18 січня 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Корчевного Г.В.,
суддів: Слободянюк С.В., Лапчевської О.Ф.,
при секретарі Лознян О.С.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації за порушення авторського права, -
Унікальний номер справи: 759/12993/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1971/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Петренко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Корчевний Г.В.
В серпні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.08.2015р. за адресою : м. Київ, вул. Г.Юри, 7 (ТЦ «Дитяча Країна» зафіксовано магазин під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», господарську діяльність в якому здійснює ФОП ОСОБА_3 При закупівлі продавцем було надано квитанцію, в якій також зазначено найменування магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» та його місцезнаходження. Крім того, продавцем на вимогу представника позивача було надано копії реєстраційних документів (свідоцтво про державну реєстрацію та виписку з ЄДРПОУ) відповідача. Таким чином відповідач відтворив оригінальну назву відомого в Україні літературного твору та ім'я персонажа з нього «ІНФОРМАЦІЯ_2» та використовує у назві свого магазину - при створенні вивіски магазину та рекламо носіїв. У 1979 році позивач ОСОБА_1 створила літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2» та однойменний літературний персонаж, авторські майнові права на фільм належать кіностудії «Укранімафільм», а позивачу належать авторське немайнове право та виключні майнові авторські права на літературний твір, літературний персонаж та його оригінальну назву «Капитошка) (рос.) та «ІНФОРМАЦІЯ_2» (укр.). Позивач зареєстрував свої авторські права у Державному департаменті інтелектуальної власності і отримав свідоцтво від 11.05.2004р. НОМЕР_2 про державну реєстрацію авторського права на літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2». Оскільки відповідач порушив майнове право позивача на використання оригінальної назви літературного твору та ім'я головного персонажа з нього «ІНФОРМАЦІЯ_2» шляхом її відтворення у назві магазину на вивісці та на рекламо носії, а також здійснив його публічний показ шляхом публічної демонстрації, позивач вважає, що за вчинення порушення майнових авторських прав та незаконне використання у назві магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» об'єктів інтелектуальної власності відповідач повинен сплатити позивачу мінімальну компенсацію в розмірі 40 мінімальних розмірів заробітних плат. За відтворення об'єкта авторських прав «ІНФОРМАЦІЯ_2» у двох об'єктах (вивіска магазину та рекламоносій): 2*1218*10=24 360,00 грн. За публічний показ шляхом публічної демонстрації об'єкта авторських прав «ІНФОРМАЦІЯ_2» у двох об'єктах (вивіска магазину та рекламоносій): 2*1218*10=24 360,00 грн. Загалом позивач просив стягнути з відповідача 48 720,00 грн. та судовий збір по справі.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, зареєстрована: АДРЕСА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що складає 24 360,00 грн. (12 180,00 грн. за факт відтворення та 12 180,00 грн. за публічний показ) та судовий збір в розмірі 487,20 грн., а всього 24 847,20 грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот сорок сім грн. 20 коп.) В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вважає, що при ухваленні рішення, судом не встановлено усі обставини, що мають значення для справи, зокрема те, що нормами ч. 3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» визначено, що виключне право автора на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів, публічну демонстрацію і публічний показ, і цей перелік не є вичерпним. Тому в даному випадку мають місце окремі види порушень, за кожне з яких повинна настати відповідальність.
Посилається, що відтворення об'єкта авторських прав було у двох об'єктах, а саме вивіска магазину та рекламо носій, так само як і публічний показ, тому вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме сума в розмірі 4*1378*10 = 55120,00 грн.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.
Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів і висновків експертів.
Судом першої інстанції встановлено, що рішеннями про реєстрацію авторського права на твір розглянуто заявки ОСОБА_1 від 03.03.2004р., від 07.02.2014р. та зареєстровано авторське право на твір «Літературний твір «ІНФОРМАЦІЯ_2»; автор ОСОБА_1, на Твір літератури «Персонаж ІНФОРМАЦІЯ_2» (ІНФОРМАЦІЯ_3 та/або ІНФОРМАЦІЯ_4), автор ОСОБА_1, що підтверджується також свідоцтвами про реєстрацію авторського права на твір НОМЕР_3 від 11.05.2004р. та НОМЕР_4 від 07.04.2014р.
Також встановлено, що згідно товарного чеку від 11.08.2015р. здійснено закупівлю товару у ФОП ОСОБА_3
Мотивуючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 51 Закону України «Про авторське право і суміжні права захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Верховний Суд України в постанові Пленуму №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» від 04.06.2010р. в пункті 11 роз'яснює про те, що належним відповідачем у справі про захист авторського права є особа, яка своїми діями порушила особисті немайнові чи майнові права суб'єкта авторського права. При цьому, види порушень авторського права наведені, зокрема, в статтях 50 і 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що факт існування магазина під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» та незаконного відтворення зображення та назви «ІНФОРМАЦІЯ_2» підтверджується відеозаписом, товарним чеком на придбання товару в ФОП ОСОБА_3 та фотознімками.
Також враховано судом першої інстанції, що відповідач не надав відповідних доказів на підтвердження його права на використання назви «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Однак, висновок суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню частково, є обґрунтованим не повною мірою, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»,
- відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;
- публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї особи, яка здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності);
Крім того, згідно ч. 5 ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.
Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.
Згідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки відповідач не надав відповідних доказів на підтвердження його права на використання назви «ІНФОРМАЦІЯ_2», позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.
Як достеменно встановлено під час судового розгляду, відповідачем відтворено об'єкт авторських прав «ІНФОРМАЦІЯ_2» у двох об'єктах (вивіска магазину та рекламоносій) та здійснено публічну демонстрацію об'єкта авторських прав «ІНФОРМАЦІЯ_2» також у двох об'єктах (вивіска магазину та рекламоносій).
Колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги представника позивача, що містяться в позовній заяві, а саме: що відповідач повинен сплатити за допущене ним порушення 40 розмірів мінімальних заробітних плат, а саме: 40*1218,00 грн. = 48 720,00 грн.
Разом з тим, відносно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що підлягають задоволенню частково, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно положень ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 4. ст. 2 ЦПК України, закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Зважаючи на вказане, а також на те, що апеляційний суд не наділений повноваженнями розглядати вимоги, що не заявлені у суді першої інстанції, колегія суддів відмовляє в задоволенні стягнення з відповідача за допущене ним порушення 40 розмірів мінімальних заробітних плат з розрахунку її розміру 1378,00 грн., який був змінений Законом України після подання позовної заяви, тобто в сумі 55120,00 грн., та вважає правомірним задовольнити вимоги апеляційної скарги частково, а саме стягнувши з відповідача на користь позивача суму 48 720,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суду приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції в частині та ухвалення нового рішення у вказаній частині, та стягнення, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача суму сплаченого за подання апеляційної скарги судового збору.
Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу і скасовує рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 309, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, зареєстрована: АДРЕСА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав в розмірі 20 мінімальних заробітних плат, що складає 24 360,00 грн. (12 180,00 грн. за факт відтворення та 12 180,00 грн. за публічний показ) - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту: стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, зареєстрована: АДРЕСА_2 компенсацію за порушення виключних майнових авторських прав в розмірі 40 мінімальних заробітних плат, що складає 48 720,00 грн. (24 360,00 грн. за факт відтворення та 24 360,00 грн. за публічний показ).
В решті рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 листопада 2015 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, зареєстрована: АДРЕСА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн.
Рішення набирає чинності негайно, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з моменту проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: