25.01.16р. Справа № 904/11132/15
За позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м. Дніпропетровськ)
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Нікополь, Дніпропетровської області)
про стягнення суми штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у загальному розмірі 273 098 грн. 00 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: Беркутов О.П. - представник (довіреність № 15 від 16.02.2015)
від відповідача: не з'явився
Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, в якому просить суд стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач) суму штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 136 549 грн. 00 коп. та пеню у сумі 136 549 грн. 00 коп., а всього 273 098 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється у добровільному порядку та у передбачені законодавством строки сплатити штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2015 № 24/01-14/05-15 у справі № 05/05-03-2/15, внаслідок визнання дій Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_12 порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Вказаним рішенням за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, на відповідача, відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладений штраф у загальній сумі 136 549 грн. 00 коп. (9 000,00 + 68 000,00 + 9 025,00 + 5 541,00 + 10 983,00 + 34 000,00). За несвоєчасну сплату штрафу позивач нарахував пеню за період з 09.10.2015 по 16.12.2015, що з урахуванням положень частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", складає 136 549 грн. 00 коп.
Разом з позовною заявою позивачем також було подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору. До вказаного клопотання позивачем було додано належні докази, які підтверджували наявність обставин, які є підставою для звільнення його від сплати судового збору (а.с.18-25).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2015: задоволено клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та звільнено останнього від сплати судового збору; порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 25.01.2016.
У судове засідання 25.01.2016 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 25.01.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.12.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53200, АДРЕСА_1, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду для відповідача.
При цьому, конверт з ухвалою суду від 29.12.2015 було повернуто 16.01.2016 Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" за зворотною адресою, при цьому, на конверті не було зазначено, у звязку з чим було повернуто поштове відправлення.
З метою з'ясування вказаної обставини, судом було здійснено відстеження поштового відправлення на адресу відповідача через офіційний сайт поштової установи.
Так, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду, підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.12.2015; судом було здійснено відстеження поштового відправлення суду на адресу відповідача, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялась копія реєстру № 309 на відправку рекомендованої пошто з повідомленням по Україні від 30.12.2015, які долучені до матеріалів справи. При цьому, відповідно до вказаних документів поштове відправлення з ухвалою суду від 29.12.2015 не було вручено відповідачу та повернуто за зворотною адресою "за закінченням встановленого терміну зберігання".
Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Суд наголошує на тому, що ухвала суду від 29.12.2015 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.
Судом також було враховано, що про неотримання поштової кореспонденції відповідачем зазначено також і у позовній заяві, у зв'язку з чим, позивач здійснював оприлюднення прийнятого ним рішення через засоби масової інформації.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 29.12.2015 була надіслана на адресу відповідача, яка підтверджена Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2015 завчасно, та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
У судовому засіданні 25.01.2016 представник позивача виклав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, що викладені ним у позовній заяві.
Також представником позивача було повідомлено, що станом на теперішній час рішення в частині накладення штрафу на відповідача, не оскаржено.
Судом було зауважено, що будь-яких клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи не надходило.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача,
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України, а відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною 3 статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
Зі змісту абзаців 2, 3 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється саме згідно з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас пунктом 3 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Так, 28.05.2015 адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 05/05-03-2/15 прийнято рішення "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким, зокрема, визнано дії Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_6, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_11 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_12 порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50, яке кваліфікується за пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
Вказаним рішенням за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, на Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, відповідно до частини 5 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладений штраф у загальній сумі 136 549 грн. 00 коп. (9 000,00 + 68 000,00 + 9 025,00 + 5 541,00 + 10 983,00 + 34 000,00) (а.с.28-118).
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Зокрема, і відповідачу було також роз'яснено, що відповідно до частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
У рішенні адміністративної колегії також зазначено, що відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення може бути оскаржено повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання. Цей строк не може бути відновлено.
Так, рішення (його витяг) адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2015 № 24/01-14/05-15 було направлено позивачем для виконання на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з супровідним листом (від 08.06.2015 за № 1420/29/05-15), але вказане поштове відправлення було повернуто за зворотною адресою з довідкою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" форми 20 "Про повернення за закінченням терміну зберігання" (а.с.27).
При цьому, відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).
Інформація про прийняття Дніпропетровським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України рішення, була оприлюднена в офіційному друкованому виданні Дніпропетровської обласної ради - газеті Дніпропетровської обласної ради "Зоря" від 29.07.2015 № 57 (21687). Таким чином, рішення вважається врученим відповідачу 08.08.2015.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Таким чином, позивач вважає, що строк сплати штрафу, накладеного на відповідача рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2015, закінчився 08.10.2015.
Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Позивач посилається на те, що відповідач в установлений строк не сплатив штраф, накладений рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2015, документів, що підтверджують сплату штрафу до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення не надіслав, а тому позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача на підставі вказаного рішення суми штрафу в розмірі 136 549 грн. 00 коп. та суми пені в розмірі 136 549 грн. 00 коп. за період з 09.10.2015 по 16.12.2015 (69 днів), враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Вказане і є причиною спору.
Так,доказів скасування вказаного рішення чи його оскарження сторонами суду не надано.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив також із наступного.
Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення немає можливості, зокрема, внаслідок відсутності посадових чи уповноважених представників суб'єкта господарювання за відповідною юридичною адресою, - рішення органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача). Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, рішення позивача є обов'язковим для виконання.
Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2015 вважається врученим відповідачу 08.08.2015.
Отже, суд вважає, що кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є 08.10.2015 (08.08.2015 + 2 місяці).
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" відповідач має право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
У двомісячний строк, визначений для сплати штрафу, відповідач не скористався своїм правом на оскарження рішення адміністративної колегії, хоча таке право він мав відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Доказів протилежного до матеріалів справи не долучено.
За змістом пункту 21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки така особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
З матеріалів даної справи судом встановлено, що відповідач ухилився від сплати штрафу в розмірі 136 549 грн. 00 коп., накладеного на нього рішенням адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.05.2015, у двомісячний строк з дня вручення відповідачу рішення про накладення штрафу (частини 1, 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), оскільки до 08.10.2015, рівно як і станом на час прийняття рішення, спірний штраф не сплатив, докази протилежного до матеріалів справи не долучив.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 136 549 грн. 00 коп. обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення сплати відповідачем штрафу за період з 09.10.2015 по 16.12.2015 (всього 69 днів) в розмірі 136 549 грн. 00 коп., враховуючи при цьому обмеження щодо розміру пені, встановлені частиною 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до пункту 1 статті 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
З урахуванням положень абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позивач просить стягнути з відповідача 136 549 грн. 00 коп. пені за вказаний період за наступним розрахунком:
Сума штрафу, накладеного на відповідача рішенням від 28.05.2015, становить 136 549 грн. 00 коп.
Розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 2 048 грн. 00 коп. (136 549 грн. : 100 х 1,5 = 2 048 грн.).
Позивач зазначає, що за період з 09.10.2015 по 16.12.2015 відповідачем прострочено 69 днів сплати штрафу, а сума пені за прострочення сплати штрафу за цей період складає 141 312 грн. 00 коп.
При цьому, позивачем було враховано обмеження, встановлені частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", згідно яких розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного рішенням АМК, у зв'язку з чим позивач визначив розмір пені за період з 09.10.2015 по 16.12.2015 в сумі 136 549 грн. 00 коп.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд прийшов до висновку, що він здійснений вірно, а позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 136 549 грн. 00 коп. за період з 09.10.2015 по 16.12.2015 підлягають задоволенню.
Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, що діяла на момент звернення із позовом до суду) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (182 700 грн. 00 коп.).
Ціна позову становить 273 098 грн. 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 4 096 грн. 47 коп. (1,5 відсотка ціни позову), а згідно з ухвалою суду від 29.12.2015 позивача було звільнено від сплати судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи викладене, відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 4 096 грн. 47 коп. покладається на відповідача у повній сумі як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, та стягується з останнього в доход Державного бюджету України.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 12, 33, 34, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України у Нікопольському районі Дніпропетровської області за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" - штраф у розмірі 136 549 грн. 00 коп. та пеню у розмірі 136 549 грн. 00 коп.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (53200, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, р/р 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у розмірі 4 096 грн. 47 коп.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Ю.В. Фещенко