Справа № 22-ц/793/191/16Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 43 ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції
ОСОБА_2
27 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоОСОБА_2
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретаріОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, -
Позивачка ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном.
Свої вимоги позивачка обгрунтовувала тим, що сторони по справі є власниками суміжних земельних ділянок розміщених по пров. Ватутіна - 2 та 4-а у м.Тальне, між якими відповідачка встановила паркан висотою понад 2 метри, що створює затемнення земельної ділянки позивачки та недостатнє провітрювання. Також, відповідачка встановила три вулики під парканом з порушенням чинного законодавства, що створює перешкоди позивачці в користуванні її земельною ділянкою.
А тому, позивачка просила суд зобов'язати відповідача провести демонтаж суцільного паркану та встановити металеву сітку, або зменшити висоту паркану на 50 см, щоб висота паркану становила не більше 1,5 метра; зобов'язати відповідачку перенести вулики від паркану у відповідності до вимог чинного законодавства.
Рішенням Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2015 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном задоволено частково та зобов'язано ОСОБА_7 перенести вулики від паркану, що розмежовує земельні ділянки позивача та відповідача і знаходяться за адресою м. Тальне, пров. Ватутіна - 4а та м. Тальне пров. Ватутіна - 2, відповідно, у відповідності до вимог чинного законодавства, стягнуто з ОСОБА_6, 01.01.1954 народження, жительки м. Тальне Черкаської області, пров. Ватутіна - 4а, на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., стягнуто з ОСОБА_6, 01.01.1954 народження, жительки м. Тальне Черкаської області, пров. Ватутіна - 4а, на користь ОСОБА_7, 25.05.1970 народження, судові витрати в розмірі 196 грн. 90 коп., в решті частини позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу на рішення, в якій просить скасувати рішення, так як вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухваливши нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони по справі, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Так, задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині знесення огорожі між суміжними земельними ділянками є не доведеними, а в частині перенесення вуликів на певну відстань від огорожі підлягають до задоволення, розділивши при цьому судові витрати між сторонами.
Проте, погодитись у повному обсязі з висновками суду першої інстанції неможливо виходячи з наступного.
Так, судом установлено, що позивачка ОСОБА_6, є власницею земельної ділянки розташованої на території Тальнівської міської ради у м. Тальне пров. Ватутіна - 4а, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії II-ЧР №001826 виданого 11.02.2002 року (а.с.12).
Відповідно до акту від 18.06.2015 року, складеного згідно розпорядження міського голови від 16.06.2015 року № 61-Р комісією встановлено, що претензій до межі спірні сторони не висловили. Паркан встановлений між суміжними земельними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із профільного металу висотою 2,0 метра. Від житлового будинку ОСОБА_6 огорожа розташована на відстані 1,98 метра. По добовій траєкторії сонця перед житловим будинком ОСОБА_6, нею влаштований гараж на відстані 2,30 метра зі сторони проїжджої частини провулка, що також перешкоджає попаданню сонячних променів до приміщень будинку ОСОБА_6 Враховуючи, що Державними будівельними нормами не передбачено висоти огорожі, сторонам рекомендовано дійти згоди на засадах добросусідства (а.с.8).
Відповідно до листа від 30.10.2015 року №1621/01-11 виконавчого комітету Тальнівської міської ради інформовано, що Державні будівельні норми щодо встановлення огорож відсутні. Стосовно розміщення вуликів вказано, що відповідно до Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб та отруєнь бджіл від 12.02.2001 року №131/5322 територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м. для підвищення рівня льоту бджіл (а.с.46).
При цьому, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивачки в частині перенесення вуликів від огорожі не вказав конкретної відстані, на якій повинні бути розміщені вулики на сусідній земельній ділянці, а обмежився тільки зобов'язанням про перенесення вуликів на відстань відповідно до вимог законодавства, що є не конкретним і позбавляє виконання рішення суду в цій частині.
А тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, а рішення суду в цій частині підлягає до зміни виходячи з наступного.
Правила розведення бджіл регулюються Законом України «Про бджільництво», Інструкцією щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затвердженої наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини №9 від 30.01.2001 року, Державними санітарними правилами планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.06.1996 №173, Порядком реєстрації пасік, затвердженого наказом міністерства аграрної політики України і Української академії аграрних наук №184/82 від 20.09.2000 року.
Відповідно до ст. 11, 12 Закону України «Про бджільництво» право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Фізична або юридична особа з метою зайняття бджільництвом формує пасіку з бджолиних сімей, яка може мати підсобне приміщення, інвентар і обладнання та розміщується на відповідній земельній ділянці. Кількість бджолиних сімей, що може утримуватися юридичними та фізичними особами, не обмежується.
Відповідно до ст. 15 цього Закону фізичні та юридичні особи розміщують пасіки на земельних ділянках, які належать їм на правах власності або користування, відповідно до ветеринарних-санітарних правил.
Згідно до ч.1. Наказу|Інструкції Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 30.01.2001, № 9 "Про затвердження Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл" «ВИМОГИ ЩОДО РОЗМІЩЕННЯ І ОБЛАШТУВАННЯ ПАСІК» визначено, що територію стаціонарної пасіки огороджують, обсаджують плодовими деревами і кущами. Відведення земельних ділянок для розміщення такої пасіки необхідно погоджувати з органами державного управління з питань ветеринарної медицини і місцевими органами влади. При визначенні розміру площі під пасіку розраховують, що на одну гадану бджолину сім'ю потрібно 30 - 35 м2, залежно від способу розміщення бджіл. При розміщенні пасіки на присадибній ділянці (подвір'ї) огорожа повинна бути заввишки не менше 2,5 м для підвищення рівня льоту бджіл. Бджіл утримують у типових, справних, пронумерованих, пофарбованих вуликах. Для фарбування використовують білу, блакитну і жовту фарби. На кожній пасіці мають бути резервні вулики (10 - 15 % від загальної кількості бджолиних сімей) і стільникові рамки (не менше 30 % від загальної кількості рамок). Вулики встановлюють на підставках не нижче 30 см від землі, на відстані не більш 3 м одне від одного і 6 - 10 м між рядами. Перед льотками роблять площадки розмірами 0,5 х 0,5 м.
Будь-якими іншими нормативними документами не визначено відстань розміщення вуликів від огорожі між суміжними земельними ділянками, а тому, колегія суддів, аналізуючи матеріали справи, доводи сторін та положення нормативних актів, виходячи з принципу добросусідства між сторонами та усунення незручностей, а також засад розумності та справедливості, приходить до висновку, що розміщення вуликів до огорожі між суміжними земельними ділянками не повинно бути меншим ніж 3 м , і відповідно відповідачка зобов'язана перенести вулики на відстань 3 м від огорожі між земельними ділянками сторін.
Розглядаючи позовні вимоги позивачки щодо демонтажу огорожі або її заміни на металеву сітку, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт порушення чинного законодавства відповідачем під час зведення паркану.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав.
Встановлення огорожі на межі між сусідніми землекористувачами регламентовано ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (п. 3.25). Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и територий жилой застройки" та СНіП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках. Для догляду за будинками і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Санітарними нормами СН 441-72* "Указания по проектированию ограждений площадок и участков предприятий, зданий и сооружений" передбачено, що огорожу слід проектувати лише у випадках, коли вона вимагається умовами експлуатації та охорони підприємств, будівель та споруд. Висота огорожі повинна бути не більше 2 м від рівня поверхні землі (не враховуючи висоту огорожі, що служить підпірною стінкою), при цьому нижня частина огорожі може бути глухою, висота якої не повинна перевищувати 0,75 м, верхня частина огорожі повинна бути прозорою (відношення глухих частин огорожі до прозорих не повинен перевищувати 50 %).
Для розв'язання спірних питань щодо влаштування огорож, їх конструкцій застосовуються положення Земельного кодексу України. Зокрема, згідно із статтею 103 цього Кодексу "Зміст добросусідства" власники та користувачі земельних ділянок зобов'язуються обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (в тому числі затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо), а тому висновки суду першої інстанції про недоведеність вимог в цій частині є вірними, оскільки позивачкою не доведено наявність перешкод спорудженням огорожі відповідачкою.
При цьому, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат по справі між сторонами.
Так, розподіляючи витрати по справі між сторонами, суд першої інстанції стягнув із відповідачки ОСОБА_7 на користь позивачки ОСОБА_6 понесені позивачкою судові витрати, що підтверджуються товарним чеком від 25.07.2015 на суму 24 грн., товарним чеком №286 від 25.07.2015 на суму 13 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто стягнув половину суми понесених позивачем витрат, а також понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору відповідно до квитанції №71 від 29.07.2015 року на суму 243 грн. 60 коп., що разом становить: ((24+13)/2)+243,60 = 262 грн. 10 коп., що відповідає матеріалам справи та положенням ст.88 ЦПК України.
В той же час, суд, також, стягнув з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 понесені відповідачкою судові витрати, що підтверджуються квитанціями № 58879178 від 25.11.2015 на суму 459,00 грн. та №58339516 від 16.11.2015 на суму 459,00 грн., як витрати на правову допомогу (а.с. 55-56), з чим неможливо погодитись, оскільки п.48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз'яснено, що підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутній розрахунок витрат на правову допомогу, надану відповідачці адвокатом ОСОБА_8, то підстав для стягнення з позивачки таких витрат не вбачається.
Окрім цього, є невірним висновок суду першої інстанції про стягнення з позивачки ОСОБА_9 на користь держави судового збору в сумі 243,60 грн., оскільки такий судовий збір було сплачено позивачкою при подачі позову (а.с.1).
А тому, з врахуванням встановлених обставин, матеріалів справи, доводів сторін та апеляційної скарги, положень норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до зміни в частині вирішення питання про перенесення вуликів та розподілу судових витрат між сторонами, в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачки у проведенні демонтажу огорожі та встановлення металевої сітки, або зменшення висоти паркану, рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підлягає до залишення без змін в цій частині.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 307 , 309 , 313 , 314, 316 , 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Тальнівського районного суду Черкаської області від 26 листопада 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні і розпорядженні майном, - в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 про перенесення вуликів та розподілу судових витрат - змінити та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким:
- зобов'язати ОСОБА_7 перенести вулики від огорожі суміжних земельних ділянок ОСОБА_6 по пров.Ватутіна-4а у м.Тальне та ОСОБА_7 по пров.Ватутіна-2 у м.Тальне на відстань 3 (трьох) метрів;
- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати на суму 262 грн. 10 коп.;
- в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :