19 січня 2016 рокусправа № 804/14296/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.
за участю секретаря судового засідання: Манцова Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі №804/14296/15 за позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгенівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" про визнання протиправними та скасування рішення, запису про реєстрацію права власності, державної реєстрації обтяження на об'єкт нерухомого майна,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального кругу Єгорової Марини Євгенівни про державну реєстрацію права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ 38004195), індексний номер 22047309 від 12.06.2015 року;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова Компанія "Вектор Плюс" (код ЄДРПОУ 38004195) права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що здійснена 12.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою Мариною Євгенівною, номер запису про право власності 10024067 від 12.06.2015 року;
- скасувати державну реєстрацію обтяження на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, номери запису в реєстрі 100024072 від 23.06.2014 року і 10024073 від 25.09.2014 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач був позбавлений повноважень щодо прийняття оскаржених рішень, оскільки такими повноваженнями нотаріус наділений виключно у випадку вчинення нотаріальних дій з майном, чого у спірному випадку місця не мало.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду, зокрема, мотивована тим, що приймаючи рішення про державну реєстрацію права власності, відповідач діяв поза межами повноважень, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 року та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17.10.2013 року.
Не погодившись з постановою суду, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційна скарга
фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у нотаріуса, у спірному випадку, компетенції на прийняття рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що таке право на зазначену квартиру у Товариства виникло з огляду на положення Договору про іпотеку, яким, зокрема, передбачено безумовне право Іпотекодержателя зареєструвати право власності на Предмет іпотеки. У свою чергу, як зазначає заявник апеляційної скарги, нотаріус наділений повноваженнями щодо державної реєстрації такого права і такі повноваження визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Законом України «Про нотаріат».
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шабашовим В.В. 22.12.2003 року за реєстром №5803, належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
23 червня 2006 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Банк) та ОСОБА_5 (Позичальник) укладено кредитний договір №0301/0606/88-443 (а.с.105-106).
З метою належного виконання кредитного договору, 23 червня 2006 року між ОСОБА_2 (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (Іпотекодержатель) укладено іпотечний договір №0301/0606/88-443-Z-1, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю належне йому на праві власності майно - квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0301/0606/88-443 від 23.06.2006р. (а.с.85-86).
В забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. 23 червня 2006 року накладено заборону відчуження на квартиру номер 46 в будинку номер 3 по вулиці Бехтерева в місті Дніпропетровськ за реєстровим №19.
28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством "Сведбанк", яке є правонаступником відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", яке в свою чергу є правонаступником акціонерного комерційного банку "ТАС-Комерцбанк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладені Договір факторингу №15 та Договір про відступлення прав за іпотечними договорами, згідно яких право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором перейшло до ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" (а.с. 88-101,103).
В грудні 2013 року ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс" звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18.03.2014 року по справі № 206/8976/13-ц, провадження № 2/206/155/14 в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.11.2014 року рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року, в частині обгрунтування підстав відмови ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" в його позовних вимогах до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, - змінено, а саме змінена підстава для відмови у задоволенні позову ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс". Апеляційним судом до спірних правовідносин була застосована позовна давність.
12 червня 2015 року уповноважена особа ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс", у зв'язку з невиконанням умов Кредитного договору, звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Єгорової Марини Євгеніївни з проханням вчинення дії - вилучення запису про іпотеку за № 7122595 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. До вказаної заяви надано: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; відомості з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; статут ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс"; Довіреність (справжність якої перевірено за даними Єдиного реєстру довіреностей 12.06.2015р. о 15:09:08 за № 29064673, справжність бланку серії НАМ735720 перевірено в Реєстрі нотаріальних бланків 12.06.2015р. о 15:09:39 год., ідентифікатор 93810215), паспорт і реєстраційний номер облікової картки платника податків - представника ТОВ "Факторингова компанія "Вектор плюс"; кредитний договір; Іпотечний договір; Договір факторингу № 15 із Витягом з реєстру заборгованостей боржників №1-Б; договір про відступлення прав за іпотечними договорами із Витягом з Додатку № 1; Лист-повідомлення щодо вилучення іпотеки; звіт про оцінку майна; заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права); заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).
