ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/17456/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення,-
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 на скаргу позивача щодо визначення ступеня придатності до військової служби гр. ОСОБА_1 в частині визнання придатним до військової служби з обмеженнями згідно Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України є протиправним, оскільки відповідачем не взято до уваги те, що висновок Деснянського РВК прийнято поверхнево, без урахування наявних хвороб та без ретельного дослідження стану здоров'я.
У позовній заяві позивач просить суд визнати протиправним положення рішення Київського міського військового комісаріату щодо визначення ступеня придатності до військової служби гр. ОСОБА_1 , 1982 року народження, в частині «Визнання придатним до військової служби з обмеженнями згідно Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», змінивши формулювання на «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
В письмових запереченнях відповідач зазначив, що постанова ВЛК Київського міського комісаріату прийнято на підставі розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, а тому є правомірною.
Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку представника відповідача, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку у Деснянському районному у м. Києві військовому комісаріаті.
Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15/2015 оголошено часткову мобілізацію.
У зв'язку зі здійсненням заходів щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 був викликаний до Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату для проведення медичного огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Відповідно до довідки Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату від 20.07.2015 року №17/6573 встановлено, що за результатами проведення медичного огляду лікарською комісією Деснянського у м. Києві РВК ОСОБА_1 здоровий.
За таких обставин, ОСОБА_1 оскаржив постанову військово-лікарської комісії Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату до військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка, в свою чергу, прийняла рішення від 05.08.2015 року №7468, відповідно до якого ОСОБА_1 оглянутий лікарями-спеціалістами військово-лікарської комісії Київського міського військового комісаріату і згідно даних, на підставі скарг, об'єктивних даних при огляді, інформації медичних документів, інших характеризуючих документів, визнаний придатним до військової служби з обмеженнями згідно Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України.
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Пунктом 9 статті 1 цього Закону встановлено, щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії, у т.ч., військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Відповідно до п.3 Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" від 14 січня 2015 року № 15/2015, затвердженого Законом України № 113-VIII від 15 січня 2015 року (далі - Указ № 15/2015) постановлено здійснити призов військовозобов'язаних, резервістів та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, інших військових формувань України в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву.
Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлено, що громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до військових комісаріатів (військовозобов'язані Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
Відповідно до пункту 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України №389 від 03 червня 2013 року, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період людських і транспортних ресурсів на відповідній території. Військові комісаріати утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві, інших містах, районах, районах у містах.
Частиною 5 статті 22 Закону №3543-XII визначено, що особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Для проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, а також для визначення ступеня придатності до військової служби Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно пунктів 1.1, 1.2 глави 1 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд, у т.ч., військовозобов'язаних.
Згідно пункту 2.1. глави ІІ розділу І цього Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Пунктом 2.6 глави 2 розділу І цього Положення передбачено, що до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема, ВЛК військових комісаріатів.
До складу ВЛК (ЛЛК), що створюється у військовому комісаріаті, ТЦК, лікарі і секретар комісії залучаються з місцевих лікувально-профілактичних закладів рішенням голови районної державної адміністрації (виконавчого органу міської ради) за погодженням з головою відповідної штатної ВЛК регіону (пп. 2.6.3. п. 2.6. цього Положення).
Так, главою 1 розділу ІІ цього Положення передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
При цьому, порядок медичного огляду військовозобов'язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період визначено главою 3 розділу ІI Положення № 402.
Так, медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів ( п.3.1.).
Кожний військовозобов'язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, окулістом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями і лікарями інших спеціальностей (абз. 2 п. 3.2.).
На виконання вищезазначених вимог законодавства 20 липня 2015 року позивач був оглянутий усіма необхідними лікарями ВЛК Деснянського районного у м. Києві військового комісаріату: окулістом, оториноларингологом, невропатологом, психіатром, хірургом, стоматологом, дерматологом і терапевтом.
За статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов'язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю _____________ (вказати спеціальність)"; "Придатний до військової служби".
Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд (пункт 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення).
Судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що він є військовозобов'язаним та проходив медичний огляд з метою визначення ступеню придатності позивача до військової служби під час часткової мобілізації.
Також судом встановлено, що на підставі висновків лікарів, в тому числі, з урахуванням висновку лікарів - спеціалістів, ВЛК Київського міського військового комісаріату та інформації медичних документів прийшла до висновку про обмежену придатність до військової служби відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України.
Крім цього, слід зазначити, що постанова ВЛК Київського міського військового комісаріату прийнята на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення про військову лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402), а тому є правомірною, зважаючи на наступне.
Так, згідно зі ст. 64 додатку 1 до Положення про військову лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, військовозобов'язані, які страждають на лордоз та остеохондроз хребта, визнаються непридатними до військової служби лише у випадку значних порушень функцій, якщо ж порушення функцій є помірними чи незначними, то придатність чи обмежена придатність військовозобов'язаного до військової служби визначається індивідуально (у кожному випадку окремо). При огляді ОСОБА_1 не було встановлено, що ступінь порушень функцій є значними, що виключало можливість визнання його придатними чи обмежено придатним до військової служби.
Відповідно до ст. 54 додатку 1 до Положення про військову лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, військовозобов'язані, які хворіють на холецистит, визнаються непридатними до військової служби лише у випадку значних порушень функцій, якщо ж порушення функцій є помірними чи незначними, то придатність чи обмежена придатність військовозобов'язаного до військової служби визначається індивідуально. Оглянувши ОСОБА_1 , членами ВЛК Київського міського військового комісаріату не було встановлено, що ступінь порушень функцій є значними, що виключало можливість визнання його придатними чи обмежено придатним до військової служби.
Ст. 54 додатку 1 до Положення про військову лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, передбачено, що військовозобов'язані, яким діагностовано обструктивну уропатія та рефлюкс-уропатію (гідронефроз, піонефроз), вторинний пієлонефрит, сечокам'яну хворобу, інші хвороби нирки і сечоводу, зморщену, малу нирка, набуту кіста нирки, цистит, хвороби сечового міхура, невенеричний уретрит, стриктуру уретри, інші хвороби уретри та сечовивідної системи №20-№39, визнаються непридатними до військової служби лише у випадку значних порушень функцій, якщо ж порушення функцій є помірними чи незначними, то придатність чи обмежена придатність військовозобов'язаного до військової служби визначається індивідуально. При огляді ОСОБА_1 не було встановлено, що ступінь порушень функцій є значними, що виключало можливість визнання його придатними чи обмежено придатним до військової служби.
Ст. 38 додатку 1 до Положення про військову лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, встановлено, що військовозобов'язані, які страждають на пролапс мітрального клапана, визнаються непридатними до військової служби лише у випадку серцевої недостатності ІІ-Б - III стадії, якщо ж серцева недостатність І чи ІІ-А стадії, - придатність чи обмежена придатність військовозобов'язаного до військової служби визначається індивідуально. Оглянувши ОСОБА_1 , членами ВЛК Київського міського військового комісаріату не було встановлено наявності серцевої недостатності ІІ-Б - III стадії, що виключало можливість визнання його придатним чи обмежено придатним до військової служби.
Таким чином, проведене ВЛК Київського міського військового комісаріату обстеження позивача та додані ОСОБА_1 до позовної заяви документи, не свідчать, що захворювання, на які він страждає, безумовно виключають можливість визнання його придатним чи обмежено придатним до військової служби в особливий період.
Крім того, слід зазначити, що п. 2.9. розділу 2 Положення про військову лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, на який посилається ОСОБА_1 для обґрунтування своїх вимог, визначає рішення, який приймаються ВЛК за результатами медичного огляду призовників, а не військовозобов'язаних, до яких відноситься позивач.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
З огляду на вищевказані приписи Положення №402 суд вважає, що визначення за індивідуальними критеріями придатності, не придатності або обмеженої придатності до військової служби в мирний або у воєнний час за результатами обстеження військовозобов'язаних та як наслідок допустимість прийняття кількох юридично допустимих рішень є дискреційними повноваженнями ВЛК і суд не в праві перебирати на себе повноваження цього органу.
Відповідно до Рекомендації № К (80) 2 Комітету Міністрів, ухвалених на 316-му засіданні заступників міністрів, державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. З ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Тобто, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача про зобов'язання Київського міського військового комісаріату змінити формулювання постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 та зазначити у ній про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд вважає, що дії ВЛК Київського міського військового комісаріату, при визнанні позивача обмежено придатним до військової служби вчинені в межах та у порядку, передбаченому Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України №402, а тому, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним положення рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо визначення ступеня придатності до військової служби гр. ОСОБА_1 , 1982 року народження, в частині «Визнання придатним до військової служби з обмеженнями згідно Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», змінивши формулювання на «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку».
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності вчинення оскаржуваних реєстраційних дій не виконав.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд ,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов