Справа: № 826/10402/15 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
26 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,
секретаря Строяновської О.В.,
за участю:
представника позивача - Рябої В.В.,
представника відповідача - Пухти А.О.,
представника ФГВФО - Цибулі О.В.,
представника НБУ - Ліпова С.Л.,
представника ПрАТ «Укрпідшипник» - Кунянської І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Експортно-Імпортний Банк України» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Приватне акціонерне товариство «Завод Напівпровідників», Приватне акціонерне товариство «Укрпідшипник», Національний банк України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року,
Публічне акціонерне товариство «Державний Експортно-Імпортний Банк України» звернулося у суд з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» Луньо Іллі Вікторовича, за участю третіх осіб: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Приватного акціонерного товариства «Завод Напівпровідників», Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник», Національного банку України, у якому просило визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні своїх кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» на загальну суму 39 685 654,33 євро, 24 496,46 доларів США та 418 769,39 гривень та зобов'язати включити їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів, окремо внести до вказаного реєстру грошові кошти, як такі, що забезпечені заставою майна Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» згідно з іпотечними договорами №151110Z24, №151110Z25 від 27 січня 2010 року (зі змінами та доповненнями).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні кредиторських вимог позивача та зобов'язано включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» вимогу позивача в сумі 36 700,00 євро та 210 703,67 гривень, яка підлягає позачерговому задоволенню за рахунок предмета застави та в межах суми, що буде отримано від реалізації іпотечного майна, а також включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» вимоги позивача в сумі 183 518,34 євро, 24 496,46 доларів США та 73 080,00 гривень. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: «Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» Луньо Іллю Вікторовича включити до реєстру акцептованих вимог кредиторів цього Банку вимогу Публічного акціонерного товариства «Державний Експортно-Імпортний Банк України» в сумі 39 502 135,99 євро та 345 689,39 гривень, яка підлягає позачерговому задоволенню за рахунок предметів іпотеки».
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - частковій зміні, з таких підстав.
Оскільки постанова суду першої інстанції оскаржується лише позивачем, колегія суддів не переглядає судове рішення в межах задоволених позовних вимог.
Колегією суддів установлено, що між позивачем та Приватним акціонерним товариством «Укрпідшипник» укладено кредитний договір №15106К134 від 22 листопада 2006 року, за умовами якого позивач надав Товариству невідновлювальну кредитну лінію з лімітом заборгованості в сумі 38 000 000,00 євро з кінцевим терміном погашення - 05 лютого 2016 року, із сплатою процентів за користування кредитом в порядку та розмірі, передбачених цим договором.
У забезпечення виконання зобов'язань боржника за вказаним кредитним договором між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Актив-Банк» 27 січня 2010 року укладено іпотечні договори №1511102Z24 та №151110Z25, відповідно до яких в іпотеку передане нерухоме майно, належне цьому Банку.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 вересня 2014 року № 545 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації в цьому Банку, згідно з яким з 03 вересня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Банку - Шевченка О.В.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України №838 від 23 грудня 2014 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури ліквідації цього Банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Банку - Шевченка О.В. (30 вересня 2015 року Уповноважену особу на ліквідацію вказаного Банку змінено та призначено Луньо Іллю Вікторовича).
27 грудня 2014 року в газеті «Голос України» було опубліковано оголошення про ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» та зазначено інформацію про місце та строк приймання вимог кредиторів.
26 січня 2015 року позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» з письмовою заявою № 010-05/443 від 26 січня 2015 року про визнання своїх кредиторських вимог до цього Банку на загальну суму 39 685 654,33 євро, 24 496,46 доларів США та 418 769,39 гривень та включення їх до реєстру акцептованих вимог кредиторів. Окрім того, заявник просив внести до вказаного реєстру грошові кошти, як такі, що забезпечені заставою майна вказаного Банку згідно з іпотечним договорами №151110Z24, №151110Z25 від 27 січня 2010 року (зі змінами та доповненнями).
Зазначена заява направлена адресату засобами поштового зв'язку шляхом подання 26 січня 2015 року до відділення поштового зв'язку № 150 Київської міської дирекції УДППЗ «Укрпошта».
У відповідь на вказану заяву, відповідач направив позивачу повідомлення-вимогу вих. №922/11 від 26 березня 2015 року, в якій зазначив, що заява позивача щодо визнання кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» була отримана ним 28 січня 2015 року, а тому є такою, що подана з пропущенням 30-тиденного строку прийняття кредиторських вимог (з дня опублікування відомостей про ліквідацію банку), встановленого частиною першою статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У зв'язку із чим, позивачу відмовлено у задоволенні кредиторських вимог до вказаного Банку.
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся у суд з даним позовом.
Залишаючи частково без задоволення позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у прийнятті заяви про визнання кредиторських вимог. Разом з тим, місцевий суд дійшов висновку, що у включенні до реєстру акцептованих вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» вимог позивача у заявленому обсязі підстав немає, оскільки зазначений Банк, стосовно якого розпочато процедуру ліквідації, як майновий поручитель Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» (на підставі договорів іпотеки, укладених з позивачем), може відповідати за основним зобов'язанням цього Товариства лише в межах вартості предмета іпотеки. При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що відповідні кредиторські вимоги за основним зобов'язанням Товариства заявлені передчасно, адже строк виконання цих зобов'язань станом на день початку процедури ліквідації Банку не настав.
Проте, з таким висновком суду не можна погодитися в повній мірі.
