18 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року в цивільній справі за заявою ОСОБА_1, яка є опікуном ОСОБА_2, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про скасування рішення суду про визнання особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, -
В березні 2015 року ОСОБА_1, яка є опікуном ОСОБА_2, звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з заявою, в якій просила: скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва про визнання недієздатним ОСОБА_2; скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2008 року про призначення йому опікуном ОСОБА_1; поновити цивільну дієздатність ОСОБА_2, припинивши над ним опіку ОСОБА_1.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року заяву ОСОБА_1 про скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи задоволено частково. Скасовано рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2007 року. Скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2008 року. Припинено над ОСОБА_2 опіку ОСОБА_1. Визнано ОСОБА_2 обмежено дієздатним. Встановлено над ОСОБА_2, який перебуває у закладі соціального захисту - Київському пансіонаті ветеранів праці, над яким не встановлено піклувальника, піклування цього закладу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Унікальний номер справи: 754/4066/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1979/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Петріщева І.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що при ухваленні рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що призначено судову експертизи в справі було неправомірно, на підставі її власної заяви, а не на підставі медичних документів, насправді її син не хворий психічно, розлади його психіки пов'язані з вживанням наркотиків.
Посилається, що визнання її сина обмежено дієздатним дає право опікунській раді Деснянського району тримати житло сина під своєю опікою, а її та сина позбавляє права продати це житло, подарувати чи заповідати.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2007 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, визнано недієздатним.
Також встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 лютого 2008 року встановлено опіку над недієздатним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, який проживає в АДРЕСА_1, та призначено ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка проживає в АДРЕСА_1, опікуном над недієздатним ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно копії довідки №265 від 03.12.2014 року Київського пансіонату ветеранів праці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в Київському пансіонаті ветеранів праці з 04.03.2005 року. Перебуває під наглядом терапевта, невропатолога, психіатра з приводу діагнозу: органічне ураження ЦНС інтоксикаційного генезу з помірним інтелектуально-мнестичним зниженням на фоні виражених змін особистості по алкогольно-інтоксикаційному типу. Сам себе не обслуговує, пересувається на інвалідному візку зі сторонньою допомогою. На диспансерному обліку у психіатра не перебуває і як психічно хворий за час перебування в пансіонаті ніде не лікувався.
Крім того, ухвалою суду від 28.04.2015 року за клопотанням заявника ОСОБА_1 у справі призначено судово-психіатричну експертизу, провадження зупинено на час проведення експертизи.
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що відповідно Висновку судово-психіатричної експертизи №720 від 20.08.2015р. у теперішній час ОСОБА_2 виявляє ознаки органічного ураження головного мозку поєднаного (інтоксикаційно-судинного) ґенезу з помірно вираженим психоорганічним синдромом (К)7.9 - згідно з МКХ-ЇО), при цьому наявні в нього розлади психічної діяльності суттєво впливають на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та за своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_2 потребує встановлення над ним піклування.
Частково задовольняючи вимоги заяви, суд першої інстанції прийшов до висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для скасування рішень суду про визнання фізичної особи ОСОБА_2 недієздатною та призначення над ним опікуна, та відповідно - визнання його обмежено дієздатною особою.
Крім того, судом першої інстанції було враховано, що згідно ч.ч. 3, 4 ст. 241 ЦПК України скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, органу опіки та піклування.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, та зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 34 ЦК України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).
Проте, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття) якщо вона не визнана недієздатною або не обмежена в дієздатності. При цьому зміст повної дієздатності полягає в тому, що фізична особа визнається здатною своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність за їх невиконання.
Згідно ч. 1 ст. 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно ч. 3 ст. 36 ЦК України порядок обмеження цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Згідно ч. 4 ст. 36 ЦК України цивільна дієздатність фізичної особи є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Дієздатність пов'язана з певними якостями фізичної особи: здатністю усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати наслідки їх вчинення. Такі якості залежать не лише від віку фізичної особи, але й від стан психіки.
У зв'язку з цим, якщо фізична особа нездатна усвідомлювати значення своїх дії та (або) керувати ними, вона може бути судом або обмежена у своїй цивільній дієздатності, або визнана недієздатною. Вирішення цього питання є важливою гарантією захисту прав і законних інтересів фізичних осіб.
У відповідності до ст. 42 ЦК України за заявою опікуна або органу опіки та піклування суд поновлює цивільну дієздатність фізичної особи, яка була визнана недієздатною, і припиняє опіку, якщо буде встановлено, що внаслідок видужання або значного поліпшення її психічного стану у неї поновилася здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Порядок поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Оскільки одним із наслідків поновлення фізичної особи у дієздатності є припинення опіки над нею у зв'язку з тим, що відпала потреба у застосуванні такого способу подолання недостаючого обсягу цивільної дієздатності, обов'язковою підставою для поновлення фізичної особи у дієздатності є не тільки видужання чи значне поліпшення її психічного стану, а саме те, що позитивні зміни дозволяють їй усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, при цьому обов'язково повинно бути встановлено, що наявні обидва елементи вольової поведінки особи: психічна здатність оцінювати свої дії та психосоматична здатність керувати ними. При відсутності одного з цих елементів питання про поновлення фізичної особи у дієздатності позитивно вирішити неможливо.