12.06.2015 року приватним нотаріусом Єгоровою Мариною Євгеніївною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 22047309) про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" (а.с.118). Вказане підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстром прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна станом на 28.08.2015р., а саме: номер запису про право власності на квартиру 10024067 від 12.06.2015 року та номери запису в реєстрі державної реєстрації обтяження на квартиру 10024072 від 23.06.2014 року і 10024073 від 25.09.2014 року.
Правомірність зазначених рішень нотаріуса є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що нотаріус, як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, здійснює повноваження відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-1У. За змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, передбачено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Оскільки відповідачем жодна нотаріальна дія щодо спірного об'єкту нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права не вчинялась, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржених рішень нотаріуса.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка є обов'язковою.
Згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом
Абзацом 2 частини 1 статті 9 Закону України №1952-IV визначено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.
Зокрема, абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.
За змістом частини 9 статті 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.
Абзацом 7 пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, встановлено, що нотаріус, яким вчинено нотаріальну дію з нерухомим майном, проводить державну реєстрацію прав, набутих виключно у результаті вчинення такої дії, крім випадків, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
В силу вимог п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону України №1952-IV нотаріус, як спеціальний суб'єкт, здійснює функції державного реєстратора, в тому числі, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Отже, аналіз наведених норм матеріального права свідчить про те, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора прав на нерухоме майно, які виникають у нього лише у результаті здійснення нотаріальних дій, та які реалізуються одночасно з вчиненнями таких дій.
Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України №1952-IV, державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Пунктом 36 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону України №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.
Підпунктом 1 пункту 37 Порядку встановлено, що документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 року №898-IV (надалі - Закон України №898-IV), у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України №898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частиною 1 статті 37 Закону України №898-IV передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, слугуватиме або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.
Зі змісту підпункту 13.3 пункту 13 договору іпотеки від 23.06.2006 року слідує, що сторонами погоджено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя, в тому числі, згідно з договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження задоволення вимог Іпотекодержателя, яке викладене у пп. 12.3.1 та пп. 12.3.2 цього пункту.
Як вбачається з наданих відповідачем матеріалів реєстраційної справи, підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ "Факторингова компанія "Вектор Плюс" на об'єкт нерухомого майна - квартиру, був саме договір іпотеки від 23.06.2006 року.
В той же час, жодна нотаріальна дія з даним об'єктом нерухомого майна у порядку, встановленому абзацами 2-3 частини 5 статті 3 Закону України №1952-IV, під час здійснення державної реєстрації вказаного речового права відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась.
Отже, з огляду на зазначені норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що у разі подання заяви відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, яке виникає на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя - рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, як то передбачено Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб».
Зі змісту п.2 зазначеного Наказу слідує, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії нотаріуса щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, яке виникає на підставі договору іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є протиправними, у зв'язку з відсутністю у нотаріуса повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції, відповідачем надано до справи письмові пояснення (а.с.64-67) в яких, зокрема, викладена позиція щодо можливості прийняття нотаріусом оскаржених рішень з огляду на те, що право іпотеки є похідним від права власності на нерухоме майно та за змістом абз. 2 ст. 4 Закону України №1952-IV може проводитись окремо від вчинення нотаріальної дії, після реєстрації права власності.
З такою позицією відповідача колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України №1952-IV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме:
1) право власності на нерухоме майно;
2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном;
3) інші речові права відповідно до закону;
4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.
Речові права на нерухоме майно, зазначені в пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, є похідними і реєструються після державної реєстрації права власності на таке майно, крім випадків, передбачених статтями 4-1, 4-2 цього Закону.
Згідно з абз. 6 п. 4 Порядку, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що є похідними від права власності, проводиться після державної реєстрації права власності на таке майно відповідно до вимог цього Порядку, крім випадків, коли державна реєстрація речового права, що є похідним від права власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності, а також коли державна реєстрація права власності проведена до 1 січня 2013 р. відповідно до законодавства, що діяло на момент його виникнення.
Оскільки, відповідачем було проведено державну реєстрацію безпосередньо права власності на нерухоме майно, а не права іпотеки, то зазначені доводи відповідача колегія суддів вважає безпідставними.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року по справі №804/14296/15 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 20.01.2016р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська