ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
22 грудня 2015 року № 826/13150/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося ТОВ «ДМТ-Центр» з позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.06.2015 р.:
- № 17626552210 відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 523 288 грн. за основним платежем та на 130 822 грн. за штрафними санкціями;
- № 17726552210 відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 555 851 грн. (декларація за 2014 рік від 26.02.2015 р.);
- № 31426551702 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 22 479 грн. за основним платежем та на 16 722 грн. за штрафними санкціями;
- № 31526551702 відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції за платежем «податок на доходи фізичних осіб» на 510 грн.
Позивач зазначає, що вказані рішення ґрунтуються на висновках ДПІ відносно того, що позивач, начебто, не відобразив у податковій звітності «інші доходи» у розмірі 5 310 000 грн. за 2013 - 2014 роки.
У взаємозв'язку з наведеним, позивач звертає увагу, що здійснює реалізацію товарів медичного призначення фізичним особам та, як встановлено ДПІ, згідно накладних на відпуск продукції не можливо ідентифікувати особу, якій відвантажувався товар, що на думку ДПІ є порушенням законодавства з питань бухгалтерського обліку. ДПІ також зазначає про неможливість встановлення зв'язку між відвантаженим товаром та отриманими коштами на рахунок підприємства.
Між тим, як зазначає позивач, під час перевірки були надані накладні, які мають всі необхідні відомості, та банківські виписки, в яких визначено згідно якого документа (накладної), здійснено оплату. Позивач при цьому наполягає, що ідентифікація фізичної особи - отримувача товару, не є обов'язковою, у накладній є особистий підпис одержувача товару.
Таким чином, позивач вважає висновки ДПІ безпідставними, а оскаржувані рішення з податку на прибуток - протиправними, оскільки у позивача наявні всі документи, які визначають зміст проведених операцій та є належними первинними документами.
Позивач також зазначає, що в основу оскаржуваних рішень покладено висновки ДПІ відносно списання товариством комп'ютерної техніки та мобільних телефонів на суму 119 366,18 грн. Зокрема, ДПІ вважає, що списані об'єкти можуть бути продані, можуть використовуватися окремі вузли, агрегати, отримані від ліквідації матеріали обліковуються на окремих рахунках. Та обов'язково повинні бути здані установі, яка проводить утилізацію. У зв'язку з тим, що товариством не передано на утилізацію матеріали, отримані в ході ліквідації основних фондів, ДПІ вважає, що товариство має сплатити ПДФО у розмірі 20 292,25 грн. В контексті наведеного позивач звертає увагу, що приймати рішення про розпорядження майном належить позивачу, як власнику, однак, як зазначає позивач, відповідач фактично зобов'язує позивача продати ТМЦ та встановлює строки такої дії - одразу після списання. Між тим, усі вузли, деталі та агрегати розібраного та демонтованого обладнання, придатні для ремонту іншого обладнання чи подальшого використання, а також матеріали, отримані в результаті списання майна, оприбутковуються з відображенням на рахунках бухгалтерського обліку запасів, що відповідає ПСБО 9 «Запаси». Списані ОЗ передані в підзвіт і рахуються на позабалансовому рахунку, усі перераховані ОЗ є в наявності. Позивач звертає увагу, що ПДФО сплачується за отримані доходи конкретної фізичної особи, однак, у даному випадку відсутня особа, яка на думку ДПІ отримала дохід. Відтак, на думку позивача, висновки ДПІ та оскаржувані рішення у відповідній частині є необґрунтованими.
Окрім того, як зазначає позивач, ДПІ здійснено донарахування ПДФО із суми доходу у розмірі 12 865,93 грн., що є коштами перерахованими оператору мобільного зв'язку у зв'язку із користуванням працівниками товариства мобільним зв'язком для цілей господарської діяльності. Позивач в контексті останнього звертає увагу, що на підприємстві наявний наказ про використання мобільного зв'язку де, серед іншого, заборонено користуватися мобільним зв'язком у приватним цілях. Позивач звертає увагу, що всі зазначені у наказі особи належать до керівного складу товариства та мобільний зв'язок є необхідним для вирішення поточних питань господарської діяльності товариства.
Відтак, позивач вважає висновки ДПІ відносно зворотного безпідставними, а спірне рішення відносно ПДФО - протиправним.
Враховуючи наведене у сукупності позивач просить задовольнити позов.
Відповідач у свою чергу та з підстав, викладених в акті перевірки, вважає висновки перевірки обґрунтованими, звертає увагу, що обставини діяльності позивача встановлені вірно та до них вірно застосовано податкове законодавство, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення позову.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника ДПІ, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ДМТ-Центр» (код з ЄДР 34529098) з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.
За результатами перевірки складено акт від 09.06.2015 р. № 96/26-55-22-10/34529098 (далі - Акт перевірки).
Згідно із загальними відомостями акту перевірки, ТОВ «ДМТ-Центр» зареєстровано у статусі юридичної особи 03.08.2006 р. Місцезнаходження згідно свідоцтва про державну реєстрацію: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3 офіс 197. Фактичне місцезнаходження: м. Київ, вул. Кутузова, 8 офіс 115, Товариство взято на податковий облік 04.08.2006 р. У період, за який проводилась перевірка, товариство було зареєстровано платником ПДВ.
До основного виду діяльності товариства належить оптова торгівля фармацевтичними товарами.
Перевіркою доходу, який враховується при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток, встановлено декларування за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. доходу у розмірі 69 851 995 грн. Перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування встановлено його заниження на суму 5 310 000 грн., у т.ч. за 2013 р. - 2 754 149 грн., за 2014 р. - 2 555 851 грн.
Зокрема, зазначається про заниження показників у рядку 03 ІД «Інші доходи» у сумі 5 310 00 грн., у т.ч. за 2013 р. - 2 754 149 грн., за 2014 р. - 2 555 851 грн.
В контексті наведеного ДПІ вказується (надалі - «перший епізод»), що товариством здійснювалась реалізація товарів медичного призначення на адресу покупців - фізичних осіб. Згідно наданих до перевірки документів, які підтверджують відвантаження товару (видаткових накладних) неможливо ідентифікувати особу покупця, що суперечить вимогам щодо складання первинних документів, визначених п. 2 ч. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які передбачають, крім іншого, наявність у первинному документів особистого підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас, як зазначає ДПІ, згідно наданих банківських виписок, на рахунки товариства надійшли кошти від невстановлених (фізичних) осіб за період 2013 року у розмірі 2 754 149 грн. та за 2014 рік - 2 555 851 грн. (реєстр банківських виписок наведено в додатку до акту).
Таким чином, як зазначено в Акті перевірки, неможливо встановити зв'язок між відвантаженням товарів на користь невстановлених осіб та отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок товариства.
Виходячи із визначення терміну «безповоротна фінансова допомога» (п/п. 14.1.257 ПК України), ДПІ визначає статус отриманих на рахунок коштів як безповоротну фінансову допомогу та, виходячи з положень п. 135.1. ПК України щодо доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, зокрема, щодо віднесення до таких доходів «інших доходів» (п/п. 135.5.4. ПК України), ДПІ вважає, що в порушення зазначених положень ПК України товариством занижено дохід у сумі 5 310 000 грн., а саме: за період 2013 року у розмірі 2 754 149 грн. та за 2014 рік - 2 555 851 грн.
Вказується в Акті перевірки, що зазначену операцію товариством проведено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт.311.
Між тим, з урахуванням викладеного, ДПІ дійшла до висновку про заниження позивачем податку на прибуток на 523 288 грн., у т.ч. за 2013 рік - 523 288 грн., та про завищення від'ємного значення оподаткування податком на прибуток у зв'язку з вищенаведеними обставинами за 2014 рік на суму 2 555 851 грн.
На підставі вказаних висновків Акті перевірки ДПІ прийнято оскаржувані ППР № 17626552210 відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 523 288 грн. за основним платежем та на 130 822 грн. за штрафними санкціями та № 17726552210 відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 555 851 грн. (декларація за 2014 рік від 26.02.2015 р.).
Надалі, у п/п. 3.5.1.2. Акту перевірки в частині податку на доходи фізичних осіб (надалі «другий епізод»), ДПІ зазначає, що мали місце порушення діючого законодавства, а саме: не утримано ПДФО із суми доходу у загальному розмірі 12865,93 грн., перерахованого з рахунку ТОВ «ДМТ-Центр» на рахунки ПрАТ «Київстар» за послуги іноземного оператора стільникового зв'язку (роумінгу), надані в мережах іноземних роумінг-партнерів працівникам підприємства.
В контексті наведеного на стор. 17 - 18 Акту перевірки в табличному вигляді наведено інформацію про фізичних осіб (працівників товариства), періоди отримання доходу, номера та дати рахунків за телекомунікаційні послуги, суми нарахованого доходу. Зокрема, вказані відомості стосуються: ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4.
ДПІ зазначає в Акті перевірки, що на момент перевірки документи, які б підтверджували перебування зазначених працівників у відрядженнях за кордоном відсутні.
У зв'язку з цим ДПІ приходить до висновку, що ПДФО у загальному розмірі 2187,20 грн. із суми отриманого зазначеними особами доходу податковим агентом ТОВ «ДМТ-Центр» не утримано та до бюджету не сплачено, чим порушено п/п. «е» 164.2.17, п/п. 168.1.1., п. 171.2. «а» ПК України у урахуванням положень п/п. 14.1.180 ПК України (щодо визначення «податковий агент»).
Окрім того (надалі «третій епізод»), на стор. 18 Акту перевірки ДПІ зазначає про встановлення списання товариством основних засобів комп'ютерної техніки та мобільних телефонів на суму 119 366,18 грн. Щодо цього в Акті перевірки у табличному вигляді наведено перелік комп'ютерів, телефонів, планшету, монітору-планшету, балансова вартість, номери актів про списання від 30.12.2013 р., а всього - 21 предмет вартістю 119 366,18 грн.
У взаємозв'язку з цим ДПІ зазначає, що списані об'єкти можна продати, подарувати, використовувати окремі придатні вузли та комплектуючі. Всі деталі та вузли й агрегати розібраного та демонтованого обладнання, які придатні для ремонту іншого обладнання, а також матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, повинні оприбутковуватися на відповідних субрахунках бухгалтерського обліку, а непридатні деталі та матеріали - оприбутковуватися як вторинна сировина (металобрухт) і в обов'язковому порядку повинні здатися установі, на яку покладено збір такої сировини.
У зв'язку з цим ДПІ зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи», відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення. Згідно з положеннями п. «г» ст. 17 цього Закону, як надалі зазначає ДПІ, суб'єкти господарської діяльності зобов'язані забезпечити повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки.
Між тим, як зазначено в Акті перевірки, документи, які б підтверджували знищення та утилізацію відповідної комп'ютерної техніки до перевірки не надано.
Наводяться надалі в Акті перевірки положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 23 Закону України «Про господарські товариства» та робиться висновок, що ПДФО в сумі 20 292,95 грн. податковим агентом ТОВ «ДМТ-Центр» не утримано та не сплачено, чим порушено п/п. 164.2.17 «е», п/п. 168.1. ПК України з урахуванням положень п/п. 14.1.180 ПК України.
Окрім наведеного, у п. 3.5.1.8. Акту перевірки зазначається (надалі - «четвертий епізод»), що довідкою за ф. № 1-ДФ за перевіряємий період 01.01.2012 по 31.12.2012 р. подавались до ДПІ своєчасно, але не в повному обсязі відображено виплату безвідсоткової позики працівнику ТОВ «ДМТ-Центр» ОСОБА_4., а саме фактично сплачено 127 006,05 грн., відображено у розрахунках 1-ДФ - 122802,45 грн., різниця (сума, яка не відображена в 1-ДФ) за перевіряємий період - 4 203,60 грн.
У зв'язку з цим ДПІ дійшла до висновку про порушення р. ІІ та р. ІІІ наказу Міндоходів України від 21.01.2014 р. № 49 та р. ІІ та р. ІІІ наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 р, ст. 51 ПК України, п/п. 176.2. «б» ПК України щодо обов'язку податкового агенту подавати розрахунок сум доходу у зв'язку з чим до позивача застосовано штраф на підставі п. 119.2. ПК України.
На підставі зазначених вище висновків Акту перевірки прийнято оскаржувані рішення.
Вирішуючи у взаємозв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.
Щодо першого епізоду, відносно отримання позивачем, за висновком ДПІ, безповоротної фінансової допомоги, висновок щодо чого по суті сформований виходячи з того, що на рахунок позивача надійшли кошти від невстановлених фізичних осіб та відсутності первинних документів щодо поставки товарів із зазначенням прізвищ фізичних осіб, що унеможливлює встановлення взаємозв'язку цих платежів з цими первинними документами, слід зазначити наступне.
Так, відповідно до п. 135.1. ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються, зокрема, з інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Відповідно до п/п. 135.5.4. ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Відповідно до положень п/п. 14.1.257 ПК України безповоротна фінансова допомога - це, зокрема: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.
Згідно з п/п. 137.10. ПК України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.
Як зазначалося, позивач заперечує проти висновків ДПІ відносно того, що отримані платежі не є платежами за товар, а відтак є безповоротною фінансовою допомогою. Позивач посилається на наявні накладні та дані бухгалтерського обліку. Позивач зазначає, що наявні накладні і рахунки повністю ідентифікують товар та кожен платіж, як платіж за товар у сумах, що кореспондуються між собою у накладних та банківських виписках. Слід зазначити, що позивач та відповідач не заперечують зміст накладних та банківських виписок, наданих під час перевірки та під час розгляду справи, наведені в них відомості.
З метою правильно встановлення фактичних обставин взаємовідносин позивача з його покупцями та оцінки їх фактичних взаємовідносин, правильного застосування до цих відносин профільного законодавства, під час розгляду справи судом встановлено, що виходячи з наявних матеріалів справи, умов договору від 18.08.2009 р. № 269-СУ-КП про приймання платежів, укладеним з ЗАТ «ПриватБанк», договору від 30.05.2014 р. № ИЭ-1162, укладеним між позивачем та банком щодо розрахунків із застосуванням платіжних карт, позивач здійснює інтернет-торгівлю товарами шляхом оформлення покупцями через веб-сайт (інтернет-магазин) замовлень на придбання товарів та із застосуванням можливостей банку щодо проведення оплати покупцями за такий товар (т.2., а.с. 5; а.с. 140, а.с.144). При цьому, отримані від замовників кошти зараховуються спочатку на транзитний рахунок і наступного дня перераховуються на рахунок клієнта (позивача).
За умовами договору з банком товариство укладає угоди із замовником на сайті, з виділенням йому псевдоніму та паролю. Кожному замовленню інтернет-магазину товариства надається єдиний унікальний номер. Вихідними даними для оплати є номер та сума замовлення. При цьому, введенні реквізитів платіжних карт та, відповідно, ідентифікація/перевірка даних покупця (верифікація), здійснюється на сервері банку. Авторизація суми замовлення здійснюється покупцем на сервері банку шляхом зазначення та направлення з комп'ютера покупця серверу банку реквізитів карти покупця, після чого проводиться верифікація покупця. При проведенні розрахунків в системі електронної комерції товариство повинно сформувати в електронній формі квитанцію, яка направляється покупцю, в якій зазначається ідентифікатор товариства та еквайєра, дату вчинення операції, вид операції, суму операції.
З урахуванням наведеного слід зазначити, що з банківських виписок вбачається зарахування коштів на рахунок товариства із зазначенням в окремих випадках контрагента - «мережеві клієнти (біплан)». Призначення платежу - за вироби медичного призначення згідно накладної (зазначається номер накладної) та із зазначенням, що платіж здійснюється приватною особою.
Як під час перевірки так і під час розгляду справи позивачем надано копії накладних, реквізити яких зазначені у банківський виписці відносно платежу, сума якого співпадає як у банківській виписці, так і у накладній на відпуск товару.
У накладних у свою чергу зазначається, як приклад у накладній від 24.12.2014 р. № 246183 (т. 1, а.с. 82), що одержувачем є приватна особа (лікар за каталогом).
Тобто, в даному випадку кожен платіж достатнім чином ідентифікується як платіж за товар та відсутні підстави вважати кошти, які надійшли на рахунок позивача із зазначенням оплати за товар та за наявності співставної із таким платежем накладної, як суми безповоротної фінансової допомоги.
Крім того, досліджуючи вказані накладні, судом встановлено, що крім наявних інших обов'язкових реквізитів первинного документу, які передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», містить підпис фізичної особи у графі «отримав».
ДПІ в контексті наведеного, як вже зазначалося, вказує, що не дивлячись на наявність власне підпису фізичної особи, всупереч ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у накладних не зазначено відомостей про ініціал(и) і прізвище особи покупця/отримувача товару, а відтак, операція не може бути класифікована як торгова та особа не ідентифікована як покупець, у зв'язку з чим, на думку ДПІ, отримані кошти не є коштами за торговою операцією, а є безповоротною фінансовою допомогою.
Між тим, з метою встановлення того, чи відносяться отримані таким чином позивачем кошти до безповоротної фінансової допомоги, слід зазначити, що як вбачається з Акту перевірки, зокрема в частині аналізу формування доходу, що враховується при визначенні об'єкту оподаткування, ДПІ визнає та зазначає, що перевіркою відображених у р. 2 Декларації «Дохід від операційної діяльності» встановлено здійснення операцій з торгівлі товарами медичного призначення. На наведене ДПІ посилається і при аналізі спірних операцій, зазначаючи в контексті спірних відносин та відносно їх проведення, що товариством здійснювалась реалізація товарів медичного призначення. При цьому ДПІ зазначає (т.1, а.с. 18), що під час перевірки надані документи, які підтверджують відвантаження товару.
При цьому, як зазначалося ДПІ, спірні операції, які надалі класифіковані ДПІ як отримання безповоротної фінансової допомоги, товариством проведено в бухгалтерському обліку наступним чином: Дт.311 ("Поточні рахунки в національній валюті») - Кт.36 ("Розрахунки з покупцями та замовниками").
Слід зазначити, що за дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.
На рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги. За дебетом рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (у тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємства в банківських установах, у касу, та інші види розрахунків.
Тобто, спірні операції проведені в обліку позивача, як торгові операції, операції з поставки товарів замовникам з їх оплатою.
Враховуючи вищевикладене, а також аналізуючи у взаємозв'язку з наведеним оборотно-сальдові відомості по рахунку № 36 (контрагенти) (т.2, а.с. 121-122: а.с. 131 - 132) за 2013 - 2014 роки, де відображено проведення спірних операцій та деталізована реалізація товарів/продукції приватним (фізичним особам), в кореспонденції з аналізом рахунку 36 та у взаємозв'язку з показниками субрахунків 702 "Дохід від реалізації товарів", 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг", 704 "Вирахування з доходу", 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", 746 "Інші доходи", виходячи з аналізу рахунку 70 "Доходи від реалізації" у взаємозв'язку з показниками субрахунків 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 641 "Розрахунки за податками", 643 "Податкові зобов'язання", 791 "Результат операційної діяльності", а також аналізуючи 79 "Фінансові результати" у взаємозв'язку з даними субрахунків 902 "Собівартість реалізованих товарів" та інших субрахунків, слід дійти висновку, що всі спірні операції, про які йдеться в акті перевірки (п. 2 п/п. 3.1.1. Акту перевірки) є операціями з поставки позивачем товарів фізичним особам, що підтверджується сукупністю вищенаведених доказів та встановлених судом обставин.
Всі спірні операції проведені в бухгалтерському обліку як торгові операції та їх результат знайшов своє відображення у податковому обліку, зокрема, у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2013 - 2014 роки при формуванні доходу, який враховується при визначенні об'єкту оподаткування, а саме: як дохід від операційної діяльності (гр. 02 Декларації), що жодним чином не спростовано ДПІ під час розгляду справи.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності відсутні правові підстави для класифікації отриманих позивачем коштів як безповоротну фінансову допомогу.
Сама по собі відсутність в окремих випадках у накладній/банківській виписці прізвища та ініціалів покупця не спростовує факту проведення торгової операції та не доводить обґрунтованості висновків ДПІ та оскаржуваних рішень у відповідній частині (щодо висновків за першим епізодом).
З урахуванням наведеного, податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток від 23.06.2015 р. № 17626552210 та № 17726552210 є протиправними та підлягають скасуванню, як такі, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та нормах податкового законодавства.
Що стосується висновків ДПІ за другим епізодом відносно донарахування ПДФО із суми вартості послуг стільникового зв'язку у режимі роумінгу, що обґрунтовується ДПІ відсутністю доказів перебування працівників товариства у відрядженні, слід зазначити наступне.
Так, сторонами визнається та не заперечується, що вказані в акті перевірки особи є працівниками товариства та дійсно використовують у зв'язку з перебуванням у трудових відносинах з товариством стільниковий зв'язок за номера, з'ясованими під час перевірки. ДПІ не заперечується також наявність на підприємстві наказу про використання послуг стільникового зв'язку, яким заборонено використання цих послуг в особистих цілях. З матеріалів справи вбачається також зазначення телефонних номерів у рекламі товариства.
