25.01.16р. Справа № 904/9792/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані", м. Кривий Ріг
до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг", м. Кривий Ріг
про стягнення 270 629,20 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. б/№ від 17.09.2015 )
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості за договором № 594 SAP № НОМЕР_1 від 24.01.2014 у розмірі 270 629,20 грн., з яких: 196 821,62 грн. основна заборгованість, 42 141,35 грн. пеня, 2 341,20 грн. 3% річних, 9 633,49 грн. інфляційні втрати, 19 691,54 грн. перерахунок вартісних показників.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 594 SAP № НОМЕР_1 від 24.01.2014, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2015 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.11.2015.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 25.11.2015 до 09.12.2015 та з 09.12.2015 на 11.01.2016.
11.01.2016 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду спору до 26.01.2016 для надання розрахунку позову.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2016 продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 26.01.2016 та відкладено розгляд справи на 25.01.2016.
25.01.2016 представник відповідача електронною поштою надіслав до господарського суду Дніпропетровської області клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з несприятливими погодними умовами.
Статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, оскільки господарський суд обмежений двохмісячним строком для вирішення спору, крім того, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2016 вже було продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 26.01.2016. Крім того, відповідач не скористався своїм правом бути присутнім в судових засіданнях, які відбувались 25.11.2015, 09.12.2015, 11.01.2016 та надати відзив на позовну заяву.
25.01.2016 представник позивача подав уточнення до позовної заяви, в яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 251 901,38 грн., з яких: 196 821,62 грн. основна заборгованість, 42 141,35 грн. пеня, 2 341,20 грн. 3% річних, 10 597,21 грн. інфляційні втрати.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд, виходячи зі змісту уточненої заяви, розцінює її як заяву про зменшення позову та приймає її до розгляду.
Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.
Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
24.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" (покупець) було укладено договір № 594 SAP № НОМЕР_1 (а.с.17).
Відповідно до пункту 1.1 договору, продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця продукцію відповідно до специфікації(цій), узгодженої(них) до договору, а покупець прийняти продукцію та оплатити її на умовах даного договору.
На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на суму 196 821,62 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.64-65,69,73,75,77).
Пунктом 4.1.1 договору встановлено, що оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється після надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві у терміни, узгоджені відповідними специфікаціями.
Сторонами було підписано специфікації № 1 від 24.01.2014, № 2 від 10.02.2014, № 3 від 13.02.2014, № 4 від 24.01.2014, № 5 від 03.04.2014, № 6 від 18.04.2014, № 7 від 07.05.2014, №8 від 16.05.2014, № 9 від 23.05.2014, № 10 від 23.06.2014, № 11 від 03.07.2014, № 13 від 22.07.2014, № 15 від 14.08.2014, № 16 від 16.10.2014, № 17 від 04.11.2014, № 18 від 14.11.2015, № 19 від 12.12.2014, № 20 від 15.12.2014, № 21 від 30.12.2014, № 22 від 04.01.2015 (а.с.32-62), в яких зазначено, що оплата продукції, поставленої на склад покупця, здійснюється в розмірі 100% від вартості такої продукції протягом 20 днів з дати надання відповідного оригіналу рахунку покупцеві.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату на суму 196 821,62 грн.:
- № 89 від 13.03.2015 на суму 1 267,92 грн.;
- № 90 від 13.03.2015 на суму 2 264,28 грн.;
- № 97 від 19.03.2015 на суму 27 785,42 грн.;
- № 121 від 16.04.2015 на суму 10 164,00 грн.;
- № 122 від 16.04.2015 на суму 3 084,00 грн.;
- № 124 від 16.04.2015 на суму 152 256,00 грн. (а.с.63,66-67,72,74,76).
Відповідачем суму заборгованості у розмірі 196 821,62 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 4.1.1 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 196 821,62 грн. підлягають задоволенню.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 02.04.2015 по 24.09.2015 у сумі 42 141,35 грн.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно пунктів 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто, нарахування неустойки, зокрема пені, можливе лише на підставі договору.
Зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 42 141,35 грн. слід відмовити.
Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 02.04.2015 по 24.09.2015 у сумі 2 341,20 грн. та інфляційні втрати за період квітень - вересень 2015 у сумі 10 597,21 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 341,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У частині 3 п. 3.2 Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем, при нарахуванні інфляційних втрат, не було враховано положення ч. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2 404,67 грн.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 023,51 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 1; ідентифікаційний код 24432974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ Компані" (50031, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, 31; ідентифікаційний код 35005133) - 196 821,62 грн. основний борг, 2 341,20 грн. 3% річних, 2 404,67 грн. інфляційні втрати, 3 023,51 грн. судовий збір, про що видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 26.01.2016.
Суддя ОСОБА_2