Як убачається із матеріалів справи, заявлені позивачем 26 січня 2015 року вимоги до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» стосуються коштів, які є заборгованістю Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» перед позивачем згідно кредитного договору №15106К134 від 22 листопада 2006 року, а саме: 38 000 000,00 євро заборгованість за кредитом (основним боргом); 1 449 000,00 євро проценти за користування кредитом; 324 814,80 грн комісія за управління кредитною лінією; 47 779,84 євро пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом; 14 332,06 грн пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом; 5556,16 євро 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом; 1584,91 грн. 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією; 4957,61 грн інфляційні втрати. Зазначені вимоги заявлені до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк», як майнового поручителя Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» за договорами іпотеки від 27 січня 2010 року №151110Z24 та №151110Z25.
Обговорюючи правомірність заявлення таких вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - це зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частиною шостою статті 3 цього Закону передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про іпотеку» майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.
Таким чином, відповідальність майнового поручителя за договором іпотеки є похідною від відповідальності основного боржника, іпотекодержатель, як кредитор, має право вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, розмір відповідальності майнового поручителя не може перевищувати розмір відповідальності боржника, а майновий поручитель відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки, а не солідарно щодо усієї суми боргу.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 17 вересня 2014 року в справі №6-109 цс14.
Як убачається з матеріалів справи, вартість предмета іпотеки за договорами від 27 січня 2010 року №151110Z24 та №151110Z25, укладеними між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Актив-Банк», є значно меншою, ніж сума заявлених позивачем до цього Банку вимог за зобов'язаннями Приватного акціонерного товариства «Укрпідшипник» за основним боргом, процентами за користування кредитом та іншими платежами за кредитним договором №15106К134 від 22 листопада 2006 року. Відтак, заявлені позивачем вимоги до вказаного Банку, в частині, що виходять за межі вартості предмета іпотеки, є безпідставними.
Отже, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково застосував положення статті 33 Закону України «Про іпотеку» при вирішенні даної справи.
З огляду на встановлені обставини та вказану норму, суд першої інстанції дійшов висновку, що її положення не стосуються спірних правовідносин, оскільки боржником за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 є ПрАТ «Укрпідшипник», який не перебуває в процесі припинення, в той час як ПАТ «КБ «Актив-Банк» є лише поручителем, а не боржником.
Проте, такий висновок не узгоджується із нормами матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно частини другої статті 33 цього Закону у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.
Іпотекодавцем, за визначенням статті 1 цього Закону, є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Отже, правила частини другої статті 33 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню у випадку ліквідації юридичної особи - іпотекодавця, який є майновим поручителем.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наведені приписи статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначають момент виникнення у іпотекодержателя права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Предметом же доказування в цій справі є наявність права заявлення кредиторських вимог відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а не питання, що стосуються звернення стягнення на предмет іпотеки.
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у особи права звернення стягнення на предмет іпотеки у разі ліквідації іпотекодавця - банку передбачає процедуру його реалізації, яка визначена Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, відповідно до частини третьої статті 52 цього Закону майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з уповноваженою особою Фонду звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. У разі якщо обсяг коштів від реалізації заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.
Системний аналіз правил, визначених Законом України «Про іпотеку» та Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» дозволяє дійти висновку про те, що процедура включення вимог кредиторів до реєстру акцептованих вимог кредиторів та процедура звернення стягнення на предмет іпотеки є різними процедурами, і з різним порядком регулювання.
На відміну від процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, умови та порядок якої визначено Розділом V Закону України «Про іпотеку», процедура включення вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів, що є предметом розгляду в даній справі, пов'язана із визначенням суми заборгованості кожному кредитору та віднесенням вимог до певної черги погашення.
Звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно банку, що ліквідується, в силу правил частини третьої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», здійснюється у позачерговому порядку для задоволення вимог заставодержателя, за умови отримання погодження в уповноваженої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію цього банку особи.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк» за отриманням відповідного погодження на звернення стягнення на предмет іпотеки, а також надання відповідачем такого погодження.
Саме з цих підстав колегія суддів відхиляє посилання позивача на приписи частини другої статті 33 Закону України «Про іпотеку» як на підставу для виникнення у нього права пред'явлення кредиторських вимог до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Актив-Банк».
Частково помилкове застосування судом норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення справи, що, в силу пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для зміни судового рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини наступний висновок: «Стосовно посилань позивача на факт здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», як на обставину, яка відповідно до положень статті 33 Закону України «Про іпотеку» зумовлює виникнення у нього права на стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, суд звертає увагу на те, що боржником за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 є ПрАТ «Укрпідшипник», який не перебуває в процесі припинення, у той час як ПАТ «КБ «Актив-Банк» є лише поручителем, а не боржником, з огляду на що відсутні підстави для застосування положень статті 33 Закону України «Про іпотеку».»
Отже, доводи апеляційної скарги лише частково знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду справи, і в цілому не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Тому, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - зміні у вищеописаний спосіб, а в решті - залишенню без змін на підставі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 201, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року змінити шляхом виключення з її мотивувальної частини наступного висновку: «Стосовно посилань позивача на факт здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк», як на обставину, яка відповідно до положень статті 33 Закону України «Про іпотеку» зумовлює виникнення у нього права на стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, суд звертає увагу на те, що боржником за кредитним договором № 15106К134 від 22.11.2006 є ПрАТ «Укрпідшипник», який не перебуває в процесі припинення, у той час як ПАТ «КБ «Актив-Банк» є лише поручителем, а не боржником, з огляду на що відсутні підстави для застосування положень статті 33 Закону України «Про іпотеку».»
У решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 листопада 2015 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддя О.Є. Пилипенко
суддяС.Б. Шелест
(Повний текст постанови складений 28 січня 2016 року)
Головуючий суддя Глущенко Я.Б.
Судді: Шелест С.Б.
Пилипенко О.Є.