
Враховуючи ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, суд знаходить, що належить вийти за межі заявлених вимог, оскільки у обраний нею спосіб їх неможливо захистити. Дії відповідача слід визнати протиправними, зобов'язати його вчинити певні дії на поновлення порушеного права позивача та у зв'язку з цим задовольнити позов частково, адже підстави для поновлення позивачу строків звернення до суду відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги з 01.01.2010 року по 11.10.2010 року заишити без розгляду.
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити з 12 жовтня 2010 року по 12 квітня 2011 року перерахунок ОСОБА_1, як дитині війни, соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, що встановлюється Законами України Про Державний бюджет на відповідний рік, з послідуючим її перерахунком у відповідності до змін діючого законодавства та встановлення нових розмірів прожиткових мінімумув для непрацездатних громадян і забезпечити виплату заборгованості за вказаний період з урахуванням проведених виплат.
На відшкодування понесених судових витрат стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 три гривні 40 коп. судового збору.
В задоволенні решти вимог відмовити за безпідставністю.
Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області постанову у межах суми стягнення за один місяць належить виконати негайно.
Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 КАС України.
Суддя Шляхов В. І.