Судом першої інстанції було встановлено, що з огляду на висновок судово-психіатричної експертизи №720 від 20.08.2015р., відповідно до якого психічні розлади ОСОБА_2 суттєво впливають на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв'язку з чим останній потребує піклування над ним.
Зважаючи на вказані висновки, обґрунтовані матеріалами судової експертизи, колегія суддів вважає, що розглядаючи вимоги заяви, суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатним, оскільки він не має обох елементів вольової поведінки особи: психічної здатності оцінювати свої дії та психосоматичної здатності керувати ними.
Згідно ч. 1 ст. 37 ЦК України над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування.
Згідно ст. 59 ЦК України піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.
Згідно ст. 66 ЦК України якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.
Особам, які потребують опіки (піклування) і виховання яких та догляд якими здійснюються спеціальними навчально-виховними закладами, установами охорони здоров'я або соціального захисту населення, опікуни і піклувальники можуть не призначатися. Виконання обов'язків опікунів і піклувальників у таких випадках покладається на адміністрацію установи, в якій перебуває підопічна особа.
Відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що вони частково обґрунтовані, оскільки судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи.
Зокрема доводи апелянта про те, що судова експертиза призначена в справі з порушеннями процесуального права, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки відповідно до ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначає експертизу.
Враховуючи, що для з'ясування обставин необхідні спеціальні знання щодо психічного стану ОСОБА_2, колегія суддів приходить до висновку, що призначення по справі експертизи було необхідним.
Інші доводи апеляційної скарги відносно того, що насправді її син не хворий психічно, розлади його психіки пов'язані з вживанням наркотиків, а визнання її сина обмежено дієздатним дає право опікунській раді Деснянського району тримати житло сина під своєю опікою, а її та сина позбавляє права продати це житло, подарувати чи заповідати, також не обґрунтовані з огляду на таке.
Разом з тим, як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №720 від 20.08.2015 р., наявного в матеріалах справи, в теперішній час під експертний виявляє порушення психічної діяльності, які не сягають вираженого ступеню (тобто ступеню недоумства, психотичного рівня чи порушеної свідомості), які б позбавляли його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Проте, вказані психічні розлади суттєво впливають на здатність під експертного в теперішній час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (а.с. 100 - 103).
Таким чином, висновком судової експертизи чітко встановлено, що психічні розлади ОСОБА_2 суттєво впливають на здатність під експертного в теперішній час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, з огляду на що поновлення цивільної дієздатності з наданням можливості ОСОБА_2 відчужувати належне йому нерухоме майно, є передчасними.
Зважаючи на вищевказані висновки експертної установи про порушення психічної діяльності ОСОБА_2, у суду були відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатним.
Крім того, відсутні й підстави для скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2007 року та рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05.02.2008 року, оскільки він потребує опіки.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності подання органу опіки та піклування, осіб із кола родичів, які можуть і бажають здійснювати догляд за ОСОБА_2, який судом обмежений у дієздатності, функції піклувальника фактично має виконувати Київський пансіонат ветеранів праці, де проживає ОСОБА_2, як установа соціального захисту населення.
Згідно ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Встановлено матеріалами справи, що орган опіки та піклування не звернувся з відповідним поданням.
Як вбачається з пояснень представника Київського пансіонату ветеранів праці, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, пансіонат не заперечує проти встановлення опіки над ОСОБА_2, однак зважаючи на те, що суд першої інстанції не залучив їх до участі в справі, тому пансіонат позбавлений можливості щодо цих дій, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Оскільки оскаржуване рішення є необґрунтованим, а обставини, викладені в ньому, не знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким у задоволенні вимог заяви слід відмовити.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги, а саме - про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу і скасовує рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року в частинах часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2007 року, скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2007 року, визнанння ОСОБА_2 обмежено дієздатним, встановлення над ОСОБА_2, який перебуває у закладі соціального захисту - Київському пансіонаті ветеранів праці, над яким не встановлено піклувальника, піклування цього закладу - скасувати.
Ухвалити у вказаних частинах нове рішення, яким в задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2007 року, скасування рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.10.2007 року, визнанння ОСОБА_2 обмежено дієздатним, встановлення над ОСОБА_2, який перебуває у закладі соціального захисту - Київському пансіонаті ветеранів праці, над яким не встановлено піклувальника, піклування цього закладу - відмовити.
В решті рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2015 року - залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: