Справа № 357/18215/15-к Головуючий у І інстанції Буцмак
Провадження № 11-сс/780/26/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1
Категорія 26.01.2016
Іменем України
26 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
прокурора - ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
секретаря судових засідань - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2016 року, постановлену відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Постдам, Німеччина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
-підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289 КК України, -
В провадженні слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - СВ Білоцерківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області) знаходиться кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110030005422 від 28 грудня 2015 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289 КК України.
11 січня 2016 року, о 14 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.289 КК України, а також у незаконному позбавленні волі людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та що супроводжувалося заподіянням потерпілому фізичних страждань, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України.
Слідчий СВ Білоцерківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області, за погодженням із прокурором Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 . Мотивуючи клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться до злочину середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, та за які передбачено покарання відповідно у виді позбавлення волі на строк до п'яти років та на строк від семи до дванадцяти років, під час досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу до ОСОБА_5 покладається необхідність запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки більш м'які запобіжні заходи не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов'язків.
Ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ Білоцерківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання із покладенням на нього відповідних обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя, переконавшись у наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289 КК України та ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, зазначив, що під час розгляду клопотання прокурором не доведено недостатність застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, а тому на підставі ч.4 ст.194 КПК України прийшов до висновку про можливість застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою з покладенням на підозрюваного обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість оскаржуваної ухвали, просить її скасувати і постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що слідчим суддею належним чином не враховано конкретних обставин злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , зокрема кількість співучасників злочину, характер дій підозрюваного та відомостей щодо причетності ОСОБА_5 до вказаних злочинів, що містяться в матеріалах досудового розслідування. Зазначені обставини, на переконання прокурора, дають підстави вважати, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не виключить наявність ризику незаконного впливу ОСОБА_5 на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні. Також, прокурор зазначає про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які полягають у можливості здійснення підозрюваним ОСОБА_5 спроб переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Таким чином, на переконання прокурора, жоден більш м'який запобіжний захід, крім запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, доводи підозрюваного та його захисника, які вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою просили залишити її без змін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали провадження, колегія суддів вважає правильним апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам в тому числі переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч.1 ст.178 КПК України.
На переконання колегії суддів, слідчим суддею проведено розгляд клопотання слідчого у відповідності з вимогами статей 177, 178, 183, 194 КПК України.
З журналу судового засідання вбачається, що доводи, наведені в клопотанні слідчого належним чином перевірялись слідчим суддею при його розгляді. При цьому, слідчим суддею з'ясовані доводи прокурора на обґрунтування клопотання слідчого, думку підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника з приводу поданого клопотання, а також інші обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу, в тому числі і ті, на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, які в подальшому були оцінені слідчим суддею в сукупності та стали підставою для прийняття судового рішення.
При цьому, слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо наявності достатніх доказів для підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.289 КК України. При цьому, сам підозрюваний ОСОБА_5 у наданих органу досудового слідства показаннях не заперечував свою присутність на місці злочинів. Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочинів, які за ступенем тяжкості відносяться відповідно до злочину середньої тяжкості та особливо тяжкого злочину, та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років та на строк від семи до дванадцяти років, особисто знайомий зі свідками вчинених злочинів та іншими підозрюваними в даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано встановлено наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вірогідність здійснення ОСОБА_5 спроб незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних.
Також, слідчим суддею обґрунтовано визнано недоведеними ризики, передбачені п.п.1, 2, 5 ч.1 ст.177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів, так як вони обґрунтовані слідчим лише на підставі припущень.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що прокурором не доведено обставин, які б свідчили про недостатність застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Вказані обставини не доведені прокурором і під час апеляційного розгляду. Згідно матеріалів провадження, ОСОБА_5 раніше не судимий, має постійне місце проживання, роботи, на утриманні підозрюваного знаходиться двоє малолітніх дітей, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку щодо застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, при цьому поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з рішенням слідчого судді про те, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе запобігти ризику, передбаченому п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та вмотивованою, і підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.
Керуючись ст.ст. 309, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2016 року, якою застосовано до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ __________________ ________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3