ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
26 січня 2016 р. Справа № 909/404/13
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Сагайдачного, 35 Б, с.Небилів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77670
до відповідача: Компанія "ND GROUP LLC" вул.Фанаскертелі,1/46, м.Тбілісі, Грузія
про стягнення 5031,60 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 40217,58грн.
за участю:
представники сторін не з"явилися.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Компанії "ND GROUP LLC" (Грузія) про стягнення 5031,60 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент подання позову становила 40217,58 грн.
Ухвалою суду від 04.04.13 порушено провадження у справі.
В ході провадження у справі ухвалою суду від 16.06.15 вирішено звернутися із судовим дорученням про надання правової допомоги щодо вручення документів до компетентного органу Республіки Грузія відповідно до Конвенції про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (22.01.1993) та відкладено розгляд справи на 17.12.15 (на 26.01.16 у випадку невиконання судового доручення у вказаний термін) та зупинено провадження у справі в порядку ст. 79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський судом поновлено провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, однак направив суду клопотання б/н від 25.01.16 (вх.№906/16 від 25.01.16) щодо розгляду справи за його відсутності.
Відповідач в засідання суду не з"явився, причини неявки суду не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою суду від 16.06.15, доказ вручення якої та документів із судовим дорученням міститься в матеріалах справи.
Відповідно до п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами в господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Згідно з пунктом 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи суд зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Слід зазначити, що відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 19 Закону України „Про міжнародні договори України" визначає, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Відповідно дост.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у разі, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Судом встановлено, що відповідач по справі є нерезидентом, який не має свого представництва на території України. Крім того, відповідно до листа Міністерства юстиції №1769-0-32-14/12.1-533-14 від 25.03.14 порядок надання правової допомоги та вручення документів на територіях держав-учасниць СНД регулюється Конвенцією про правову допомогу і правові відносини з цивільних, сімейних та кримінальних справ (22.01.1993)
Згідно зі ст. 125 ГПК України у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
З метою забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, дотримання процесуальних прав сторін, суд звернувся із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Республіки Грузія у встановленому законодавством порядку.
Листом від 24.09.15 №06-15/2250 Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області надіслало суду документи, складені в ході виконання доручення господарського суду Івано-Франківської області на території Грузії про вручення судових документів представнику компанії "ND GROUP LLC"(Грузія).
За вказаних обставин суд з огляду на те, що усі можливі доступні способи повідомлення відповідача були використані, вважає за необхідне розглянути матеріали справи за наявними документами у відповідності до ст.75 ГПК України.
Так, розглянувши матеріали справи, суд встановив, що між позивачем та відповідачем 01.12.12 укладено Контракт №1, відповідно до якого позивач (продавець) зобов”язався передати у власність відповідача (покупця) товар (пиломатеріали букові обрізні згідно специфікації).
Згідно з п.1.1 Контракту № 1 продаж товару здійснюється за умовами FCA Інкотермс в редакції 2000р.
Пунктом 6.2 Контракту №1 сторони погодили, що покупець здійснює оплату за партію товару на валютний рахунок продавця не пізніше 10-ти днів з дня відвантаження товару.
Як вбачається з міжнародної товаро-транспортної накладної (CMR) від 06.12.12, вантажно-митної декларації та рахунку-фактури INVOICE, копії яких містяться в матеріалах справи, позивач передав перевізнику RUSA LTD (який діяв в інтересах відповідача) товар - дошку обрізну хвойну кількістю 41,93 куб. М вартістю 120 доларів США за 1 куб.м на загальну суму 5031,60 дол.США .
Доказів оплати відповідачем поставленого позивачем товару суду не подано.
Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.2 Контракту №1 сторони погодили, що покупець здійснює оплату за партію товару на валютний рахунок продавця не пізніше 10-ти днів з дня відвантаження товару. Таким чином, граничний термін оплати товару - 17.12.12.
За домовленістю сторін Контракту №1, всі спори врегульовуються мирним шляхом. Якщо домовленості не досягнуто, то спори в судовому порядку розглядаються в Україні. Відповідальність сторін відповідно до п.9.1 Контракту регулюється Положеннями Конвенції ООН Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, підписаної у Відні 11.04.1980р.
Відповідно до ст.5 ЗУ "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.
За таких умов суд вважає за доцільне застосувати до спірних правовідносин Конвенцію ООН про договори міжнароної купівлі-продажу, оскільки саме цей міжнародний договір сторони обрали як джерело права для регулювання відносин.
Конвенція Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року (набула чинності для України 1 лютого 1991 р.) передбачає, що ця Конвенція застосовується до договорів купівлі-продажу товарів між сторонами, комерційні підприємства яких перебувають у різних державах:
a) коли ці держави є Договірними державами; або
b) коли згідно з нормами міжнародного приватного права застосовано право Договірної держави.
Як встановлено ст.4 Конвенції, ця Конвенція регулює тільки укладення договорів купівлі-продажу та ті права й зобов'язання продавця і покупця, які випливають з такого договору.
Статтею 25 Конвенції передбачено, що порушення договору, допущене однією із сторін, є істотним, якщо воно тягне за собою таку шкоду для іншої сторони, що остання значною мірою позбавляється того, на що вона мала право розраховувати на підставі договору, крім випадків, коли сторона, що порушила договір, не передбачала такого результату, і розумна особа, що діє в тій самій якості за аналогічних обставин, не передбачала б його.
Відповідно до ст.30 Конвенції Продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції.
Відповідно до положень ст. 53 Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11 квітня 1980 року, покупець зобов'язаний сплатити вартість товару і прийняти поставку товару згідно з вимогами договору та цієї Конвенції.
Згідно до приписів ст. 62 Конвенції ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11 квітня 1980 року продавець може вимагати від покупця сплати ціни, прийняття поставки або виконання ним інших зобов'язань, якщо тільки продавець не вдався до засобу правового захисту, не сумісного з такою вимогою.
В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зважаючи на те, що продавець виконав прийняті на себе зобов”язання по Контракту №1, а покупець в порядку, передбаченому Контрактом, свої зобов”язання по оплаті товару не виконав, чим допустив істотне порушення умов Контракту, суд на підставі вищевикладених правових норм приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути 5031,60 доларів США на користь позивача.
Згідно приписів п.3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, ціна позову про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову (пункт 4 частини першої статті 55 ГПК).
При визначенні ціни позову, поданого в іноземній валюті, необхідно виходити з тієї валюти, в якій проводились чи повинні бути проведені розрахунки між сторонами.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем прийнятих на себе зобов"язань згідно контракту №1, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме 1720,50грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.124, 129 Конституції України, Конвенцією про захист прав та основоположних свобод, Конвенцією ООН "Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів" від 11 квітня 1980 року, ст.ст.179, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Компанії "ND GROUP LLC" (Грузія) про стягнення 5031,60 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ на момент подання позову становила 40217,58 грн.
Стягнути з Компанії "ND GROUP LLC" (вул.Фанаскертелі,1/46, м.Тбілісі, Грузія, код 404943825) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( вул. Сагайдачного, 35 Б, с.Небилів, Рожнятівський район, Івано-Франківська область, код НОМЕР_1) 5031,60(п"ять тисяч тридцять один долар США шістдесят центів) основного боргу та 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.01.16
Суддя Матуляк П. Я.