21.01.16р. Справа № 904/11106/15
За позовом публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпропетровськ
до публічного акціонерного товариства "Трест ДНІПРОДОРБУД", м.Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості
Суддя Петренко І.В.
Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.
Представники:
від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 2200 від 28.12.15р.;
від відповідача: не з'явився.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Трест Дніпродорбуд", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення 5365,87грн. основної заборгованості; 212,75грн. трьох відсотків річних; 2559,82грн. інфляційних втрат.
Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.
За результатами розгляду позовної заяви від 25.12.2015р. за вих.№12С000-2141 ухвалою суду від 29.12.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 21.12.2015р.
Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.01.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 04.01.2016р. та явкою представника в судове засідання.
Дніпропетровська філія позивача про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 05.01.2016р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 04.01.2016р.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою суду, яка повернулася на адресу господарського суду 05.01.2016р. з відміткою пошти "за відмовою адресата від одержання".
21.01.2016р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі, крім того, подав заяву про долучення до матеріалів справи документів.
Повноважний представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, відзив на позовну заяву не заявляв, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.
Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.
В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 21.01.2016р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -
07.04.2010р. між відкритим акціонерним товариством "Укртелеком" та Дніпропетровським закритим акціонерним товариством "Трест Дніпродорбуд" (далі по тексту - відповідач, абонент) укладено договір №45700 про надання телекомунікаційних послуг (далі по тексту - договір) та відкрито особистий рахунок №120304000045700 для проведення відповідачем розрахунків із заявником за телекомунікаційні послуги.
17.06.2011р. відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" перейменовано на публічне акціонерне товариство "Укртелеком" (далі по тексту - позивач, Укртелеком).
Відповідно до пункту 1.1 укладеного між сторонами договору Укртелеком відповідно до умов договору зобов'язується надавати Абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги, згідно переліку та в обсягах замовлених Абонентом (далі по тексту - послуги), а Абонент зобов'язується своєчасно сплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.
Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані послуги в повному обсязі (підпункт 3.4.2 пункту 3.4 договору).
Пунктом 4.15 договору визначено, що оплата рахунку за отримані послуги проводиться Абонентом в термін не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати) та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) плати.
У разі неотримання рахунку до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанції (без надсилання рахунків) Абонент повинен звернутися до служби розрахунків Укртелекому для отримання інформації про належну до сплати суму.
Цей договір вступає в силу з дня його підписання Укртелекомом та Абонентом і діє протягом одного року (пункт 7.1 договору).
Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожен наступний рік (пункт 7.2 договору).
Позивач своєчасно та в повному обсязі надавав боржнику послуги електрозв'язку.
В період дії договору відповідач належним чином виконував його умови в частині оплати, однак з лютого 2014 року по грудень 2014 року відповідач користувався телекомунікаційними послугами, але плату за надані послуги не сплачував, в результаті чого відповідач має дебіторську заборгованість за телекомунікаційні послуги перед позивачем у розмірі 5365,87грн., що підтверджується рахунком суми боргу, яка до теперішнього часу не є сплаченою.
Позивач виставив відповідачу рахунки, а саме:
- рахунок - акт №1203040000457000.2.2014 за телекомунікаційні послуги за лютий 2014 року від 28.02.2014р. на суму 467,42рн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.3.2014 за телекомунікаційні послуги за березень 2014 року від 31.03.2014р. на суму 470,20грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.4.2014 за телекомунікаційні послуги за квітень 2014 року від 30.04.2014р. на суму 467,42грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.5.2014 за телекомунікаційні послуги за травень 2014 року від 31.05.2014р. на суму 467,42грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.6.2014 за телекомунікаційні послуги за червень 2014 року від 30.06.2014р. на суму 467,70грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.7.2014 за телекомунікаційні послуги за липень 2014 року від 31.07.2014р. на суму 467,42грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.8.2014 за телекомунікаційні послуги за серпень 2014 року від 31.08.2014р. на суму 467,42грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.9.2014 за телекомунікаційні послуги за вересень 2014 року від 30.09.2014р. на суму 499,07грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.10.2014 за телекомунікаційні послуги за жовтень 2014 року від 31.10.2014р. на суму 530,60грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.11.2014 за телекомунікаційні послуги за листопад 2014 року від 30.11.2014р. на суму 530,60грн.;
- рахунок - акт №1203040000457000.12.2014 за телекомунікаційні послуги за грудень 2014 року від 31.12.2014р. на суму 530,60грн.
Враховуючи, що плату за надані послуги відповідач не сплачував утворилася дебіторська заборгованість у розмірі 5365,87грн.
Від відповідача на адресу позивача надійшов лист 307/523 від 14.10.2014р. та №07/1 від 05.05.2015р. з зобов'язанням сплатити заборгованість, що виникла до 31.10.2014р. та до 31.01.2015р. відповідно.
Враховуючи, що відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість останній звернувся до суду з даною позовною заявою.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 5365,87грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.
Факт отримання відповідачем послуг підтверджується матеріалами справи, а саме дією договору №45700 про надання телекомунікаційних послуг від 07.04.2010р. в спірний період, виставленими рахунками, а саме рахунком - актом №1203040000457000.2.2014 за телекомунікаційні послуги за лютий 2014 року від 28.02.2014р. на суму 467,42грн.; рахунком - актом №1203040000457000.3.2014 за телекомунікаційні послуги за березень 2014 року від 31.03.2014р. на суму 470,20грн.; рахунком - актом №1203040000457000.4.2014 за телекомунікаційні послуги за квітень 2014 року від 30.04.2014р. на суму 467,42грн.; рахунком - актом №1203040000457000.5.2014 за телекомунікаційні послуги за травень 2014 року від 31.05.2014р. на суму 467,42грн.; рахунком - актом №1203040000457000.6.2014 за телекомунікаційні послуги за червень 2014 року від 30.06.2014р. на суму 467,42грн.; рахунком - актом №1203040000457000.7.2014 за телекомунікаційні послуги за липень 2014 року від 31.07.2014р. на суму 467,42грн.; рахунком - актом №1203040000457000.8.2014 за телекомунікаційні послуги за серпень 2014 року від 31.08.2014р. на суму 467,42грн.; рахунком - актом №1203040000457000.9.2014 за телекомунікаційні послуги за вересень 2014 року від 30.09.2014р. на суму 499,07грн.; рахунком - актом №1203040000457000.10.2014 за телекомунікаційні послуги за жовтень 2014 року від 31.10.2014р. на суму 530,60грн.; рахунком - актом №1203040000457000.11.2014 за телекомунікаційні послуги за листопад 2014 року від 30.11.2014р. на суму 530,60грн.; рахунком - актом №1203040000457000.12.2014 за телекомунікаційні послуги за грудень 2014 року від 31.12.2014р. на суму 530,60грн.; гарантійними листами 307/523 від 14.10.2014р. та №07/1 від 05.05.2015р. з зобов'язанням сплатити заборгованість, що виникла до 31.10.2014р. та 31.01.2015р. відповідно.
Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані послуги передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на положення договору №45700 про надання телекомунікаційних послуг від 07.04.2010р., строк оплати послуг є таким, що настав.
Дії відповідача про визнання боргу не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Доказів оплати послуг в сумі 5365,87грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних у розмірі 212,75грн. за загальний період прострочення з 21.03.2014р. по 20.12.2015р. (нараховано за кожний період окремо) та інфляційні втрати у розмірі 2559,82грн., які розраховані за загальний період прострочення з 21.03.2014р. по 20.12.2015р. (нараховано за кожний період окремо).
Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його вірним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
З урахуванням положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218,00грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір”, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір” господарський суд вирішив повернути позивачу надміру сплачений судовий збір у розмірі 609,00грн. за платіжним дорученням №12793 від 21.08.2015р.
До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана постановами Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, від 23.11.2015р. по справі №904/2640/15, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 509, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з публічного акціонерного товариства "Трест Дніпродорбуд" (49044, м.Дніпропетровськ, вул.Шевченка, 35; ідентифікаційний код 03450005) на користь публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.ОСОБА_2, буд.18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м.Дніпропетровськ, вул.Херсонська, буд.26; ідентифікаційний код 25543196) 5365,87грн. (п'ять тисяч триста шістдесят п'ять грн. 87 коп.) основної заборгованості; 212,75грн. (двісті дванадцять грн. 75 коп.) трьох відсотків річних; 2559,82грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять грн. 82 кок.) інфляційних втрат; 1218,00грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) судового збору, видати наказ.
Повернути публічному акціонерному товариству "Укртелеком" (01601, м.Київ, бул.ОСОБА_2, буд.18; ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (49600, м.Дніпропетровськ, вул.Херсонська, буд.26; ідентифікаційний код 25543196) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 609,00грн. (шістсот дев'ять грн. 00 коп.) надміру сплачений за платіжним дорученням №12793 від 21.08.2015р.
Наказ та ухвалу видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
26.01.2016 року
Суддя ОСОБА_3