Суд у зв'язку з наведеним враховує, що при здійсненні господарської діяльності та у зв'язку з її здійсненням є звичайним використання послуг різних видів зв'язку, у тому у позаробочий час, у відпустці у зв'язку з необхідністю вирішення поточних питань господарської діяльності товариства.
В даному випадку позивач наполягає, що використання послуг зв'язку у режимі роумінгу не здійснювалось для задоволення власних потреб працівників товариства, що заборонено відповідним наказом.
У свою чергу, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, під час розгляду справи з боку ДПІ не надано жодних доказів на підтвердження того, що використання послуг стільникового зв'язку у режимі роумінгу здійснювалось з метою задоволення приватних інтересів та потреб працівників, за якими були закріплені вказані мобільні телефони.
Доводи та висновки ДПІ відносно отримання працівниками товариства додаткового блага у вигляді безоплатно наданих послуг (п/п. «е» п/п. 164.2.17 ПК України) суд вважає гіпотетичними та такими, що ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах, у зв'язку з чим та виходячи з положень п/п. «е» п/п. 164.2.17., п/п. 168.1.1., п/п. «а» п. 171.2., п/п. 14.1.180 ПК України, суд приходить до висновку, що у ДПІ були відсутні правові підстави для донарахування за цим епізодом ПДФО 2187,20 грн., а оскаржуване ППР № 31426551702 підлягає скасуванню в частині донарахування, що ґрунтується на висновках ДПІ за даним епізодом.
Що стосується висновків ДПІ за третім епізодом щодо донарахування товариству ПДФО у розмірі 20 292,95 грн., що на думку ДПІ стало наслідком порушення позивачем п/п. 164.2.17 «е», п/п. 168.1.1. ПК України, слід зазначити, що вказана сума ПДФО вирахувана із вартості списаних товариством основних засобів комп'ютерної техніки та мобільних телефонів на суму 119 366,18 грн.
Посилаючись на положення п/п. «е» п/п. 164.2.17 ПК України ДПІ по суті вважає, що вказане майно безоплатно передано у власність фізичних осіб.
Між тим, враховуючи положення п/п. «е» п/п. 164.2.17. ПК України (щодо включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходу, отриманого як додаткове благо) , п. 168.1.1. ПК України (відносно функцій податкового агента), п. 162.1. ПК України (відносно визначення «платник податку») для цілей нарахування ПДФО за цим епізодом підлягали встановленню конкретні фізичні особи, які отримали додаткове благо, а також факт передачі їм у власність списаних основних засобів.
Між тим, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч.2. ст. 71 КАС України ДПІ під час розгляду справи не надано доказів безоплатної передачі у власність певним фізичним особам матеріальних цінностей, власне даних цих осіб, періоду отримання доходу, розміру доходу, у зв'язку з чим ДПІ не доведено обставин, наявність яких зумовлювала б донарахування ПДФО за даним епізодом, а відтак спірне рішення у частині, що ґрунтується на таких висновках ДПІ є протиправним та підлягає скасуванню в цій частині.
При цьому, під час розгляду справи ДПІ не спростовано того, що відповідні матеріали оприбутковані на рахунках бухгалтерського обліку запасів та те, що списані основні засоби рахуються на позабалансовому рахунку та є в наявності.
Що стосується висновків ДПІ за четвертим епізодом, а саме - відносно подання ф. № 1-ДФ за період 01.01.2012 по 31.12.2012 р., де не в повному обсязі відображено виплату безвідсоткової позики працівнику ТОВ «ДМТ-Центр» ОСОБА_4., а саме, як зазначено в Акті перевірки, фактично сплачено 127 006,05 грн., відображено у розрахунках 1-ДФ - 122802,45 грн., різниця (сума, яка не відображена в 1-ДФ) за перевіряємий період - 4 203,60 грн., слід зазначити, що у позові відсутнє будь-яке обґрунтування позову в цій частині. Між тим, в силу ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про протиправність нарахування ДПІ штрафу у розмірі 510 грн. за вказаним епізодом, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для скасування ППР 31526551702 у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Відтак, враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, як зазначено вище, а саме: про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 17626552210, № 17726552210 та № 31426551702. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Щодо відшкодування судового збору, позивач не наполягав у позовній заяві.
Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.06.2015 р. № 17626552210, № 17726552210 та № 31426551702, прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Є.В. Аблов